25 листопада 2022 року м. Харків Справа № 905/1957/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.,
без виклику сторін,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецької області (вх. 246 Д/2),
на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 (повний текст складено 24.12.2021) у справі №905/1957/21 (суддя Кротінова О.В.),
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман, Донецької області,
до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м.Вугледар, Донецька область,
про стягнення 224200,00грн,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (надалі - ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1") про стягнення штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу у сумі 224200,00грн на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного акта №496100/81 від 13.04.2021 в ході комісійного переважування вантажу на станції призначення Роти Донецької залізниці у вагонах №53142543, №54785290, №56138324, №59672733 та №64057920 виявлено різницю у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №53896957, а отже неправильно вказано ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" масу вантажу у зв'язку з чим виникли підстави для нарахування штрафу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21 позовні вимоги задоволено частково:
- зменшено розмір стягуваної суми штрафу до 44840,00грн;
- стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 44840,00грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3363,00грн.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21; стягнути з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на користь АТ "Українська залізниця" штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у сумі 224200,00грн.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів зазначає наступне:
- судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст. 122 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу та наявність завданих залізниці у зв'язку із цим збитків;
- штраф за неправильно визначену вантажовідправником масу вантажу стягується з останнього незалежно від наявності збитків та наслідків, а можливості його зменшення Статутом не передбачено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.02.2019 у справі №914/2339/17;
- відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності скрутного становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.. суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до суду: обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних підстав для його поновлення; належні докази підтвердження дати одержання копії оскаржуваного рішення засобами поштового зв'язку (конверт (або його копію), у якому надіслане оскаржуване рішення суду, копію зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначити штрихкодовий ідентифікатор (трек-номер) поштового відправлення тощо).
11.02.2022 на адресу апеляційного суду від АТ "Українська залізниця" надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1957/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
23.02.2022 витребувані матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 поновлено АТ "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк до 22.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; розгляд апеляційної скарги ухвалено розпочати з 18.07.2022 без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (224200,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням положень Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX), від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX), від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX) Східний апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи №905/1957/21 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2021 року на адресу одержувача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівська теплоелектроцентраль", смт. Миронівський Бахмутський район Донецької області, зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Роти Донецької залізниці відбулось відправлення Державним підприємством "Шахтоуправління "Південноданбаське №1" за залізничною накладною №53896957, зокрема, у вагонах №53142543, №54785290, №56138324, №59672733 та №64057920, вантажу вугілля кам'яного.
09.04.2021 при оформленні залізничної накладної №53896957 у вагонах №53142543, №54785290, №56138324, №59672733 та №64057920 Державним підприємством "Шахтоуправління "Південноданбаське №1" вказано масу вантажу нетто 65200 кг, 66400 кг, 65400 кг, 66500 кг та 63100 кг відповідно.
Як свідчать розділи 26 та 28 вищевказаної накладної №53896957, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (200т), заводський №0049.
За даними акта загальної форми ГУ-23 №141 від 13.04.2021 на станції призначення Роти Донецької залізниці при комісійному зважуванні на тензовагах ВЕТ150ВСД №497 Миронівська ТЕЦ пов.29.03.2021 в присутності зам.нач.ТТЦ Двадцатова Ю.В., пр.сд.Сухаревської Н.В., виявилось вагони справні слідів хищення немає, вантаж розрівнено промарковано по всій довжині вагона смугою. Вагон №64057920 по док 63100 кг по ваг 52120 кг нест.930 кг; вагон №59672733 по док.66500 кг по ваг 65700 кг нест.800 кг; вагон №56138324 по док.55400 кг по ваг 64540 кг нест.860 кг; вагон №54785290 по док.66400 кг по ваг 65540 нест.860 кг; вагон №53142543 по док 65200 кг по ваг 64160 нест.1040 кг.
За змістом технічного паспорту засобу вимірювальної техніки станції Роти Донецької залізниці власник ЗВВТ Миронівське ТЕЦ тензометричні 150т вагонні ваги модифікація ВЕТ-150 ВСД №У-2050-05 (заводський №497) придатні для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом; похибка показання вагів складає 2т-25т-1е 25т-100т-1,5е. Відміткою у паспорті підтверджено, що огляд-перевірка ваг здійснена 29.03.2021, стосовно періоду спірного перевезення.
За змістом комерційного акта №496100/81 від 13.04.2021 виявлено при комісійному зважуванню та обстеженню вагонів в присутності зам.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Дяченко М.В., вагони технічно справні поверхня вантажу нажче рівня бортів промаркована смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося вагон №53142543 по документу тара 22500 кг, нетто 65200 кг по вагам тара 22500 кг нетто 64160 кг брутто 86660 кг менш док 1040 кг, вагон №54785290 тара 23700 кг нетто 66400 кг по вагам тара 23700 кг нетто 65540 кг брутто 89240 кг менш док 860 кг, вагон №56138324 по док тара 23700 кг нетто 65400 кг по вагам тара 23700 кг нетто 64540 кг брутто 88240 кг менш док 860 кг, вагон №59672733 по док тара 23300 кг нетто 66500 кг по вагам тара 23300 кг нетто 65700 кг брутто 89000 кг менш док 800 кг, вагон №64057920 по док тара 23600 кг нетто 63100 кг по вагам тара 23600 кг нетто 62120 кг брутто 85720 кг менш док 980 кг.
Комерційний акт підписано начальником станції Мороз А.Б., комерційним агентом Дяченко М.В, старшим комерційним агентом Рачковою О.М. та зам. начальником ТТЦ Миронінської ТЕЦ Двадцатовим Ю.В.
Вищевказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем у накладних даних щодо маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення АТ "Українська залізниця" із позовом до ДП "Шахтоуправління "Південноданбаське №1" про стягнення штрафу у сумі 224200,00грн.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21 позовні вимоги задоволено частково: зменшено розмір стягуваної суми штрафу до 44840,00грн; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 44840,00грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3363,00грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 909 ЦК України та ч. 1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2. ст. 908 ЦК України та ч. 5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч. 3. ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства дає змогу дійти висновку, що на залізницю покладено обов'язок складання комерційного акту, зокрема в разі невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, а обставини, зазначені в такому акті є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.
Як вже зазначалось вище, за результатами контрольної перевірки станцією Роти був складений комерційний акт № 496100/81 від 13.04.2021, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагонів на справних 150-ти електронних вагах виявилось, що: вагон №53142543 по документу тара 22500 кг, нетто 65200 кг по вагам тара 22500 кг нетто 64160 кг брутто 86660 кг менш док 1040 кг; вагон №54785290 тара 23700 кг нетто 66400 кг по вагам тара 23700 кг нетто 65540 кг брутто 89240 кг менш док 860 кг; вагон №56138324 по док тара 23700 кг нетто 65400 кг по вагам тара 23700 кг нетто 64540 кг брутто 88240 кг менш док 860 кг; вагон №59672733 по док тара 23300 кг нетто 66500 кг по вагам тара 23300 кг нетто 65700 кг брутто 89000 кг менш док 800 кг; вагон №64057920 по док тара 23600 кг нетто 63100 кг по вагам тара 23600 кг нетто 62120 кг брутто 85720 кг менш док 980 кг.
Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Отже, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено комерційним актом №496100/81 від 13.04.2021, який є належним доказом в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України, що підтверджує невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні тій масі вантажу, яка зазначена відправником у накладній №53896957.
Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України унормовано, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Зважаючи на той факт, що вантажовідправники в силу приписів ст. 24 Статуту несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати, а саме 224200,00грн, за неправильно зазначену масу вантажу.
В той же час, у суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.
Суд першої інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу на 80% і в цій частині апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Колегією суддів враховано, що положеннями статей 118, 122 Статуту залізниць України не передбачена можливість зменшення розміру штрафу, однак їх застосування повинно відбуватись з урахуванням інших норм цивільного та господарського законодавства.
Так, Статутом залізниць України, на відміну від Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу, взагалі не врегульовані питання зменшення розміру штрафів.
Разом з цим, правовідносини між сторонами з перевезення вантажів ґрунтуються на договорі перевезення, правове регулювання відносин за яким здійснюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, яким суду надано право зменшення розміру штрафу.
У даному випадку колегією суддів враховано, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Однак, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Із матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом враховано, що різниця між масою вантажу, яка зазначена відповідачем в накладній та масою вантажу, яка була виявлена залізницею становить:
у вагоні №53142543 - 1,59%;
у вагоні №54785290 - 1,29%;
у вагоні №56138324 - 1,31%;
у вагоні №59672733 - 1,20%;
у вагоні №64057920 - 1,55%.
В той же час, розмір штрафу становить 500% від провізної плати.
Крім того, розмір штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача, орієнтовно дорівнює вартості вугілля (товару), яке перевозилось, що фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції.
Також, місцевим господарським судом враховано, що на території частини Донецької області органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що обумовило збільшення відстані, яку проходить вантаж, у разі відправки з однієї станції Донецької залізниці на іншу станцію Донецької залізниці та має наслідком збільшення розміру провізної плати.
Позивач в процесі розгляду справи не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а саме невірного визначення у перевізному документі маси вантажу, не надав доказів створення цим небезпеки на залізничному транспорті, спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин, тоді як стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі від ціни перевезення за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим у даному випадку.
Апеляційний суд зазначає, що за наявності вказаних вище обставин, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, дійшов вірного висновку про доведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
Отже, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати лише за сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній, не може вважатись розумним та справедливим, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо можливості зменшення розміру штрафу на 80% до 44840,00грн та, як наслідок, про часткове задоволення позовних вимог АТ "Українська залізниця".
Посилання апелянта на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 не приймається колегією суддів, оскільки у вирішенні питання щодо можливості застосування ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України в спірних правовідносинах є релевантними правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Крім того, слід зазначити, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу викладена в постановах Верховного Суду у справах, зокрема: №905/725/17, №905/1180/17, № 905/1243/17, №905/64/18, №905/1742/18, № 910/1526/19.
Аргументи скаржника, що судом першої інстанції не взято до уваги, що норма ст.122 Статуту залізниць України є спеціальною нормою в даних правовідносинах та її застосування жодним чином не пов'язує нарахування штрафу та наявність завданих залізниці у зв'язку із цим збитків, не приймаються апеляційним господарським судом, зважаючи на вищевикладене.
Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.12.2021 у справі №905/1957/21- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.О. Фоміна