22 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/1432/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.12.2021 року у справі №917/1432/21,
за позовом - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м.Київ, до - Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни м.Полтава, про - стягнення 70 219, 63 грн.
У вересні 2021 року до Господарського суду Полтавської області року звернулася Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовною заявою (далі-Позивач) до Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача 70 219,63 грн штрафу за поставку товару з порушення вимог щодо тари.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.12.2021 року у справі №917/1432/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити в даній справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що за змістом п. 6.8 розділу 6 договору товар, доставлений позивачу з порушенням вимог до маркування, або тари, або упаковки, а також товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах, вважається не поставленим, про що складається відповідний акт про порушення. Тобто сторони узгодили вичерпний перелік порушень, після виявлення яких складається акт порушення умов договору, але судом було невірно визначено цей порядок, що прямо стосується порушення вимог щодо тари, а не щодо якості товару.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді в даній справі - Бородіної Л.І. та судді Лакізи В.В., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя - Істоміна О.А., суддя - Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 року у справі №917/1432/21, зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на оспорюване рішення та повідомлено учасників справи про розгляд скарги Позивача без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 15.02.2022 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, за змістом якого Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та прохав спірне рішення господарського залишити без змін.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини:
- факт укладення між сторонами 31.07.2020 року договору №97/В33-2020 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 23.12.2020 року) (далі-Договір), за умовами якого Відповідач зобов'язався поставити Позивачу м'ясопродукти за кодом ДК 021:2015 - 15130000-8 (консерви м'ясні "Свинина тушкована)" (далі-Товар) у кількості 39 999,77 кг за ціною за одиницю з ПДВ 72,36 грн, ціна договору складає 2 894 382,26 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 482 397,04 грн;
- отримання Відповідачем від Позивача заявки від 03.09.2020 року про необхідність поставки товару за Договором у відповідній кількості на відповідні адреси;
- повернення поставленого Відповідачем та неприйнятого Позивачем товару за видатковими накладними №ВЛ-0024875, №ВЛ-0024888 від 23.09.2020 року та №ВЛ-0026730 від 01.10.2020 року загальною кількістю 19 999,35 кг та 12 348 кг відповідно через виявлення під час його огляду порушень вимог щодо тари;
- складання з приводу виявлених порушень під час огляду товару Позивачем за участю Відповідача актів про порушення умов Договору №183 від 23.09.2020 року та №201 від 01.10.2020 року;
- направлення Позивачем на адресу Відповідача претензій про сплату штрафу від 17.06.2021 року та від 13.11.2020 року на суму 43 414,59 грн та 26 805,04 грн відповідно, та подальша відмова Відповідача щодо сплати означеної суми штрафу.
Обставини подальшої заміни зазначеного спірного товару та виконання вимог Договору щодо обсягів та строків поставки товару сторонами не заперечується та не є предметом спору в межах даної справи.
Саме наявність порушення Відповідачем вимог Договору щодо тари поставленого товару стало підставою звернення Позивача до суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 70 219, 63 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ним вчасно був поставлений товар Позивачу, цей товар відповідав умовам договору та вимогам ДСТУ, натомість Позивачем було порушено умови договору, що регулюють процедуру прийому поставленого товару та проведення контрольних заходів, ним безпідставно було відмовлено у прийнятті товару, а складені за результатами таких дій Акти про порушення умов договору не відповідають положенням укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність з боку Відповідача порушень умов договору в частині якості поставленого товару, а дії Позивача з приводу відмови в прийнятті товару судом визнані необґрунтованими та такими, що порушують умови Договору щодо порядку здійснення відбору зразків товару та направлення їх для проведення лабораторного (експертного) дослідження.
Судом зазначено, що Позивачем не було надано суду доказів того, що сторонами під час перевірки поставленого Товару проводився відбір зразків (проб), і відповідно складався Акт про відбір зразків (проб), яким би підтверджувався факт поставки Відповідачем недоброякісного товару - товару з порушенням вимог щодо його тари, що виключає підстави для виникнення у Відповідача обов'язку щодо сплати Позивачу штрафу у розмірі 3% вартості товару передбаченого пунктом 8.4.1 Договору.
Судом першої інстанції наголошено, що для застосування до Відповідача штрафних санкцій недостатньо складання лише акту про порушення умов договору, а самі надані Позивачем в обґрунтування заявлених вимог Акти про порушення умов Договору не містять жодної інформації про кількість оглянутих ящиків, з яких пакувальних одиниць були вилучені пошкоджені банки на яких встановлено порушення та яка кількість банок була оглянута, додані до Акту №183 від 23.09.2020 року фотокопії не є належними та допустимими доказами порушення вимог щодо тари.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України та відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладення між Позивачем та Відповідачем вищевказаного договору поставки було спрямоване на отримання останнім оплати за товар та обов'язку по здійсненню його поставки з дотриманням, зокрема, вимог щодо тари.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 662 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).
Пунктом 2.1 спірного Договору сторони погодили, що якість Товару, що поставляється Відповідачем, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ 4450:2005 та Технічному опису (Додаток № 2 до Договору).
Згідно з Технічним описом (а.с.31) товар - консерви повинні бути фасовані у банки відповідно з ДСТУ 5717.2:2006 або ДСТУ 7771:2015.
З умов Договору вбачається, що сторони передбачили порядок складання документів, які б підтверджували факт отримання товару неналежної якості.
Так, відповідно до п. 3.2. Договору під час поставки кожної партії товару Позивач протягом 2 (двох) робочих днів проводить обов'язкову перевірку окремих показників якості та безпечності Товару, що постачається Відповідачем (далі - контрольні заходи).
Згідно з п. 3.3.1 Договору результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю, який підписується представником замовника, що здійснював перевірку та представником учасника.
Пунктом 6.8 Договору передбачено, що товар, доставлений Позивачу з порушенням вимог, зокрема, щодо тари - встановлених у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), вважається не поставленим, про що складається відповідний акт у якому фіксуються порушення.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що Позивачем не надано доказів, які передбачені умовами договору та відповідно до яких можна встановити факт поставки Відповідачем товару з порушенням вимог щодо тари.
Як вже було зазначено вище, факти порушення Відповідачем вимог щодо тари при здійсненні поставок за ВН №ВЛ-0024875, №ВЛ-0024888 від 23.09.2020 року та №ВЛ-0026730 від 01.10.2020 року кількістю 19 999,35 кг та 12 348 кг відповідно на підставі Договору зафіксовані у складених та підписаних представниками сторін актів про порушення умов Договору №183 від 23.09.2020 року та №201 від 01.10.2020 року.
Означені акти про порушення умов Договору підписані представником Відповідача з запереченнями, проте означена особа не заперечила обставин виявлення в кожному оглянутому ящику банок з деформацією жесті (вдавлення більше 1мм), слідами іржі (виявлено точки корозії, а також значні сліди корозії на місцях, де пошкоджено лакофарбове покриття) та потертості зовнішнього захисного покриття.
В своїх запереченнях представник Відповідача лише зазначив, що незначні подряпини та деформації лакового покриття жерстяної банки не впливають на якість продукту . Якість даної партії свинини тушкованої підтверджена висновком акредитованої лабораторії Держпродспоживслужби. Під час прийняття товару відбір зразків для лабораторного контролю якості не проводився, а не прийняття товару тільки через незначні подряпини лакового покриття та незначні деформації жерстяної банки є не обґрунтованим.
При цьому, судом та Відповідачем, з яким погодився й суд першої інстанції, безпідставно зазначено про необхідність подання Позивачем на підтвердження порушення вимог щодо тари протоколів випробувань (експертні висновки) разом з відповідними актами.
Як вже було зазначено судовою колегією, вимогами п. 6.8 спірного Договору сторони встановили, що факт поставки товару з порушенням вимог, зокрема щодо тари підтверджується відповідним актом, у якому фіксуються порушення.
Відповідно до п. 8.4.1. Договору, факт поставки товару з порушенням вимог щодо тари підтверджується актом про порушення умов Договору.
Будь-яких вимог щодо необхідності проведення відповідних випробувань та надання в подальшому протоколів таких випробувань (експертних висновків) пункти Договору, що регулюють поведінку сторін в разі поставки товару з порушенням вимог щодо тари - не містять.
Отже предметом спору є не питання якості самого товару, а певно визначені порушення вимог щодо тари, характер яких може бути встановлений візуально та не потребує спеціальних знань, оскільки саме наявність відповідних недоліків тари встановлена у відповідних актах за участю представників обох сторін.
Висновки суду першої інстанції та аналогічні заперечення Відповідача, що в актах не зазначено інформацію про огляд всіх ящиків, спростовується зазначенням в актах про перевірку товару, що прибув у відповідному вантажному автомобілю та на підставі Договору, а також відсутності будь-яких відомостей щодо перевірки лише його частини. Отже зазначені доводи також не спростовують факту поставки Відповідачем товару з порушенням вимог щодо тари.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надані Позивачем акти про порушення Відповідачем умов спірного Договору за №183 від 23.09.2020 року та №201 від 01.10.2020 року є належними та допустимими доказами у даній справі, що підтверджує факт поставки Відповідачем товару з порушенням вимог щодо тари.
Також наявні в матеріалах справи гарантійні листи виробника (ФОП Сергієнка В.І.) не є доказом щодо обставин наявності пошкодженої тари на момент поставки спірного товару Відповідачем.
Колегія суддів погоджується з запереченнями Відповідача, що згідно з п. 5.1.9. ДСТУ 7771:2015 на лакофарбовому покритті зовнішньої поверхі дозволено незначні порушення на закатному шві у вигляді окремих подряпин та потертостей, але, крім відповідних недоліків, змістом актів були встановлені пошкодження банок у вигляді деформації жесті (вдавленням більше 1 мм та з порушенням зовнішнього захисного покриття), слідами ржі (виявлено точки корозії, а також значні слідки корозії на місцях, де пошкоджено лакофарбове покриття) - які не допускаються відповідно до узгоджених в Договорі норм вищенаведених стандартних умов та наявність яких на момент проведення перевірки та складання актів не спростована Відповідачем (його представником), як і не спростована належними доказами ним в подальшому.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.4.1. Договору передбачено, що за поставку товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 3% вартості Товару поставленого з порушенням таких вимог.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції встановив, що заявлена до стягнення грошова сума є арифметично вірною та становить 70 219,63 грн у зв'язку з чим вказана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Про наявність обставин, що зумовлювали б необхідність зменшення розміру штрафу в порядку ст. 233 ГК України - Відповідачем не заявлено, сам розмір штрафу в 3 % від вартості товару судова колегія не вважає надмірно великим.
Враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, з огляду на доведений Позивачем та не спростований Відповідачем факт поставки товару з порушенням вимог щодо тари, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни про стягнення 70 219,63 грн штрафу.
За таких підстав оспорюване Позивачем рішення Господарського суду Полтавської області від 03.12.2021 року у справі №917/1432/21 підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України через невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу у розмірі 70 219,63 грн за порушення умов Договору.
На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на Відповідача, відшкодувавши за рахунок останнього суму сплаченого Позивачем судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.12.2021 року у справі №917/1432/21 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.12.2021 року у справі №917/1432/21 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Київ до Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни м.Полтава про стягнення штрафу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 70 219,63 грн штрафу, 2 270,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова