25 листопада 2022 року
м. Харків
справа № 638/15092/21
провадження № 2/638/1201/22
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Проданової М.О., Федорова О.В.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу,
30 вересня 2021 року представник позивача Гусєв Павло Володимирович, який діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що 12 квітня 2019 року о 10 годині 10 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Жигулі 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Новгородській 22-А в місті Харкові, допустив зіткнення з транспортним засобом MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/6156/19 від 20 травня 2019 року відповідач визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір шкоди та здійснив регламенту виплату потерпілій особі.
Відповідно до звіту № 409 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин, які підлягають заміні, та інших документів, становить 57 508, 35 грн.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, тому, відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в порядку регресу позивачу.
Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача на його користь 57 508, 35 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2022 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України. Призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час, дату, місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.
Пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Докази того, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої, а також частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом вручення судової повістки, що підтверджується підписом відповідача у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.
За таких обставин суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, відповідно до ухвали суду від 25 листопада 2022 року, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/6156/19 від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн (а. с. 4-5).
Відповідно до постанови 20 травня 2019 року о 12 квітня 2019 року о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Жигулі 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Новгородській, 22-А в місті Харкові, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода (а. с. 4-5).
У порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було.
Разом із тим, водій пошкодженого автомобіля MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому 12 червня 2019 року звернулась до останнього із заявою про отримання страхового відшкодування (а. с. 6, 27).
Відповідно до звіту № 409 про оцінку вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складеного 24 травня 2019 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин автомобіля MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП 12 квітня 2019 року, становить 57 508 грн (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісім) грн 35 коп. без урахування ПДВ на складові частини КТЗ (а. с. 17-26).
Відповідно до Довідки № 1 від 18 липня 2019 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 57 508,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 968167 від 25 липня 2019 року (а. с. 29, 32).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із абзацом 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.
В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)).
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи свідчать, що потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала усі необхідні документи відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламенту виплату потерпілій особі.
Оскільки ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то потерпілий ОСОБА_2 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На підставі її заяви Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало їй заподіяну шкоду в розмірі 57 508,35 грн.
На час скоєння вказаного ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, позивач має право зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який винен у дорожньо-транспортній пригоді та у спричиненні матеріального збитку і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Виходячи з викладеного, враховуючи надані позивачем докази і ненадання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями та доказами на спростування позовних вимог, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних зі здійсненням регламентованої виплати потерпілому, є обгрунтованими , тому підлягають задоволенню повністю.
На підставі вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення № 1030122 від 09 червня 2021 року, в розмірі 2270, 00 грн (а. с. 3).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, статтею 1191 ЦК України, статтями 22, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму завданої майнової шкоди в порядку регресу у розмірі 57 508 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісім) грн 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачену суму судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, ідентифікаційний код 21647131, пр НОМЕР_3 в АТ Укрексімбанк, МФО 322313.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2022 року.
Суддя В.М. Яковлева