Справа № 638/4681/22
Провадження № 2/638/3950/22
21.11.2022 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання - Орос (Поволяєвої) О.В., - Шевцової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
19 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 68 945,00 грн. та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 09 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 73000,00 грн. За умовами договору позики термін повернення грошових коштів до 31 січня 2023 року, виплату боргу відповідач зобов'язаний проводити починаючи із серпня 2021 року рівними частинами. На підтвердження зобов'язання відповідач видав розписку.
У визначений в договорі позики термін ОСОБА_2 в добровільному порядку, з метою погашення боргу, здійснив 07 жовтня 2021 року разовий платіж в сумі 4 055,00 грн., зважаючи на що позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за укладеним шляхом складання розписки договором позики в загальному розмірі 68 945,00 грн.
21 листопада 2022 року позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив суд справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надав заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи її необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, подати до суду докази та залучити представника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, зважаючи на наступне.
Згідно п. 3 ст. 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
На необхідності забезпечення розгляду справи протягом розумного строку зазначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд приймає до уваги те, що межі перенесення розгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
26 жовтня 2022 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 21 листопада 2022 року у зв'язку з необхідністю ознайомлення відповідача з матеріалами справи, поданням доказів по справі та залученням представника.
Починаючи з 26 жовтня 2022 року до 21 листопада 2022 року відповідач з матеріалами справи не ознайомився, представника не залучив, докази по справі до суду не надав, не скористався належним йому правом подання до суду відзив на позовну заяву.
Враховуючи необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи, ту обставину, що справа перебуває в провадженні суду з 19 серпня 2022 року, відповідачу був наданий достатній строк для ознайомлення з матеріалами справи, залучення представника, подання відзиву на позов та доказів, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відкладення судового засідання, зважаючи на що розглядає справу по суті за відсутності учасників справи.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
09 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 73000,00 грн. За умовами договору позики остаточний термін повернення грошових коштів до 31 січня 2023 року, відповідно до визначеного графіку, повернення позики підлягає здійсненню шляхом сплати боржником грошових коштів щомісяця рівними частками, починаючи з серпня 2021 року.
На підтвердження зобов'язань позивач надав оригінал розписки.
Відповідач позичені грошові кошти у добровільному порядку, відповідно до узгодженого сторонами графіку погашення боргу, не повертає, сплатив лише одноразово грошову суму в розмірі 4055,00 грн., зважаючи на що позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за укладеним шляхом складання розписки договором позики в загальному розмірі 68945,00 грн.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Правовий аналіз ст.ст. 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2789цс16.
Зі змісту ч. 2 1047 ЦК України вбачається, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником. Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
З дослідженого в судовому засіданні змісту розписки судом встановлено, що вона містить відомості про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 73000,00 грн., які зобов'язалася повернути до 31 січня 2023 року, виплату боргу відповідач зобов'язаний проводити починаючи із серпня 2021 року рівними частинами.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлена достовірність документів (розписки), на підставі якої доказується факт укладення договору позики, їх умов, дійсності їх змісту та фактичне отримання відповідачем позичених грошових коштів, у вказаній вище сумі.
Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що свідчать про виконання відповідачем обов'язку повернення позивачу в передбачений в розписці строк позиченої грошової суми.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку щодо задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договорами позики в розмірі 68 945,00 грн.
Відповідач в судовому засіданні 26 жовтня 2022 року надав пояснення, відповідно до яких він неодноразово здійснював погашення боргової грошової суми, фактично не отримував від позивача грошові кошти, розписку видав у зв'язку з тим, що був пов'язаний в позивачем трудовою діяльністю, за результатом якої виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Врахувавши те, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази, що спростовують викладені у позові доводи, не довів їх переконливість, не довів факт недійсності правочину, суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 68945,00 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень нуль копійок).
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 листопада 2022 року.
Суддя О.В. Орос (Поволяєва)