Справа № 308/15121/22
11 листопада 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінь-Каширський Волинської області, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, Слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022071030001562 від 09 листопада 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 17 години 00 хвилин по 17 годину 30 хвилин, 09 листопада 2022 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчиненого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, із корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав з даної квартири мобільний телефон (смартфон) марки «Samsung» чим завдав матеріальної шкоди, розмір якої встановлюється. Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання слідчий зазначає, що необхідність застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном. При цьому, вік підозрюваного ОСОБА_6 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я дозволяють останньому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення з ним судового розгляду.
При цьому, на цей час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, місця зберігання речових доказів, отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, можливо причетних до вчинення вказаного тяжкого злочину.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для даного кримінального провадження.
Також у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , зможе незаконно впливати на свідків, здійснюючи тиск на свідків і схиливши останніх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
При цьому, характер та значна суспільна небезпека злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 ,, свідчить про те, що останній, у тому числі шляхом використання соціальних зв'язків, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_6 , інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
А тому на підставі вищенаведеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному та його захиснику вчасно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-які речі, що мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого останнім кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема шляхом використання своїх соціальних зв'язків, а застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Слідчий в судовому засіданні пояснив, що дійсно ним встановлено прізвище свідка про якого зазначає ОСОБА_6 і такий в ході досудового розслідування буде допитаний. Також, зазначив , що розбіжності в протоколах допитів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за браком часу не усунуто , що буде зроблено в подальшому.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що вину не визнає, крадіжку він не вчиняв і не знав про неї. Підтвердив, що дійсно разом із своїм раніше неодноразово судимим знайомим на прізвище ОСОБА_9 заходили в квартиру до жінки запитати про її сусіда. Вхід у квартиру цієї жінки був відразу із вулиці. Двері в квартирі були відкриті, вони двоє зайшли, сусідка лежала на дивані в кімнаті і ОСОБА_6 відразу від дверей підійшов до неї поспілкуватися, а ОСОБА_9 зайшовши разом із ним у квартиру, був позаду, і зайшов у бокову кімнату, що там робив невідомо. Сусідка ОСОБА_9 не бачила , бо він був позаду неї коли вона виводила з квартири ОСОБА_6 . Про цей викрадений телефон синього кольору ОСОБА_6 дізнався уже на вулиці коли ОСОБА_9 наполіг на тому щоб ОСОБА_6 відав ОСОБА_9 взамін викраденого свій телефон. Про те як ОСОБА_9 намагався обмінятися із ОСОБА_6 телефонами може підтвердити малознайомий йому чоловік який випадково чув їхню розмову і прізвище якого відоме слідчому. Також пояснив, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, впливати на свідків чи вчиняти дії щодо приховування, спотворення чи знищення речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив суд не обирати відносно нього запобіжний захід, пов"язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти внесеного клопотання, зазначивши, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, зазначені в клопотанні ризики не доведені. Його підзахисний не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати чи спотворити докази, які мають значення для даного кримінального провадження, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив суд обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Додав, що у матеріалах долучених до клопотання наявний протокол допиту свідка ОСОБА_7 який підтвердив пояснення ОСОБА_6 , що вони з ОСОБА_9 двоє заходили до потерпілої в квартиру. Натомість у своєму допиті сам ОСОБА_8 заперечує це.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя вирішуючи питання про взяття під варту, перш за все має вирішити питання чи існують підстави для "розумної підозри" щодо причетності підозрюваного до злочину.
Розумність підозри, на якій має грунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у ст. 5 Конвенції .
Відповідно практики ЄСПЛ "розумна підозра " у вчиненні кримінального правопрушення , про яку йдеться у ст.5 пар.1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача , що ця особа , можливо вчинила злочин.
Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину
Слідчий суддя звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов"язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.
При цьому слідчий суддя враховує, що стандарт переконання "розумна підозра" достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт "поза розумним сумнівом", який вимагається" для кримінального засудження.
Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
У пункті 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги вимоги національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема приписи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», (п. 80) відповідно до якого при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (п. 29) відповідно до якого Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.
Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. До аналогічних висновків ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що сама підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання ним процесуальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання йому найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
За таких обставин, враховуючи, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно ОСОБА_6 більш м"який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту, який на думку слідчого судді забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, та може забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в заявленому клопотанні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінь-Каширський, Волинської області, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - по 06 січня 2023 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов"язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1