Іменем України
14 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 927/382/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: першого заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Північного офісу Держаудитслужби
до відповідачів: 1. Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг»
про визнання недійсним договору.
за участю представників:
від позивача: 1. Мойсієнко Н.О., в порядку самопредставництва. 2. Не прибув.
від відповідача: Рудь О.Ф., в порядку самопредставництва.
Від прокуратури: Бабич Є.А.
Перший заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача: Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Державного підприємства “Чернігівське лісове господарство” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” про визнання недійсним договору поставки №СК165/3/8 від 11.01.2022, укладеного між Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг”.
Одночасно з поданням позовної заяви першим заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано заяву №2675вих22 від 28.06.2022 про забезпечення позову шляхом: 1) заборони Державному підприємству “Чернігівське лісове господарство” (код ЄДРПОУ 00993490) проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь ТОВ “Лівайн Торг” (код ЄДРПОУ 41449359) за договором про поставку нафтопродуктів від 11.01.2022 №СК165/3/8; 2) заборони ТОВ “Лівайн Торг” (код ЄДРПОУ 41449359) здійснювати поставки нафтопродуктів за договором поставки від 11.01.2022 №СК 165/3/8.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2022 у задоволенні заяви першого заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №2675вих22 від 28.06.2022 про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/382/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.07.2022, встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Згідно з довідкою за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2022 у зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати відправка поштової кореспонденції тимчасово припиняється, а тому ухвала суду від 01.07.2022 була направлена на електронні адреси учасників справи.
На електронну адресу суду від відповідача - 1 надійшло підтвердження про отримання 05.07.2022 ухвали про відкриття провадження у справі № 927/382/22.
21.07.2022 до суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позов від 19.07.2022 в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
22.07.2022 до суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшли письмові пояснення від 22.07.2022 № 262525-17/1503-2022.
У підготовче засідання 25.07.2022 прибули прокурор, представник позивача та представник відповідача -1.
Суд постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 12.09.2022, про що повідомлено відповідача-2 ухвалою суду від 25.07.2022.
27.07.2022 до суду від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача -1 від 25.07.2022 № 3314вих-22.
05.08.2022 до суду від відповідача -1 надійшло заперечення на відповідь Чернігівської окружної прокуратури від 03.08.2022 № 475.
09.09.2022 до суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшли додаткові письмові пояснення від 09.09.2022 № 262525-17/2036-2022.
09.09.2022 до суду від відповідача -1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника підприємства 12.09.2022 у відрядженні.
У підготовче засідання 12.09.2022 прибув представник позивача.
Суд постановив протокольні ухвали про відхилення клопотання відповідача -1 про відкладення розгляду справи як не обгрунтованого та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.10.2022, про що повідомлено прокурора та відповідачів ухвалою суду від 12.09.2022.
27.09.2022 до суду від Чернігівської окружної прокуратури надійшла заява про збільшення позовних вимог від 27.09.2022 № 5147вих.22 в якій просить суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання відповідачів утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов'язань за недійсним договором від 11.01.2022 про поставку нафтопродуктів № СК165/3/8.
У судове засідання 03.10.2022 прибули прокурор, представник позивача та відповідача -1.
Суд постановив протокольні ухвали про неприйняття до розгляду заяви прокуратури про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з поданням її після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України; про відкладення судового засідання на 02.11.2022 про що повідомлено відповідача -2 ухвалою суду від 03.10.2022.
02.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача -2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; судове засідання провести без участі представника відповідача -2.
У судове засідання 02.11.2022 прибули прокурор, представник позивача та відповідача -1. Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 14.11.2022 про що повідомлено відповідача -2 ухвалою суду від 02.11.2022.
У судове засідання 14.11.2022 прибули прокурор, представник позивача та відповідача -1.
У судовому засіданні 14.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені позиції учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог перший заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури посилається на те, що спірний правочин повинен був укладатися виключно за результатами публічних торгів у порядку, визначеному Законом України “Про публічні торги”, проте такі торги проведено не було, що суперечить вимогам чинного законодавства та є безумовною підставою для визнання договору недійсним у судовому порядку.
Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у письмовому поясненні від 22.07.2022 зазначило, що за результатами перевірки закупівлі здійсненої Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” (інформацію про яку оприлюднено в електронній системі закупівель за номером ID:UA-2022-01-28-012375-с) складено акт перевірки від 18.07.2022 № 04-30/04, який підписаний із запереченнями 21.07.2022; перевірку проведено з 30.06.2022 по 14.07.2022 відповідно до питань програми перевірки з відома директора підприємства.
Відповідач-1 позов не визнав. У відзиві на позов від 19.07.2022 зазначив, що в силу положень Закону України «Про публічні закупівлі» Державне підприємство “Чернігівське лісове господарство” не є Замовником у розумінні закону, у зв'язку з чим державні закупівлі підприємством не здійснюються, проте відповідно до положень ст. 75 Господарського кодексу України, підприємство оприлюднює звіти про укладені договори у системі публічних закупівель РROZORRO. Не беручи до уваги те, що відповідач-1 є державним комерційним підприємством, та здійснює діяльність не тільки на комерційній а і на промисловій основі, позивач одразу застосовує до нього ознаки замовника, це напряму суперечить вимогам Закону. При цьому позивач не має жодних підстав трактувати положення Закону на власний розсуд та вирішувати за підприємство в якому порядку йому здійснювати закупівлі.
Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» є державним комерційним підприємством з урахуванням норм Господарського кодексу України та положень Статуту і не здійснює свою діяльність в окремих сферах господарювання та не володіє спеціальними або ексклюзивними правами, у зв'язку з чим дія Закону України «Про публічні закупівлі» на нього не поширюється. Позивачем не надано жодного доказу відсутності комерційної та промислової основи діяльності відповідача-1. Всі реальні факти, які підтверджують комерційну і промислову основу діяльності підприємства обходяться стороною через призму лише одного з напрямів, навіть не видів діяльності (лісова охорона), при тому, що види діяльності є основою для юридичної особи, вони підлягають реєстрації і підприємство саме у цих напрямках (зазначені у відзиві на позов) здійснює свою діяльність і отримує прибуток за рахунок реалізації промислової продукції на вільному конкурентному ринку за нерегульованими державою цінами.
Визнання договору на поставку нафтопродуктів № СК165/3/8 від 11.01.2022 недійсним спричинить реальні негативні наслідки для Державного підприємства “Чернігівське лісове господарство” у вигляді збитків від тимчасової зупинки промислової господарської діяльності та реалізації продукції, і як наслідок, призведе по волі позивача до недоотримання державним бюджетом відрахувань на кілька мільйонів гривень.
Відповідач-2 у відзиві на позов від 01.11.2022 заперечує щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі; підтримав в повному обсязі позицію відповідача-1 викладену у запереченнях від 03.08.2022, зокрема, що віднесення Державного підприємства “Чернігівське лісове господарство” до категорії замовників у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» має відбуватись лише у випадку здійснення закупівлі за бюджетні кошти на власний розсуд, самим відповідачем-1, без будь-якого зовнішнього впливу, керуючись лише положенням Закону та наявними документами, а не за бажанням прокуратури чи Держаудитслужби.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Згідно п. 1.1 Статуту Державного підприємства “Чернігівське лісове господарство”, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2021 № 310 (далі -, підприємство, Статут) підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України» належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.
У відповідності до п. 3.1 Статуту підприємство створене з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.
Згідно із п. 4.1, 4.2, 4.7, 4.8 Статуту підприємство є державним комерційним підприємством - юридичною особою публічного права та суб'єктом господарювання державного сектору економіки. Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі, відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном.
Підприємство має право укладати угоди, контракти, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, здійснювати претензійну роботу, бути позивачем та відповідачем, третьою особою в судах.
Підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами і контрагентами.
Відповідно до п. 5.3 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.
Згідно п. 6.1.8 Статуту підприємство має право самостійно обирати предмет договору/контракту, визначати зобов'язання та будь-які інші умови господарських правовідносин, що не суперечать чинному законодавству України.
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” (далі-постачальник) та Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” (далі-покупець) укладено Договір поставки №СК165/3/8 (далі - Договір, а.с. 32-34).
У відповідності до пунктів 1.1-1.4 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Бензин А-92 Energy, Бензин А95, Дизпаливо Energy, одиниця вимірювання - літр, кількість - згідно накладних на товар.
У відповідності до п. 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору ціна за 1 літра товару згідно накладних на товар. Загальна сума договору орієнтовно становить 3000000,00 грн у тому числі ПДВ.
У відповідності до п. 4.1-4.2 Договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку -фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника.
У відповідності до пунктів 5.1-5.4 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару-самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Також в матеріалах справи наявні: звіт про договір про закупівлю СК165/3/8 від 11.01.2022, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2022-01-28-012375-b, укладений між Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” (постачальник), категорія замовника: державне або комунальне підприємство, яке не належить до замовників щодо закупівлі нафтопродуктів: Бензин АI-95, А-92, дизельне паливо, мастила у кількості 105000 літрів з 11.01.2022 по 31.12.2022, ціна договору - 3000000,00 грн; протокол розкриття тендерних пропозицій UA-2022-01-28-012375-b; витяг з сайту «Prozorro» щодо проведеної закупівлі (а.с. 40-45).
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Перший заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури у позові зазначив, що правовідносини, пов'язані з використанням державних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконна угода, на підставі якої ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес”.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що про порушення інтересів держави свідчить те, що під час укладання оскаржуваного договору не дотримано вимоги ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 203 ЦК України, а також принципи максимальної ефективності і економії, добросовісної конкуренції серед учасників, неупередженості, що створює ризик протиправного витрачання державних коштів, нераціонального та неефективного їх використання.
Не проведення у даному випадку публічних торгів, призвело до обмеження конкуренції серед можливих учасників - продавців нафтопродуктів, що прямо пов'язане з укладенням договору купівлі-продажу на найбільш вигідних для державного підприємства умовах, в першу чергу - нижча вартість. Це у свою чергу зумовлює дотримання принципів законності та економії при використанні державних коштів.
Таким чином, пред'являючи даний позов прокурором переслідується мета захисту порушених інтересів держави шляхом визнання недійсним незаконно укладеного правочину та запобігання неправомірному витрачанню коштів державним підприємством.
Крім того, позовна вимога у даній позовній заяві про визнання недійсним договору без заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, є належним способом захисту, який передбачений законом.
Вказане викладено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.
Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до ст. 7 цього ж Закону, статей 2, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п.п.3,4,6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, і відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі.
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» регламентовано, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.
У статті 5 цього ж закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю вживає у встановленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення винних осіб до відповідальності.
Права органу державного фінансового контролю, визначені ст. 10 цього ж закону. Зокрема, вказаний органи вправі: перевіряти документи, щодо проведення закупівель; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Працівники органу державного фінансового контролю зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном (ст. 12 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Таким чином, Державна аудиторська служба України (та її територіальні органи), є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах (у розумінні ст. 53 ГПК України).
Такої позиції також дотримується і Верховний Суд, виклавши її у постанові від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.
Чернігівською окружною прокуратурою було надіслано лист від 18.02.2022 № 1562ВИХ-22 на ім'я Північного офісу Держаудитслужби з проханням повідомити які заходи вживалися та будуть вживатися останнім з метою дотримання вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель під час укладення договору від 11.01.2022 № СК165/3/8 про закупівлю нафтопрродуктів на суму 3000000 грн (а.с. 38-39).
Листами Північний офіс Держаудитслужби від 22.02.2022 та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 11.05.2022, повідомили Чернігівську окружну прокуратуру, що заходи державного фінансового контролю, а саме: моніторинг чи перевірка закупівлі (UA-2022-01-28-012375-b) Державним підприємством «Чернігівський лісгосп» нафтопродуктів у TOB «Лівайн Торг» на суму 3000000 грн не проводилися, заходи реагування не вживалися (а.с. 35-37).
15.06.2022 Чернігівською окружною прокуратурою направлено Північному офісу Держаудитслужби повідомлення в порядку ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” про підготовку до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до ДП «Чернігівське лісове господарство» та ТОВ «Лівайн Торг» про визнання недійсним договору (а.с.46).
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення першим заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними договору поставки від 11.01.2022 №СК165/3/8 з підстав його невідповідності положенням Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України).
Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі», у редакції на дату украдення оспорюваного договору, цей закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом (ч.10 ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції).
Забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.3 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції).
Замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції).
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції).
Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що замовниками у розумінні Закону є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Статтею 73 Господарського кодексу України визначено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим.
Оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені у будь-які правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
Державні підприємства, як юридичні особи, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50%, наділені обов'язковими ознаками замовника, визначеними пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 зі справи №260/1666/19, від 23.09.2021 у справі №907/576/19.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного вище суд не приймає до уваги при вирішенні спору лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Щодо визначенні замовників» від 21.05.2020 який як у ньому зазначено носить виключно рекомендаційний та інформативний характер, та аудиторський висновок (звіт) №15 від 15.09.2017 Аудиторської фірми «Лана», виконаний на замовлення відповідача 1 (а.с.90-100).
Судом встановлено, що ДП «Чернігівське лісове господарство» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133»Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (п.1.1 Статуту). Підприємство є державним комерційним підприємством юридичною особою публічного права та суб'єктом господарювання державного сектору економіки. (пункт 4.1 Статуту). Згідно з пунктом 3.1 Статуту підприємство створене з метою: - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності.
Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі, відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом управління майном (пункт 4.2 Статуту). Статутний капітал підприємства утворюється Органом управління майном та складає 3 140 510,76 грн (п.5.1 Статуту). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства та цього Статуту (пункт 5.3 Статуту).
Таким чином, державна частка у статутному капіталі ДП "Чернігівське лісове господарство» становить 100% і в силу вимог ч.3 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у чинній на дату укладення оспорюваного договору редакції) для відповідача 1 існує законна заборона на закупівлю товарів і послуг вартість яких дорівнює або перевищує 200 000,00 грн без застосування процедури, визначеної Законом України "Про публічні закупівлі".
Із матеріалів справи вбачається, що ДП “Чернігівське лісове господарство” у порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» 11.01.2022 без застосування визначених законодавством процедур закупівель укладено із TOB «Лівайн Торг» договір про поставку нафтопродуктів № СК165/3/8 на загальну суму 3000000 грн строком дії до 31.12.2022. Уповноважені особи Державного підприємства “Чернігівське лісове господарство” оприлюднили лише звіт про укладення вказаного договору про закупівлю товарів, робіт і послуг на веб-порталі Уповноваженого органу.
Зазначене є порушенням принципів здійснення закупівель за державні кошти в частині забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Оскільки торги всупереч ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» проведено не було, тому укладений 11.01.2022 договір між Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” про поставку нафтопродуктів № СК165/3/8 на загальну суму 3000000 грн суперечить вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, договір №СК 165/3/8 від 11.01.2022, укладений між Державним підприємством “Чернігівське лісове господарство” та TOB «Лівайн Торг» про поставку нафтопродуктів, підлягає визнанню недійсним.
Згідно ст. 2, 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Звертаючись з даним позовом прокурор належними засобами доказування довів факт вчинення відповідачами правочину, який за своїм змістом суперечить актам законодавства, факт існування підстав для визнання його недійсним.
Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір поставки №СК165/3/8 від 11.01.2022 укладений між Державним підприємством «Чернігівське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг».
Стягнути з Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», вул. Олександра Молодчого, 18, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 00993490, на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008) судовий збір у розмірі 1 240,50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг», вул. Мандриківська, 47 оф. 503, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 41449359, на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008) судовий збір у розмірі 1 240,50 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 24.11.2022.
Суддя Ю.В. Федоренко