ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2022Справа № 910/8103/22
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/8103/22
За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68)
До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)
Про стягнення 22 038, 30 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
ПІІ «АМІК Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення 22 038, 30 грн. штрафу за перевищення строку доставки вантажу за накладною № 0403633, а також стягнення з відповідача судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/8103/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.09.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшла така кореспонденція:
- відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення 22 038, 30 грн.
- клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн.
27.09.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримав заявлені позовні вимоги, і зазначив, що розмір неустойки було розраховано вірно, і заперечує проти зменшення розміру неустойки.
Інших заяв та/або клопотань станом на момент ухвалення рішення від сторін спору не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
07.12.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №0403633 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна».
ПІІ «Амік Україна» стверджує, що вантаж за залізничною накладною №0403633 доставлено із порушенням строків. Зокрема, зі станції "Буганяй" Литовської залізниці до станції «Скнилів» Львівської залізниці відправлено вантаж у вагонах №57968810, 55307276, 55306864, 57661175 який доставлено 20.12.2021, тобто із запізненням на 5 (п'ять) діб.
Ураховуючи, що провізна плата за залізничною накладною №0403633 становить: 73 461, 00 грн, внаслідок несвоєчасної доставки вантажу на 5 (п'ять) діб, позивачем нараховано штраф у розмірі 30 % від провізної плати на загальну суму 22 038, 30 грн (73 461*30%) грн.
Зокрема, за розрахунком позивача загальний строк доставки вантажу становить 8 (вісім) діб: термін доставки вантажу з урахуванням нормативної швидкості - 6 (п'ять) діб, збільшено строк доставки на 1 (одну) добу відповідно до акту загальної форми, збільшено на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу у відповідності до ст. 24 УМВС. Проте, фактичний строк доставки вантажу становить 13 (тринадцять) діб.
16.02.2022 ПІІ «Амік Україна» звернулося до АТ «Укрзалізниця» з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за вих. №333, яка була вручена відповідачу 18.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0505064907900. Проте, АТ «Укрзалізниця» відповіді на претензію не надало, вимоги не задовольнило.
На підставі викладеного, ПІІ «Амік Україна» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з АТ «Укрзалізниця» неустойки за порушення строків доставки вантажу у розмірі 22 038, 30 грн .
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за недотримання терміну доставки вантажу за залізничною накладною №0403633 у розмірі 30 % провізної плати, що становить 22 038, 30 грн.
III. Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2021 року відповідачем до станції призначення «Скнилів» Львівської залізниці здійснено перевезення дизельного пального, одержувачем якого є позивач. Однак, пальне доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС, а тому позивачем нараховано неустойку за несвоєчасну доставку вантажу у грудні 2021 року у розмірі 22 038, 30 грн, який відповідачем не було сплачено.
Перевезення вантажу здійснювалось за залізничною накладною №0403633 від 07.12.2021.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах ст. 316 Господарського кодексу України, статей 253-255 Цивільного кодексу України, статей 3, 5, 6, 14-24, 37-39, 45-48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року.
IV. Заперечення відповідача.
АТ «Укрзалізниця», заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що ПІІ «Амік Україна» здійснило невірний розрахунок розміру неустойки.
За твердженням АТ «Укрзалізниця» термін доставки вантажу, обчислений відповідно до § 2 ст. 24 УМВС, з урахуванням продовження, становить 6+2=8 діб, загальний термін доставки склав 13 діб, 13-8=5 діб прострочки. Правильним буде розрахунок: 5/13=0,38, що відповідає 30%, 73 461, 00 грн*30%=22 038, 30 грн.
Отже, у відзиві на позовну заяву відповідач наводить власний розрахунок, а також зазначає, що на розмір неустойки, визначений позивачем, він не впливає. Відповідач не заперечує, що у спірних правовідносинах розмір штрафу вираховується застосовуючи 30% провізної плати.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 22 038, 30 грн, за несвоєчасну доставку вантажу, відповідно до залізничної накладної та витрат зі сплати судового збору.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи мало місце прострочення строків доставки вантажу відповідачем?;
- чи правильно здійснено розрахунок розміру неустойки (штрафу)?;
- чи наявні/відсутні підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу) за клопотанням відповідача у справі?
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про прострочення строків доставки вантажу.
Згідно положень статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За змістом частини 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частинами 1, 2 статті 3 ГК кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 з відповідними змінами та доповненнями (далі - УМВС).
У відповідності до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
У § 1 статті 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди).
Згідно з § 1, 3 та 5 статті 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до § 1, 2 статті 15 УМВС в накладній повинно міститися обов'язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила).
Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.
У відповідності до § 1-5 ст. 24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, строк доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Строк доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для інших відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з підстав, які не залежать від перевізника. Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Згідно з ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу.
Відповідно до ст. 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строку доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (в добі) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні строку доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки понад три десятих загального строку доставки.
Суд встановив, що позивачем дотримано вимог щодо досудового порядку врегулювання спору у відповідності до вимог ст. 47 УМВС, відповідно, спір може бути вирішено у судовому порядку.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладній № 0403633 від 07.12.2021, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС.
Так, відповідно до відомостей, які містяться у цій накладній нормативний строк доставки вантажу становить 8 (вісім) діб, зокрема: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості - 6 (шість) діб (1 021/200), збільшення терміну доставки на операції, пов'язані з відправленням вантажу - 1 (одна) доба, час затримки на шляху слідування (графа 32 накладної № 0403633 «Продовження строку доставки» - затримка з 10.12.2021 по 10.12.2021) - 1 (одна) доба.
Проте, фактичний строк доставки склав 13 (тринадцять) діб з 07.12.2021 по 20.12.2021, що перевищує термін доставки вантажу на 5 (п'ять) діб (13-8=5).
Таким чином, мало місце прострочення строків доставки вантажу відповідачем на 5 (п'ять) діб.
Оскільки відповідач прострочив строк доставки вантажу, наявні правові підстави для застосування штрафу, розрахованого виходячи з 5 (п'ять) діб прострочення строку доставки вантажу.
Висновок суду про розмір штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що провізна плата становить 73 461, 00 грн.
5 (п'ять) діб прострочки /13 (загальний термін доставки) = 0, 16, що відповідає 30% у відповідності до ст. 45 УМВС .
Таким чином, розмір неустойки становить: 73 461, 00 *30%=22 038, 30 грн.
Висновок суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафу за клопотанням відповідача.
Як зазначено судом вище, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки. (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб'єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки.
24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/20222 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
З 18 листопада 2022 року діє Закон №2738, яким воєнний стан в Україні продовжується до 19 лютого 2023 року.
АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури, і відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.
Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься таких доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище. Разом з тим, суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність і позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності є утрудненою, і на нього, так само впливають негативні фактори, пов'язані з воєнними діями на території України та це ускладнює ведення господарської діяльності.
З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з АТ "Українська залізниця". Розмір штрафу суд зменшує на 30% від заявленої суми, враховуючи стратегічне значення залізниці в умовах військової агресії, а також виконання нею соціальної функції щодо евакуації населення в умовах збройної агресії.
Ураховуючи встановлене вище, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку відповідачем вантажу частково та з урахуванням часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу - у розмірі 15 426, 81 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 6 611, 49 грн слід відмовити, в зв'язку з зменшенням судом штрафу за клопотанням відповідача на 30%.
VI. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без урахування зменшеного судом штрафу, оскільки в даному випадку суд користується наданим йому право на зменшення розміру неустойки, а позовні вимоги є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2481,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68) 15 426 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень), 81 коп, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 коп судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу)у розмірі 6 611, 49 грн відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких