ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ №640/16207/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 та виплатити як учаснику бойових дій недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме 8179 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік виплачена йому у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після звернення до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплатити недоплачену частину допомоги, позивач отримав відмову, що й стало підставою для подання позову до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 18 червня 2015 року.
Позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявою з питань нарахування та надання разової грошової допомоги до 5 травня.
Листом від 14 вересня 2022 року №051/044/П-1061-14 відповідач повідомив позивача про нарахування та виплату щорічної допомоги у розмірі 1491,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким стаття 12 Закону №3551-XII доповнена частиною в такій редакції: «Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладений в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд України зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнав неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетний кодекс України не може вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлена дія частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 07 травня 2022 року №540 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі по тексту Постанова №540) установив, що у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом №3551-XII, проводиться у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1491 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 05 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №540.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році слід застосовувати не Постанову №540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, разова грошова допомога до 05 травня у 2022 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, по зразковій справі №440/2722/20.
Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
В той же час, щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 8179,00 грн., суд зазначає, що відповідачем на момент розгляду даної справи по суті не здійснено перерахунок, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення у примусовому порядку суми у розмірі 8179,00.
Так, у рішенні від 29 вересня 2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що порушене право на спірну соціальну допомогу до 5 травня підлягає захисту у спосіб зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити її недоплачену суму.
Суд з урахуванням правових висновків, висловлених Верховним Судом у зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити дії, визначені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та доплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік протиправними.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу до 5 травня за 2022 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко