ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ № 640/26105/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
пропро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка оформлена листом від 29.03.2021 №2600-0306-8/53369 у здійснені ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 12.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці за заявою від 12.03.2021 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21 та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку, з урахуванням фактично виплачених сум;
- звернути до негайного виконання перераховану за один місяць суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- стягнути на користь позивача витрати понесені по сплаті судового збору.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" та зазначає, що з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, закони України "Про судоустрій і статус суддів" та вказує , що сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена у довідці від 05.03.2021 №74/0/21-21 не відповідає інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб, що зумовлює відсутність підстав для проведення перерахунку.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті варто вказати про наступне.
Відповідно до копії посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є суддею у відставці Верховного Суду України.
В.о Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 складено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21, у відповідності до якої розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 станом на 11.03.2020, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 384 272,85 грн., у тому числі: посадовий оклад - 197 063,00 грн.; доплата за вислугу років - 157 650,40 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 9 853,15 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 19 706,30 грн.
Позивач з метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідком розгляду якої ГУ ПФУ в м. Києві листом від 29.03.2021 №2600-0306-8/53369 повідомило заявника про відсутність підстав для здійснення перерахунку, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до положень пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII із дня початку роботи Верховного Суду в складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України припиняє свою діяльність та ліквідовується в установленому законом порядку.
Відповідач вказав, що з 21.06.2018 розпочато процес припинення діяльності Верховного Суду України, про що було внесено дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Листом від 04.12.2020 № 1-184/0/2-20 Ліквідаційною комісією Верховного Суду України повідомлено, що особа, до якої перейшли повноваження щодо управління справами Верховного Суду України, є ОСОБА_3 .
Відповідач зазначив що в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21 зазначається посадовий оклад - 197 063,00 грн.; доплата за вислугу років - 157 650,40 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 9 853,15 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 19 706,30 грн.
Головним управлінням перевірено документи та виявлено, що відповідно до поданих звітів головою ліквідаційної комісії Соловйовою Л. фонд оплати праці Верховного Суду України за березень 2020 року становить 1 962 275,97 грн на 46 застрахованих осіб, тобто показник середньої заробітної плати на одну особу - 42 658,17 грн.; в.о. обов'язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_2 звіти до податкової служби не подавалися.
Відтак, оскільки сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена в довідці від 05.03.2021 №74/0/21-21, що видана в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., не відповідає інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб, а тому відсутні підстави для проведення перерахунку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно зі статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VІІІ ( у редакції закону до 16.10.2019) було обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у пункті 3 частини третьої статті 135 цифри « 75» замінити цифрами « 55».
Відтак, редакція частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ ( у редакції Закону від 16.10.2019) обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ.
Положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.
Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та від 11 березня 2020 року № 11-р/2020 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відтак, з 12 березня 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої Верховним Судом України від 05.03.2021 №74/0/21-21, слід зазначити наступне.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про перебування Верховного Суду України (код 00019034) у стані припинення (запис від 21.06.2018 №10701100010024389), керівником юридичної особи значиться ОСОБА_2 з 11.12.2017 (в.о. Голови Верховного Суду України), головою комісії з припинення - ОСОБА_3 .
Проте, рішенням Конституційного Судом України від 18.02.2020 №2р/2020 визнано неконституційним пункт 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо ліквідації Верховного Суду України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
При цьому, додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
У матеріалах справи наявна копія довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21, яку видано у відповідності до Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
При цьому, суд зазначає, що вказану довідку видано на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», рішень Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 № 4-р/2020.
На ній наявні підписи посадових осіб, які скріплені гербовою печаткою Верховного Суду України; довідка відповідає вимогам Порядку № 3-1.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відтак суд відхиляє твердження відповідача щодо невідповідності розміру суддівської винагороди зазначеної у довідці інформації, яка міститься у Реєстрі застрахованих осіб.
Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення, яке оформлено листом від 29.03.2021 №2600-0306-8/53369 про відмову у здійснені перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 12.03.2021 відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яке за своєю суттю є відмовою у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлено листом від 29.03.2021 №2600-0306-8/53369, яким позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 12.03.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21, з урахуванням фактично виплачених сум.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., а тому, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
У той же час при вирішенні спору по суті суд враховує, що положеннями пункту частини 1 статті 371 КАС України регламентовано, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудряська, б. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка оформлена листом від 29.03.2021 №2600-0306-8/53369 у здійснені ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 12.03.2021.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці за заявою від 12.03.2021 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.03.2021 №74/0/21-21 та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку, з урахуванням фактично виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудряська, б. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
5. Звернути до негайного виконання шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудряська, б. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева