ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині
23 листопада 2022 року м. Київ №640/35431/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,
розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1
доДержави, в особі Пенсійного фонду України Держави, в особі Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Держави, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави, в особі Пенсійного фонду України, Держави, в особі Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Держави, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд, з урахуванням уточнень (вдруге):
«…-встановити відсутність компетенції (повноважень) Держави, в особі посадових осіб Добропільського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відновлення у 2019 році рішення від 24.12.2013 №408/14, шляхом підписання посадовими особами, підписом бувшого керівника зазначеної установи ОСОБА_2. , звільненого 30.07.2018р. про стягнення з позивача 35181,24 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області де позивачу від імені Держави нарахували суму, як суму боргу 35181, 24 грн по скасованому п.2 частини дев'ятої статті 106 ЗУ № 1058-IV та подали позов в 2014 році про стягнення з мене (позивача) 35181, 24 грн за відсутності такої суми заборгованості в моєму особовому рахунку (картці страхувальника;
- визнати протиправними дії Держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області які полягають в тому, що 26.11.2013 року за квитанцією № 6113931 Позивач перерахувала Державі в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області 13439,17 грн за актом перевірки №27 та за рішенням суду по справі № 2-а-315/08, для подальшого рознесення та зарахування сум моїм найманим працівникам на їх особові рахунки. Держава в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області мою перераховану суму 13439,17 грн для зарахування на особові рахунки найманих працівників не рознесла, тобто витратила на свої особисті інші потреби, що є протиправними діями;
- визнати протиправною бездіяльність Держави, яка мої перераховані гроші 13439,17 грн витратила на інші потреби, моїм працівникам на особові рахунки не рознесла, залишила громадян (моїх найманих працівників) без пенсійного стажу, а виконавчий лист № 2-а- 315/08, не відкликала і не повернула до суду першої інстанції;
- визнати протиправними дії Держави в особі ГУПФУ в місті Києві, які у позивача з січня місяця по квітень 2020р. не виплатили пенсійні нарахування по 400 грн кожного місяця, та до сьогодні в добровільному порядку загальну суму 1600 грн не повернули;
- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Пенсійного Фонду України, яка не контролює пенсійні нарахування та пенсійні виплати своїм громадянам, та продовжує користуватися коштами позивача (недоплаченими) тобто і далі обкрадає своїх громадян, в т.ч. і позивача;
- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Пенсійного фонду України , яка полягає в тому, що Держава в особі ПФУ отримує звіти , та не контролює рух коштів нарахованих 13439,17 грн за актами перевірки, які заходять для зарахування на особові рахунки платників (в т.ч. найнятих працівників);
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, ОСОБА_1 , 500 000 (п'ятсот тисяч) грн компенсації моральної шкоди».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали від 06 грудня 2021 року.
Проте недоліки позовної заяви позивачем не були усунуті в повній мірі, у зв'язку з чим позовну заяву залишено без руху ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року.
Позивачем подано заяву про усунення недоліків разом з позовною заявою в новій редакції, в якій позивач виклала позовні вимоги в оновленій редакції, які в черговий раз не відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з тим, що позивачем не вірно об'єднано позовні вимоги, з метою не порушення права позивача на звернення до суду, судом надано можливість позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовну заяву вкотре залишено без руху ухвалою від 16 лютого 2022 року. Станом на 06 червня 2022 року від позивача до суду не надходило жодного документу щодо усунення недоліків позовної заяви, а тому позовну заяву повернуто без розгляду.
В подальшому позивачем 23 червня 2022 року подано апеляційну скаргу на ухвалу від 06 червня 2022 року про повернення позовної заяви.
Ухвала про витребування справи до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2022 року.
В той же час, документ під назвою «заява про усунення недоліків», створений у системі 12 березня 2022 року, зареєстрований у справі лише 12 серпня 2022 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року ухвалу від 06 червня 2022 року скасовано, а справу №640/35431/21 направлено на проводження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Позивачем подано «позовну заяву (нова редакція 16.11.2022), в якій частково змінено обґрунтування вимог позивача, в той же час, повністю проігноровано виявленні недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача волевиявлення щодо приведення позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, в той же час, з метою не порушення права на доступ до правосуддя, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд зауважує, що позовні вимоги в частині «встановити відсутність компетенції (повноважень) Держави, в особі посадових осіб Добропільського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відновлення у 2019 році рішення від 24.12.2013 №408/14, шляхом підписання посадовими особами, підписом бувшого керівника зазначеної установи ОСОБА_2., звільненого 30.07.2018р. про стягнення з позивача 35181,24 грн» не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 2, пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В той же час, встановлення відповідних фактів порушення законодавства, зокрема встановлення факту підроблення підпису особи, не може бути предметом розгляду в адміністративному судочинства, оскільки, у разі підтвердження зазначеного факту, може кваліфікуватися як злочин у розумінні Кримінального кодексу України.
У силу положень пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог «встановити відсутність компетенції (повноважень) Держави, в особі посадових осіб Добропільського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відновлення у 2019 році рішення від 24.12.2013 №408/14, шляхом підписання посадовими особами, підписом бувшого керівника зазначеної установи ОСОБА_2., звільненого 30.07.2018р. про стягнення з позивача 35181,24 грн».
На переконання суду позивачу для вирішення питання щодо підроблення підпису слід звернутися до відповідних правоохоронних органів, а не до судів будь-яких юрисдикцій.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави, в особі Пенсійного фонду України, Держави, в особі Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Держави, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог: «встановити відсутність компетенції (повноважень) Держави, в особі посадових осіб Добропільського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відновлення у 2019 році рішення від 24.12.2013 №408/14, шляхом підписання посадовими особами, підписом бувшого керівника зазначеної установи ОСОБА_2. , звільненого 30.07.2018р. про стягнення з позивача 35181,24 грн».
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко