Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 жовтня 2022 року № 520/5752/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції Романінець Романа Вікторовича (вул. Студентська, б. 5/6, м. Харків, 61024) про оскарження рішення, дій державного виконавця, -
Позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції Романінець Романа Вікторовича про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2022 № 68288109.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 10.07.2022 у мобільному застосунку «ДІЯ» найдішло повідомлення про наявне виконавче провадження відкрите Московським ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) щодо стягнення з неї штрафу на користь Національної поліції України Департаменту поліції управління безпеки дорожнього руху, відповідно до постанови серії ІАВ № 02834024 від 05.10.2021 про адміністративне правопорушення. У даній постанові зазначено дату набрання постановою законної сили 05.12.2021, строк пред'явлення до виконання 05.12.2021. Однак, всупереч строку пред'явлення постанови до виконання Департаментом патрульної поліції постанова була направлена до відповідача для примусового виконання рішення. Відповідачем 01.02.2022 в порушення ст. 303 КУпАП України та строку пред'явлення до виконання, зазначеного в самій постанові про правопорушення, була прийнята оскаржувана постанова про відкритті виконавчого провадження від 01.02.2022 № 68288109. Позивачка вважаючи дії відповідача протиправними звернулася до суду за захистом своїх прав.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку належним чином повідомлених позивача та відповідача та клопотання від обох сторін про слухання справи без участі сторін, суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що постановою Національної поліції України Департаменту поліції м. Київа, управління безпеки дорожнього руху серії ІАВ № 02834024 від 05.10.2021 про адміністративне правопорушення складену відносно ОСОБА_1 , накладений адміністративний штраф у розмірі 340,00 гривень. У даній постанові зазначено дату набрання постановою законної сили 05.12.2021, строк пред'явлення до виконання до 05.12.2021.
Постановою Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції відкрите виконавче провадження від 01.02.2022 № 68288109 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 680,00 грн, відповідно до постанови Національної поліції України Департаменту поліції м. Києва, управління безпеки дорожнього руху серії ІАВ № 02834024 від 05.10.2021. Вважаючи дії відповідача протиправними Головко К.Г. звернулася до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження (до яких ч. 1 ст. 14 цього ж Закону віднесено виконавця) зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно приписів норм ч. 1 ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Поряд з цим, абз. 1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Тобто, за змістом наведеної норми Кодексу можна дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі пропуску цього строку постанова про накладення адмінстягнення не підлягає виконанню.
З тексту постанови серії ІАВ №02834024 від 05.10.2021року зазначено дату набрання постановою законної сили 05.12.2021року, строк пред'явлення до виконання 05.12.2021року. У постанові про відкриття виконавчого провадження 01.02.2022року №68288109 про накладання аміністративного стягнення вбачається, що розглянуто заяву про примусове виконання постанови про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення де зазначено дата набрання постанови про правопорушення законної сили 05.12.2021року. Тобто постанова судового виконавця про примусового виконання від 01.02.2022року винесена вже після спливу строку пред'явлення такої постанови, як виконавчого документа до виконання. Протилежного відповідачем суду доведено не було.
За загальним правилом, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З контексту наведених норм права можна дійти висновку, що отримавши до виконання виконавчий документ - постанову серії ІАВ №02834024 від 05.10.2021року, пред'явлений до виконання з пропуском строку, державний виконавець був зобов'язаний за встановленою процедурою, яка діяла на той час, повернути виконавчий документ стягувачу та не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення встановленої Законом процедури. Проте, відповідачем в даному випадку прийнято постанову від 01.02.2022року про відкриття виконавчого провадження №68288109 , чим порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем не доведено суду законності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2022року.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції Романінець Романа Вікторовича (вул. Студентська, 5/6, м. Харків, 61024) про оскарження рішення, дій державного виконавця - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2022 № 68288109, що винесено заступником начальника Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції Романінець Романом Вікторовичем (вул. Студентська, б. 5/6, м. Харків, 61024).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Студентська, 5/6 м. Харків, індекс 61024) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 793,92 грн (сімсот дев'яносто три гривні 92 копійки.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.