Провадження № 22-ц/803/6468/22 Справа № 215/1789/22 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
22 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я. М.
суддів Зубакової В. П., Остапенко В. О
секретар судового засідання Гладиш К. С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року, ухваленого суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 06 липня 2022 року,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина при виконанні трудових обов'язків, в якій просить стягнути з відповідача 350000,00 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з смертю її сина ОСОБА_2 .
Вказує, що її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на ПАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», на посаді заступник начальника дільниці, та 28.05.2001 о 11-10 год. стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого її син загинув.
Відповідно до акту №11, нещасний випадок стався за наступних обставин: 28.05.2001 на другу зміну прохідник ОСОБА_3 повинен був виконувати очистку ґрунту орту бурового та вентиляційного 148+10 м осі блоку 146-152 від гірничої маси, для встановлення кріплення, а інші робітники - прохідну та кріплення гірничих виробок в блоці 138-142. ОСОБА_4 на початку зміни побачив збійку з вентиляційним повстаючим №1, яка виникла від попередньої зміни, спустившись на горизонт 1050 м, по телефону повідомив про це заступника дільниці ОСОБА_2 . ОСОБА_2 повідомив, що спуститься в шахту та на місці прийме рішення. ОСОБА_2 на місці прийняв рішення виконувати кріплення сполучення орта бурового зі штреком, встановивши бурове кріплення, використовуючи для цього металеві штирі з кільцями та розпил. ОСОБА_3 відрубав два шурупа для встановлення металевих штирів з кільцями в буровому орту. ОСОБА_2 підійнявся на горизонт 1020 м. для спуску розпилу. ОСОБА_2 скинув перший розпил, який ОСОБА_3 відніс к буровому орту. В 11:10 год. підійшовши к буровому орту №3 ОСОБА_3 почув команду ОСОБА_2 , що він скидає другий розпил. ОСОБА_3 відповів, що готовий прийняти його, після чого побачив, що на ґрунт ніші упав розпил, а за ним ОСОБА_2 ОСОБА_3 покликав на поміч прохідників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та електрослюсаря ОСОБА_7 , які положили ОСОБА_2 на дерев'яний настил та надали першу допомогу. Бійці ВГСО, які прибули, підняли ОСОБА_2 на гор. 1020 м, доставили його до стволу на поверхню. Бригада лікарів швидкої допомоги доставили ОСОБА_2 в другу міську лікарню. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 35 хв. ОСОБА_2 помер у лікарні. Комісія, оглянувши місце нещасного випадку, допитавши свідків, вивчивши проектно-технічну документацію та висновок судово-медичної експертизи, прийшла до висновку: на господарському повстаючому №3 був відсутнім зруб висотою 1 м вище рівня гор. 1020 м., ляда, засоби захисту від падіння з висоти; у полці перекриття господарського повстаючого №3 на рівні горизонту 1020 м. є отвір 1,4 на 1,0 м., через який ОСОБА_2 спускаючи розпил, упав на повстаючу на ґрунт ніші гор. 1030 м., пролетівши 10 м., при цьому отримав травму голови та ніг.
Згідно п. 6.1 вид події: падіння потерпілого в колодязі, ємності, ями тощо. У відповідності до п. 7. причини нещасного випадку: незадовільний технічний стан будівель; виконання робіт при доставці матеріалів з вертикальної виробки без застосування СИЗ від падіння з висоти; порушення трудової та виробничої дисципліни, яке виразилось у невиконанні посадових обов'язків працівниками дільниці №2 та шахти.
Висновком комісії у Акті встановлено, що нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Внаслідок смерті сина від нещасного випадку пов'язаного з виробництвом, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку зі смертю близької людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Після його смерті, її життя повністю змінилося, у зв'язку із чим вона просила стягнути з відповідача 350 000 грн. завданої моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина при виконанні трудових обов'язків задоволені частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» судовий збір у розмірі 2 500 грн. на користь держави.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2022 року в резолютивній частині рішення суду виправлено описку у назві підприємства з якого стягнуто судовий збір, правильно зазначено Приватне акціонерне товариства «Суха Балка», замість неправильного зазначення Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ "СУХА БАЛКА", просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повну відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди з підприємства.
При цьому, відповідач зазначає, що будь-яких порушень законодавства про працю щодо сина позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку Відповідач не вчиняв, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 на підприємство відповідача.
Окрім того, сторона відповідача вважає, що визначений судом до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та критеріям ст.23 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.01.1974 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у віці 27 років помер, причина смерті: сполучена травма голови і нижніх кінцівок, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського районного управління юстиції міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 655 (а.с. 13).
Згідно Акту про нещасний випадок №11, нещасний випадок стався за наступних обставин: відповідно до письмового наряду начальника дільниці №2 ОСОБА_9 , виданого в.о. гірничого майстра ОСОБА_4 28.05.2001 на другу зміну прохідник ОСОБА_3 повинен був виконувати очистку ґрунту орту бурового та вентиляційного 148+10 м осі блоку 146-152 від гірничої маси, для встановлення кріплення, а інші робітники - прохідну та кріплення гірничих виробок в блоці 138-142. ОСОБА_4 на початку зміни побачив збійку з вентиляційним повстаючим №1, яка виникла від попередньої зміни, спустившись на горизонт 1050 м, по телефону повідомив про це заступника дільниці ОСОБА_2 . ОСОБА_2 повідомив, що спуститься в шахту та на місці прийме рішення. ОСОБА_2 на місці прийняв рішення виконувати кріплення сполучення орта бурового зі штреком, встановивши бурове кріплення, використовуючи для цього металеві штирі з кільцями та розпил. ОСОБА_3 відрубав два шурупа для встановлення металевих штирів з кільцями в буровому орту. ОСОБА_2 підійнявся на горизонт 1020 м. для спуску розпилу. ОСОБА_2 скинув перший розпил, який ОСОБА_3 відніс к буровому орту. В 11:10 год. підійшовши к буровому орту №3 ОСОБА_3 почув команду ОСОБА_2 , що він скидає другий розпил. ОСОБА_3 відповів, що готовий прийняти його, після чого побачив, що на ґрунт ніші упав розпил, а за ним ОСОБА_2 ОСОБА_3 покликав на поміч прохідників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та електрослюсаря ОСОБА_7 , які положили ОСОБА_2 на дерев'яний настил та надали першу допомогу. Бійці ВГСО, які прибули, підняли ОСОБА_2 на гор. 1020 м, доставили його до стволу на поверхню. Бригада лікарів швидкої допомоги доставили ОСОБА_2 в другу міську лікарню. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 35 хв. ОСОБА_2 помер у лікарні. Комісія, оглянувши місце нещасного випадку, допитавши свідків, вивчивши проектно-технічну документацію та висновок судово-медичної експертизи, прийшла до висновку: на господарському повстаючому №3 був відсутнім зруб висотою 1 м вище рівня гор. 1020 м., ляда, засоби захисту від падіння з висоти; у полці перекриття господарського повстаючого №3 на рівні горизонту 1020 м. є отвір 1,4 на 1,0 м., через який ОСОБА_2 спускаючи розпил, упав на повстаючу на ґрунт ніші гор. 1030 м., пролетівши 10 м., при цьому отримав травму голови та ніг (а.с. 14-15).
Згідно п. 6.1 Акту, вид події: падіння потерпілого в колодязь, ємкість, яму тощо.
Відповідно до п. 7 Акту, причини: незадовільний технічний стан будівель; виконання робіт при доставці матеріалів з вертикальної виробки без застосування СИЗ від падіння з висоти; порушення трудової та виробничої дисципліни, яке виразилось у невиконанні посадових обов'язків працівниками дільниці №2 та шахти (а.с. 14-15).
Згідно Акту від 14.06.2001, особи, які допустили порушення законодавства про працю та по охороні праці Комісією встановлено: Начальник дільниці №2 ОСОБА_9 - **15,103 «Єдині правила безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом»; п.п. 2.3, 3.8.3.13, 3.18 «Посадова інструкція начальника дільниці шахти»; п.4.16 «Правила внутрішнього трудового розпорядку…»; Заступник головного інженера шахти ОСОБА_10 - п.п. 2.7, 3.13 «Посадової інструкції заступника головного інженера шахти»; п. 4.16 «Правила внутрішнього трудового розпорядку…»; Головний інженер шахти ОСОБА_11 - п.п. 3.36, 3.51 «Посадової інструкції головного інженера шахти»; п. 4.16 «Правила внутрішнього трудового розпорядку…»; Начальник шахти ОСОБА_12 - п.п.п 3.13, 3.17 «Посадової інструкції начальника шахти»; п. 4.16 «Правила внутрішнього трудового розпорядку…»; Заступник начальника дільниці №2 Новіков О.С. - ** 16,103 «Єдині правила безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом»; п.п. 2.3, 3.8, 3.13, 3.18 «Посадова інструкція функцій начальника (заступника) дільниці шахти»; п.4.5 «Проект організації роботи на проходку, спуск та підйом матеріалів по господарському повсталому №3 з гор. 1030 м. на гор. 1020 м.» (а.с. 14-15).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на ПрАТ «Суха Балка», суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого помер син позивача, стався під час виконання ним трудових обов'язків, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі статті 440-1 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв'язку зі смертю її батька в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася на виробництві під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачу, як матері загиблого на ПрАТ «Суха Балка», як правонаступника ПАТ «Суха Балка».
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачці заподіяна моральна шкода у зв'язку з втратою близької людини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності позивачем, заявлених позовних вимог, оскільки, згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка назавжди втратила турботу та підтримку сина, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках.
Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв'язку зі смертю сина, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді: