Справа № 154/2874/22 Провадження №33/802/612/22 Головуючий у 1 інстанції:Каліщук А. А.
Категорія:ч.2 ст.172-10 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.
22 листопада 2022 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лавренчука О.В. на постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 жовтня 2022 року
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень.
Також з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави 496,20 грн судового збору.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09 вересня 2022 року о 07 год 30 хв під час шикування особового складу для доведення наказу «Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_1 в район виконання бойових завдань та території України» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2022 року №1060) відмовився вибувати в район виконання бойових завдань за призначенням, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції захисник Лавренчук О.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує на її незаконність, необґрунтованість, вважає її такою, що не базується на всебічному і повному дослідженні доказів та матеріалів у справі, прийнята з допущенням істотних порушень процесуального закону. Зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилався виключно на протокол, без урахуванням пояснень самого ОСОБА_1 .
Крім того, судом не взято до уваги, що у письмовій формі наказ, невиконання якого інкримінується ОСОБА_1 , не було надано останньому для ознайомлення.
Також до судового засідання ОСОБА_1 було принесено медичну документацію, зокрема амбулаторну карту, де міститься запис прийому лікаря від 09.09.2022, відповідно до якого останньому надано медичну допомогу та звільнено від фізичних навантажень на 5 днів. В подальшому довідкою ВЛК від 04.10.2022 за №1(155) ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби. Вказані медичні документи судом першої інстанції не було взято до уваги та їм не надана належна оцінка.
Враховуючи відсутність інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 окрім протоколу, який сам по собі не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Лавренчука О.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вище вимоги закону судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи та визначенні міри покарання дотримано в повному обсязі.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відтак, з протоколу про військове адміністративне правопорушення №542 від 10 вересня 2022 року вбачається, що 09 вересня 2022 року о 07 год 30 хв під час шикування особового складу для доведення наказу «Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_1 в район виконання бойових завдань та території України» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2022 року №1060) старший солдат ОСОБА_1 відмовився вибувати в район виконання бойових завдань за призначенням.
Диспозицією ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачена відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, в обвинуваченні, яке стосується вказаного правопорушення, повинно бути зазначені дані про те, що особа, яка звинувачується у вчиненні цього правопорушення перебуває на військовій службі не виконала законні вимоги командира (начальника), які полягали у вчиненні певних дій або бездіяльності.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2022 ОСОБА_1 зарахований на військову службу за призовом в особливий період і на даний час є військовослужбовцем.
Відповідно до статті 9 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 11 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлює загальні обов'язки військовослужбовців.
Відповідно до пункту 3 статті 11 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» на військовослужбовців покладається обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно з вимогами статті 16 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
В матеріалах справи міститься наказ №1060 «Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_1 в район виконання бойових завдань на території України», винесеного т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Відповідно до даного наказу та додатку № 1, ОСОБА_1 09.09.2022 зобов'язаний вибути до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 на території України. Даний наказ є чинний, а тому підлягає обов'язковому виконанню військовослужбовцями.
З даним наказом ОСОБА_3 був ознайомлений, що не заперечується останнім.
Слід зауважити, факт відмови ОСОБА_1 від виконання законних вимог командира стверджується і письмовими поясненнями свідків лейтенанта ОСОБА_4 та старшого лейтенанта ОСОБА_5 . Відповідно до яких о 07:30 год 09 вересня 2022 року після доведення наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1060 від 08.09.2022 «Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_1 в район бойових завдань на території України» старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ.
Посилання захисника на не ознайомлення його підзахисного з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1060 від 08.09.2022 «Про відрядження особового складу військової частини НОМЕР_1 в район бойових завдань на території України» у письмовій формі не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.170-10 КУпАП, оскільки, як зазначено вище, останній був ознайомлений з даним наказом і безпосередньо після його доведення відмовився виконувати, пояснюючи це своїм погіршенням станом здоров'я.
Також судом першої інстанції в оскаржуваній постанові вказано про відсутність на час розгляду справи доказів (медичні довідки, висновки ВЛК про непридатність), що підтверджують неможливість виконання ОСОБА_1 обов'язків військового за станом здоров'я саме на 09.09.2022, тобто на день вибуття до тимчасового місця дислокації.
Беручи до уваги, що наказ про відрядження є чинний і ОСОБА_1 не надав суду доказів, що підтверджують неможливість виконання ним військових обов'язків за станом здоров'я саме на 09.09.2022 (непридатність до військової служби, необхідність у стаціонарному лікуванні, реабілітації, тощо), тобто на день вибуття до тимчасового місця дислокації, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, оскільки останній відмовився від виконання законних вимог командира, в умовах особливого періоду.
Долучені до апеляційної скарги виписки з амбулаторної карти та довідка госпітальної військової-лікарської комісії при КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» № 1(155) від 04.10.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 є обмежено придатний до військової служби, не спростовують факту відмови останнім від виконання законних вимог командира, в умовах особливого періоду та не спростовують неможливість його відбуття до тимчасового місця дислокації за станом здоров'я саме на 09.09.2022.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачає накладення штрафу від ста сорока п'яти до двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
З урахуванням матеріалів справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП та врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та всі обставини справи.
Враховуючи вказане, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, а викладені захисником в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують їх.
Також неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В. апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294, 295 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В. залишити без задоволення, а постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук