22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 815/3074/16
касаційне провадження № К/9901/28115/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 (суддя - Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя - Жук С.І.; судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі №815/3074/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвас» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дії Інспекції щодо неприйняття до реєстрації акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального Товариства згідно квитанції від 21.03.2016 №1, зобов'язання Інспекцію здійснити реєстрацію зазначеного акта із внесенням його даних до Єдиного реєстру податкових накладних.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що контролюючий орган безпідставно відмовив Товариству в прийнятті акта інвентаризації обсягів залишку пального, оскільки зазначений акт є одним із видів податкової звітності та відповідно до положень пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган був зобов'язаний прийняти такий акт.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального, поданого Товариством згідно з квитанцією від 21.03.2016 №1. Постановив вважати акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального, поданого Товариством згідно з квитанцією від 21.03.2016 №1 поданим до Інспекції 21.03.2016, тобто в межах граничного строку, встановленого пунктом 9 Підрозділу 5 розділу ХХ ПК України для його подання контролюючому органу та, відповідно прийнятим Інспекцією з моменту його подання, а саме з 21.03.2016.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час направлення відповідачу в електронному вигляді акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального о 21:17 год. 21.03.2016 чинним законодавством не було встановлено часових обмежень в межах календарного дня, протягом якого позивач повинен був надіслати відповідачу зазначений акт.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.133 пункту 14.1 статті 14, пункту 49.20 статті 49 ПК України, в порушення яких Товариством був поданий акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального 21.03.2016 о 21 годині 17 хвилин, тобто після спливу операційного дня реєстрації документів.
Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.03.2017 визнав поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 20.03.2015 між Інспекцією та Товариством укладений договір №200320151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Товариство 21.03.2016 засобами електронного зв'язку подало до Інспекції акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016. Згідно квитанції від 21.03.2016 №1 вказаний акт надійшов від Товариства до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" ДФС України 21.03.2016 о 21 годині 17 хвилин. За результатами обробки вказаного акта інвентаризації обсягів залишку пального автоматизованою системою було сформовано повідомлення наступного змісту: "документ доставлено до Державної фіскальної служби України. Документ не прийнято. Документ не може бути прийнятий відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 24.02.2016 року, операційний день для реєстрації документів триває щодня з 08 до 19 години".
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті акта інвентаризації обсягів залишку пального, Товариство звернулося з листами: від 30.03.2016 №36 до начальника Інспекції, від 30.03.2016 №37, від 31.03.2016 №39, від 08.04.2016 №41 до Голови ДФС України, від 30.03.2016 №38 до начальника Головного управління ДФС в Одеській області. За результатами розгляду вказаних звернень ДФС України була надана відповідь від 19.04.2016 №8763/6/99-99-11-02-02-15 відповідно до якої листи Товариства були направлені за належністю до Головного управління ДФС в Одеській області для розгляду питання щодо проведення перевірки даних, як це передбачено абзацом 3 пункту 9 розділу ХХ ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади адміністрування акцизного податку визначені ПК України.
Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році" пункт 212.3 статті 212 ПК України було доповнено підпунктом 212.3.4, відповідно до якого особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Пунктом 9 Підрозділу 5 розділу ХХ ПК України встановлено, що протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Дані акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального можуть бути перевірені контролюючим органом у встановленому порядку протягом шести календарних місяців із дня його подання. При встановленні за результатами перевірки невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства контролюючий орган здійснює відповідні коригування в Єдиному реєстрі електронних акцизних накладних на підставі даних акта перевірки.
Наведеними нормами підтверджується обов'язок Товариства, платника акцизного податку подати до Інспекції акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016 в термін, до 21.03.2016 включно.
Відповідно до пунктів 1-5 Порядку заповнення та подання Акта інвентаризації обсягів залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 №219 (далі - Порядок №219) платник податку зобов'язаний протягом 20 календарних днів, починаючи з 01 березня 2016 року, подати до контролюючого органу за основним місцем обліку Акт в електронній формі відповідно до порядку подання податкових документів в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису підзвітних осіб, затвердженого в установленому порядку. Підтвердженням прийняття контролюючим органом Акта є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається платнику податку протягом операційного дня. Датою та часом подання Акта в електронному вигляді до контролюючого органу є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надісланий Акт сформовано з порушенням вимог, передбачених цим Порядком, протягом операційного дня платнику податку надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про відмову у прийнятті в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або відмову в прийнятті Акта, такий Акт вважається прийнятим контролюючим органом. В Акті вказуються всі передбачені його формою показники та відомості. Відсутність передбачених формою Акта показників і відомостей є підставою для відмови у його прийнятті контролюючим органом. Відомості, наведені в Акті, повинні підтверджуватися первинними документами та даними бухгалтерського обліку.
Цей Порядок набрав чинності з дня офіційного опублікування, яке відбулось 05.04.2016.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на 21.03.2016, дату подання Товариством до Інспекції акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального, Порядок №219 не набрав законної сили, і відповідно не може бути застосований до спірних правовідносин.
Верховний Суд не може погодитись з доводами скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Порядку ведення єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.02.2016 №114 та погоджується з висновками судів про неможливість його застосування у даних правовідносинах, оскільки вказаний Порядок регулює виключно правовідносини, пов'язані з реєстрацією акцизних накладних та розрахунків коригування до них і не поширюється на реєстрацію акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального.
Враховуючи те, що станом на час направлення відповідачу в електронному вигляді акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального, а саме о 21:17 год. 21.03.2016, чинним законодавством не було встановлено часових обмежень в межах календарного дня, а саме 21.03.2016, протягом якого позивач повинен був надіслати відповідачу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав у відповідача для відмови у прийнятті акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на 21.03.2016 та погоджується з висновками судів про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального згідно квитанції від 21.03.2016 № 1.
Визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті акта проведення інвентаризації обсягів залишку пального згідно квитанції від 21.03.2016 №1 тягне за собою визнання такого акта поданим 21.03.2016, тобто в межах граничного строку, встановленого пунктом 9 Підрозділу 5 розділу ХХ ПК України для подання такого акта контролюючому органу та, відповідно, прийнятим з моменту його подання, а саме з 21.03.2016.
Щодо вимог позивача про внесення даних акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального до Єдиного реєстру податкових накладних, колегія суддів зазначає, що належним відповідачем у цій частині позовних вимог є ДФС України, що не було враховано судами під час розгляду даної справи, однак Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №815/954/17 та дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова