22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 812/1269/16
касаційне провадження № К/9901/37171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 (суддя - Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі №812/1269/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 № Ф-17, -
У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернулась до суду із позовом до Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.08.2015 № Ф-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331, 18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на час проведення антитерористичної операції він звільнений від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування і направлення вимоги про сплату боргу, оскільки за наведеною нормою достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Позивачем таку заяву подано до Інспекції 06.06.2016, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 250.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Інспекції від 17.08.2015 № Ф-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6 339, 75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що внесені Законом України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) зміни до статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Оскільки на час розгляду цієї справи Президент України не приймав указ про завершення проведення антитерористичної операції, період її проведення триває, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період із 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються, зокрема у даній справі за період ІІ квартал 2014 року - ІІ квартал 2015 року в сумі 6 339, 75 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами невірно застосовано положення статей 4, 6 Закону № 2464-VI. Вважає, що рішення прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, не було досліджено факт наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, законодавство не передбачає автоматичне списання недоїмки, яка виникла на підставі звітності платника єдиного внеску лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених Переліком. Законом № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VI, який доповнено пунктом 9-3, згідно якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції та сертифікат Торгово-Промислової палати України.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.12.2007 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2370000000000730, у період з 18.12.2007 по 24.02.2016 перебувала на податковому обліку в Інспекції, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За даними картки особового рахунку платника позивач станом на 31.07.2015 мала заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331, 18 грн, яка утворилась за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 у сумі 11 310, 78 грн, що підтверджено даними картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.
Позивачем 21.10.2013 нарахована до сплати сума єдиного внеску у розмірі 1 194, 03 грн за ІІІ квартал 2013 року, що підтверджено даними картки особового рахунку платника за 2013 рік.
За даними картки особового рахунку платника за 2014 рік позивачем протягом 2014 року до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2014 - 1 218, 67 грн за ІV квартал 2013 року; 22.04.2014 - 1 267, 95 грн за І квартал 2014 року; 21.07.2014 - 1267, 95 грн за ІІ квартал 2014 року; 20.10.2014 - 1 267, 95 грн за ІІІ квартал 2014 року.
За даними картки особового рахунку платника за 2015 рік позивачем до 31.07.2015 до сплати нараховано єдиний внесок у таких розмірах: 20.01.2015 - 1 267, 95 грн за ІV квартал 2014 року; 20.04.2015 - 1 267, 95 грн за І квартал 2015 року; 20.07.2015 - 1 267, 95 грн за ІІ квартал 2015 року.
Інспекцією 17.08.2015 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-17 у якій зазначено, що загальна сума боргу станом на 31.07.2015 становить 21 331, 18 грн.
Зазначену вимогу отримано позивачем 22.09.2015.
Позивач 09.06.2016 звернувся до Інспекції із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014.
Платником податків в адміністративному порядку оскаржено вимогу до Головного управління ДФС у Луганській області 16.10.2015 та до ДФС України 14.12.2015, однак вказані скарги залишено без задоволення.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За змістом частин 5, 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI).
Стаття 25 Закону №2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Згідно з пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом 9-4.
Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
смт. Новоайдар Луганської області, на території яких перебував на обліку як платник єдиного внеску та перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебувала на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що Закон № 2464-VI не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
При цьому, із урахуванням характеру спірних правовідносин, наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов'язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.
Ураховуючи, що судовими інстанціями установлено, що спірна вимога від 17.08.2015 № Ф-17 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що саме за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова