Справа № 420/15362/21
22 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн., зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача в розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Ухвалою від 17 січня 2022 року суд перейшов до розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 01.02.2022 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн., №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн., зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача в розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але в період, за який нарахований внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач був звільнений від сплати ЄСВ за себе, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність, був найманим працівником, а внесок за нього сплачував його роботодавець. Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивачем подано до податкового органу звітність з єдиного соціального внеску за 2017-2020 року, де відображено нульовий дохід та задекларовано розмір ЄСВ, що вже сплачено. Зазначена обставина підтверджується довідкою про трудовий та страховий стаж. Незадоволення даного позову призведе до стягнення з позивача ЄСВ у надмірному (подвійному) розмірі, що, як зазначено вище суперечить меті єдиного соціального внеску.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. З відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу, позивач був зареєстрований як фізична-особа підприємець з 24.05.2004 року по 18.08.2021 року в Суворовській ДПІ м. Одеси. Надана заява на припинення підприємницької діяльності 18.08.2021 року. Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464 (у редакції Закону, що була чинною на 01.01.2017 року) ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за 2017 рік нараховано по строку 09.02.2018 року - 8448 грн., за 1 квартал 2018 року нараховано по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року нараховано по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн., за 3 кв. 2018 року нараховано по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн., за 4 кв. 2018 року нараховано по строку 21.01.2019року - 2457,18 грн., за 1 кв. 2019 року нараховано по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн., за 2 кв. 2019 року нараховано по строку 19.07.2019 року - 2754,18 грн., за 3 кв. 2019 року нараховано по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн., за 4 кв. 2019 року нараховано по строку 20.01.2020 року - 2754,18 грн., за 1 кв. 2020 року нараховано по строку 21.04.2020 року - 2078,12 грн., за 2 кв. 2020 року нараховано по строку 20.07.2020 року - 1039,06 грн., за 3 кв. 2020 року нараховано по строку 19.10.2020 року - 3178,12 грн., за жовтень-листопад 2020 року нараховано по строку 19.01.2021 року - 2200 грн., за грудень 2020 року нараховано по строку 31.08.2021 року -1100 грн. Станом на 31.01.2021 року в інтегрованій картці з єдиного внеску КБК 71040000 по фізичній особі-підприємцю рахується податковий борг у сумі 37788,74 грн. На підставі цих даних ГУДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року у розмірі 37788,74 грн., відповідно до вимог чинного законодавства, яка направлена позивачу. Додатково зазначено, що позивачем самостійно надавався звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску : соціального внеску за 2017-2020 роки. Відповідач також зазначає, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці та фізичні особи-підприємці, розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, фізичні особи-підприємці, які є одночасно й найманими працівниками,не звільняються від сплати ЄСВ за себе.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.08.2005 року ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем (КВЕД 68.31) - агентства нерухомості (основний), та 17.08.2021 року на підставі власного рішення позивача внесено запис про припинення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (аркуш справи 12).
При цьому, 23.07.2021 року позивачу ГУ ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31363-51 року, відповідно якої недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 37788,74 грн. (аркуш справи 11). Згідно даних облікової картки позивача, заборгованість нарахована за період з 01.01.2017 року по грудень 2020 року.
Крім того, під час розгляду цієї справи позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31363-51 року від 12.10.2021 року, відповідно якої недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 38888,74 грн. (аркуш справи 96). Згідно даних облікової картки позивача, заборгованість нарахована за період з 01.01.2017 року по грудень 2020 року.
Позивач не погодився із правомірністю зазначених вимог та звернувся до суду з цим позовом.
Позивач зазначає, що підприємницьку діяльність не здійснював та працював як найманий працівник. З 01.10.2015 року по даний час працює на посаді менеджера (управителя) у ПП «Телевізійне агентство нерухомості «ТВ Дом» згідно наказу №17-к від 25.09.2015 року, ЄСВ за вказаний період нараховував та сплачував роботодавець, у зв'язку із чим він вважає, що не має сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1, ст. 2, абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;.
Відповідно до абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах з роботодавцем та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.
З аналізу наведених норм у сукупності вбачається, що платниками єдиного соціального внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі вищевикладеного можливо дійти висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в органах ДПС та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як найманий працівник, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
При цьому, відповідачем не надано до суду жодних відомостей, які б свідчили про отримання позивачем доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка є обов'язковою до застосування, висловленій в постановах від 27 листопада 2019 року справа №160/3114/19 та від 04 грудня 2019 року справа №440/2149/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7, абз. 1, 2 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Так, мінімальна заробітна плата у 2017 році складала 3200 грн., ЄСВ 22%, що складало 704 грн. на місяць, а за рік 8448 грн.
При цьому, згідно наданих до суду Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 та довідки ПП «Телевізійне агентство нерухомості «ТВ Дом» вбачається сплата єдиного внеску роботодавцем у 2017 році у розмірі 8603,74 грн., тобто, в бюджет за 2017 рік сплачено роботодавцем ЄСВ за ОСОБА_1 в повному обсязі.
Мінімальна заробітна плата у 2018 році складала 3723 грн., ЄСВ 22%, що складало 819,06 грн. на місяць, а за рік 9828,72 грн.
Згідно наданих до суду Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 та довідки ПП «Телевізійне агентство нерухомості «ТВ Дом» вбачається сплата єдиного внеску роботодавцем у 2018 році у розмірі 9883,44 грн., тобто, в бюджет за 2018 рік сплачено роботодавцем ЄСВ за ОСОБА_1 в повному обсязі.
Також, мінімальна заробітна плата у 2019 році складала 4173 грн., ЄСВ 22%, що складало 918,06 грн. на місяць, а за рік 11016,72 грн.
Згідно наданих до суду Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 та довідки ПП «Телевізійне агентство нерухомості «ТВ Дом» вбачається сплата єдиного внеску роботодавцем у 2019 році у розмірі 11601,87 грн., тобто, в бюджет за 2018 рік сплачено роботодавцем ЄСВ за ОСОБА_1 в повному обсязі.
Крім того, мінімальна заробітна плата у 2020 році складала 4723 грн., ЄСВ 22%, що складало 1039,06 грн. на місяць, а за рік 12468,72 грн.
При цьому, згідно наданих до суду Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 та довідки ПП «Телевізійне агентство нерухомості «ТВ Дом» вбачається сплата єдиного внеску роботодавцем у 2020 році у розмірі 10974,40 грн., зокрема, січень - 1059,33 грн., лютий - 1059,33 грн., березень - 1039,06 грн., квітень - 0 грн., травень - 0 грн., червень - 1059,33 грн., липень - 1059,33 грн., серпень - 1059,33 грн., вересень - 1823,12 грн., жовтень - 541,11 грн., листопад - 1136,98 грн., грудень - 1137,48 грн. Тобто, в бюджет за 2020 рік сплачено роботодавцем ЄСВ за ОСОБА_2 у розмірі 10974,40 грн.
Таким чином, враховуючи те, що у період 2017-2020 років позивач перебував у трудових відносинах та ЄСВ частково за вказаний період нараховано та сплачено роботодавцем на суму 41063,45 грн., тобто на всю суму зазначену у вимогах №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року на суму 37788,74 грн., №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року на суму 38888,74 грн. суд дійшов висновку про протиправність зазначених вимог та наявність підстав для їх скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача у розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з «Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку;
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Таким чином, оскільки судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року на суму 37788,74 грн., №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року на суму 38888,74 грн. визнані протиправними, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків відомостей щодо заборгованості з єдиного соціального внеску позивача у розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року на суму 38888,74 грн. підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, він має бути стягнутий з відповідача у відповідності до ст. 139 КАС України.
Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем наданий до суду договір про надання правової допомоги №81/21 від 19.08.2021 року; протокол №1 погодження гонорару від 19.08.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 27.09.2021 року до договору про надання правової допомоги №81/21 від 19.08.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №81/21.1 від 27.09.2021 року на суму 5000 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 27.09.2021 року до договору про надання правової допомоги №81/21 від 19.08.2021 року представником позивача надані позивачу наступні послуги: збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви до суду, складання заяви про усунення недоліків, складання відповіді на відзив, усні консультації, інформування про рух справи - 6 годин - 5000 грн.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвокату, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 134, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн., №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн., зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача в розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області №Ф-31363-51 від 23.07.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн.,
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38888,74 грн.
Зобов'язати ГУ ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі, визначеному податковою вимогою №Ф-31363-51 від 12.10.2021 року на суму 38888,74 грн.
Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.І. Свида