14 листопада 2022 року Справа № 280/3899/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Анатолія Васильовича (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2022 №083850011883 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09.02.2022, із зарахуванням до чтрахового стажу періодів роботи з 02.08.1982 по 31.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповілач 1 зазначив, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 29 років. Страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1982, оскільки на титульній сторінці відображені дані про виправлення дати народження і не завірені належним чином, чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом № 58 від 29.07.1993 року; період роботи по трудовій книжці з 02.08.1982 по 30.03.1990 потрібно підтвердити довідкою, оскільки є виправлення. Зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З рішенням відповідача 1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивач не згоден, вважає відмову протиправною та такою, що порушує його гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.07.2022 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з п.2.13 Інструкції №58, змiна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудовой книжки. Однiсю рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки i завiряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до положень пунктів 1, 2 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записiв у ній. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому невідповідність будь-яких записів у ній унеможливлює врахування всіх (деяких) записів у ній. За відсутності трудової книжки або відповідних записiв у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного ресстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, ocoбoвi paxyнки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудов договори і угоди з відмітками про їх виконання та iншi документи, які містять вiдомостi про перiоди роботи. Вiдповiдно до пунктів 17 та 18 Порядку № 637, за відсутності документiв про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуацiями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на пiдставi показань не менше двох свiдкiв, якi б знали заявника по спiльнiй з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспi) або в одній системі. За відсутності документiв про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслiдок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спiльнiй з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числi колгосппі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Враховуючи наведене, відповідачем 1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.04.2022 № 083850011883, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 29 років, однак врахувавши всі періоди роботи згідно поданих документів загальний страховий стаж позивача склав 24 роки 10 місяців 27 днів. Відповідно до загального страхового стажу позивача не було враховано періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.07.1982, оскільки на титульній сторінці відображені дані про виправлення дати народження і не завірено належним чином. Додатково зазначено, період роботи по трудовій книжці з 02.08.1982 по 30.03.1990 також не було враховано без підтвердження уточнюючою довідкою з даного підприємства, оскільки наявні виправлення, а відтиски печаток і окремі записи неможливо ідентифікувати. Окремо зазначено про зарахування періоду роботи позивача з 02.08.1982 по 30.03.1990. В трудовій книжці позивача НОМЕР_2 міститься запис № 8 в якому зазначено про звільнення позивача з займаної посади. В графі 2 проставлена дата”03.31.1990”, тобто в стовпець “місяць” записано 31 місяць, що є неможливим, а отже має бути виправлено належним чином відповідно до вимог Інструкції № 58. Однак, виправлення до запису № 8 не вносились, а тому не можна вважати даний запис таким, що є достовірним та точним. Тому, у посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду України були відсутні законні підстави для врахування періоду роботи позивача з 02.08.1982 по 30.03.1990. Додатково, позивачу було запропоновано надати уточнюючу довідку про наявність трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22 лютого 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з метою реалізації свого права на отримання пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі- Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05.04.2022 №083850011883 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років.
Необхідний страховий стаж 29 років.
Страховий стаж особи становить 24 роки 10 місяців 27 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.07.1982, оскiльки на титульній сторінці відображені дані про виправлення дати народження і не завірені належним чином, чим порушено вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом № 58 від 29.07.1993;
період роботи по трудовій книжці з 02.08.1982 по 30.03.1990 потрiбно підтвердити довiдкою, оскiльки є виправлення.
Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003, у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Відповідно до розрахунку, наявного в матеріалах справи, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано наступні періоди: з 20.05.1980 - 21.05.1982 (строкова військова служба); з 01.01.1999 по 27.09.2000; з 04.10.2000 по 01.05.2003; з 02.05.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 15.04.2008; з 02.06.2008 по 31.03.2017; з 01.04.2017 по 15.07.2021; з 16.07.2021 по 31.12.2021.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.07.1982, а саме: з 02.08.1982 по 31.03.1990; з 01.04.1990 по 04.06.1997; з 11.06.1998 по 31.12.1998.
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Судом встановлено, що позивач досягнув 60 річного віку 08.02.2022. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 29 років.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідач 1, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу в 29 років, не зараховує період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1982, оскільки на титульній сторінці відображені дані про виправлення дати народження і не завірені належним чином, чим порушено виомги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом №58 від 29.07.1993; період роботи по трудовій книжці з 02.08.1982 по 30.03.1990, потрібно підтвердити довідкою, оскільки є виправлення.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваеним ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Крім того, згідно із п.2 Порядку від 12.08.1993 №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
При цьому згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст.101 Закону України Про пенсійне забезпечення також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у ГУ ПФУ у Вінницькій області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Так, на виконання вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком було надано копію трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1982. На титульній сторінці трудової книжки позивача внесено виправлення в графі «Дата народження», а саме: зазначено дату народження позивача (мовою оригіналу) «8 февраля 1962 г.» замість попередньо зробленого запису (мовою оригіналу) - «8 января 1962 г.». Водночас, до трудової книжки позивача внесено запис, засвідчений підписом посадової особи, відповідальної за внесення записів до трудової книжки (мовою оригіналу): «Исправленному 8 февраля верить». Крім того, до трудової книжки Позивача внесено запис, засвідчений підписом провідного фахівця ВУП Південного регіону: «Дата народження змінена на підставі паспорта серія НОМЕР_4 виданий 25.01.2000 р. Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій обл.». В паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданому Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 25 січня 2000 року вказано дату народження ОСОБА_1 - «08 лютого 1962 року».
Таким чином, трудова книжка позивача містить відповідні записи, засвідчені підписами посадових осіб, відповідальних за внесення записів до трудової книжки позивача, для підтвердження вірної дати народження позивача, а саме: 08 лютого 1962 року.
Період роботи позивача з 02.08.1982 по 31.03.1990 підтверджуються записами № 3-8 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1982. Відповідач відмовив в зарахуванні даного періоду роботи до страхового стажу позивача через наявність виправлень та запропонував позивачу надати довідку для підтвердження зазначеного періоду роботи.
Так, архівним управлінням Запорізької міської ради надано архівну довідку від 20.05.2022 № 04-25/Т-816, відповідно до якої документи Запорізького автотранспортного підприємства 07066 на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про підтвердження стажу роботи та копію особової справи (картки) ОСОБА_1 немає можливості.
Отже, позивач вчиняв всі необхідні дії, передбаченні чинним законодавство України, з метою підтвердження періодів своєї роботи додатковими документами.
Таким чином, позивач не має можливості надати відповідачу жодні інші документи на підтвердження спірних періодів роботи, окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1982.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що наявність виправлень у трудовій книжці позивача може мати негативні наслідки лише для особи, відповідальної за заповнення та зберігання зазначеного документу. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не можуть впливати на реалізацію права позивача на призначення пенсії.
Матеріалами справи також підтверджено, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 30.07.1982 містить записи про період його роботи та посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, записи завірено підписом повноважних осіб та печаткою.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.08.1982 по 30.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998, суд не приймає до уваги, так як вже зазначалось вище трудова книжка позивача містить записи про спірний період його роботи та посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист
Крім того, Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем 1 не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, посилання відповідачів, зокрема, у відзиві, та в оскаржуваному рішенні в обґрунтування своєї позиції при відмові в призначенні пенсії позивачу на те, що на титульній сторінці трудової книжки відображені дані про виправлення дати народження і не завірені належним чином, період роботи по трудовій книжці потрібно підтвердити довідкою, оскільки є виправлення, суд не приймає до уваги з огляду на їх необґрунтованість.
Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.
Водночас до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів правомірність своєї відмови у призначенні пенсії за віком, на підставі заяви позивача від 22.02.2022.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягає скасуванню із покладенням на нього обов'язку вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 цього Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1058-IV, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846).
Відповідно до п.1.1 Порядку 22-1 в редакції на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою від 22.02.2022 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку№ 22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №083850011883 від 05.04.2022. І саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії, а лише було повідомлено позивача про результат розгляду заяви з зазначенням підстав відмови в призначенні пенсії.
Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги, пред'явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке у даній справі є відповідачем 1.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач 2 діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 22.02.2022, не зараховано період роботи з 02.08.1982 по 30.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.08.1982 по 30.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058, є підставою для призначення останньому пенсії за віком, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення страхового стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії №083850011883 від 05.04.2022, а також зобов'язання рішення відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.08.1982 по 30.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998, є зобов'язання рішення відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.02.2022, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст.139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, буд.7, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №083850011883 від 05.04.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.08.1982 по 30.03.1990, з 01.04.1990 по 04.06.1997, з 11.06.1998 по 31.12.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2022 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова