22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 580/2672/20
адміністративне провадження № К/990/30242/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №580/2672/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн;
- стягнути вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 37520,91грн;
- стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачу при звільненні сум коштів з 30.10.2019 по день фактичного розрахунку;
- стягнути з відповідача судові витрати, а саме на правничу допомогу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за 1 місяць;
- зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду в місячний термін з дня набрання ним законної сили, а в частині, що допущена до негайного виконання, у місячний термін з дня ухвалення рішення.
09 лютого 2022 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 37520,91грн.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить без вирахування податків і зборів 37520,91 грн (тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять гривень дев'яносто одну копійку), а також зобов'язати виплатити середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні, що становить без вирахування податків і зборів 70447,42 грн (сімдесят тисяч чотириста сорок сім гривень сорок дві копійки). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 06 вересня 2022 року, від 22 вересня 2022 року та 18 жовтня 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику.
02 листопада 2022 року касаційна скарга Офісу Генерального прокурора повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник, як і у попередньо поданих касаційних скаргах, посилається на пункти 1, 2 та 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
При цьому, Верховним Судом уже надавалась оцінка доводам скаржника щодо підстав касаційного оскарження.
Однак, відповідач у касаційній скарзі продовжує стверджувати, що оскаржувані рішення та постанова підлягають касаційному оскарженню на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає про необхідність відступлення від правових висновків щодо застосування статті 44 КЗпП України до прокурорів, звільнених на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» внаслідок застосування положень пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також щодо застосування статті 117 КЗпП України від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон України № 113-IX), викладених у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20.
Разом з тим, відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необгрунтованість, помилковість тощо).
Водночас, скаржником не обґрунтована належним чином необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права.
Крім того, відповідач не зазначає нормативно-правового обґрунтування відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду, а фактично викладає обставини справи та цитує норми КАС України, а також Закони України №1697-VІІ та №113-ІХ.
Отже, скаржник не обгрунтована підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.Також скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні висновку щодо застосування статті 117 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
При цьому, висновки, викладені у вищезазначеній постанові, застосовані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі, що у свою чергу, є доказом безпідставності посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Водночас, Офіс Генерального прокурора посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності застосування максимально визначеного шестимісячного періоду, за який здійснюється стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто статті 117 КЗпП України у редакції зі змінами, внесеними Законом №2352-ІХ.
Разом з тим, Суд повторно звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2021 року у справі № 640/9375/20. А тому доводи скаржника є у цій частині є безпідставними, оскільки, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 328 КАС України, підставою касаційного оскарження є вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас Верховним Судом установлено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з оцінювання критеріїв, визначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, де висловлено правову позицію щодо застосування положень статті 117 КЗпП України при визначенні розміру суми відшкодування з урахуванням принципу співмірності.
Крім того, сума середнього заробітку визначена на дату прийняття судом першої інстанції рішення, а тому посилання на статтю 117 КЗпП України (зі змінами від 01 липня 2022 року) є безпідставним.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №580/2672/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська