ф
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 280/2475/21
адміністративне провадження № К/990/30617/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року (в частині) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 280/2475/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна», в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) № 18 від 09.03.2021 про неуспішне проходження атестації прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури № 454к від 24.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 на підставі п. 9, ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду прокурора окружної прокуратури в органах Запорізької обласної прокуратури та призначити його на цю посаду;
- обов'язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 26.03.2021 і до моменту фактичною поновлення на роботі.
19 серпня 2021 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (па правах місцевих) №18 від 09.03.2021 року про неуспішне проходження атестації прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №454к від 24.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 з 27.03.2021 року.
Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.03.2021 року по 19.08.2021 року у розмірі 88722,81 грн.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17475,71 грн. звернено до негайного виконання.
27 жовтня 2022 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та прийнято нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції (в частині) та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 07 листопада 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 280/5009/20.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначеної постанови Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справи №280/5009/20 не є подібними до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап атестації) набрав 84 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), і його не допущено до проходження наступного етапу атестації - співбесіди.
ОСОБА_1 25 лютого 2021 року одразу після складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки звернувся до комісії із заявою, в якій посилався на некоректну роботу комп'ютерного обладнання, що полягало у повільному переключені сторінок на наступне питання. Вказував, що оскільки такі проблеми тривали від 2 до 4 секунди викликати члена комісії з урахуванням скороченого часу на проходження тестування, не було.
Натомість у справі № 280/5009/20 позивач проходив перший етап іспиту 04 березня 2020 року і безпосередньо цього ж дня він звернувся до голови Першої кадрової комісії із заявою, у якій посилаючись на некоректність сформованих питань, просив переглянути сформовані електронною системою питання та відповіді до них, які визнано невірними на відповідність нормам Закону, зарахувавши їх як правильні або надати можливість повторно скласти іспит. Крім того, у цей же день кадрова комісія зафіксувала 65 звернень від кандидатів, у яких усі кандидати скаржились, з - поміж іншого, на технічні збої в системі та роботу програмно-апаратного комплексу, некоректність питань у тестах.
Отже, обставини у справах №280/5009/20 та 280/2475/21 не є подібними.
У касаційній скарзі позивачем також зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду у справі №200/1031/21-а.
Проте, позивач не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права (пункт, частина, стаття) містить висновок у цій постанові, та який саме висновок, від якого на його переконання існує необхідність відступити, а вказані доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України, тому посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є безпідставними.
Подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1,2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року (в частині) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 280/2475/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Запорізької обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова