21 листопада 2022 року
м. Київ
справа №320/8322/20
адміністративне провадження № К/990/30035/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №320/8322/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності і стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 24 вересня 2018 по 13 липня 2020 (включно), викладену у листі від 13 серпня 2020 №29/М-561;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Київській області щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 24 вересня 2018 по 13 липня 2020 (включно) в сумі 131 450,73 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 24 вересня 2018 по 13 липня 2020 (включно) в сумі 131 450,73 грн;
- зобов'язати ГУ НП в Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Київській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 вересня 2018 по 14 липня 2020 (включно) у розмірі 131 450,73 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, позивачем подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
01 листопада 2022 року касаційна скарга позивача повторно надійшла на адресу Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною відмови відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами а) та в) пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, позивач жодним чином не обгрунтовує дане посилання, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки позивач позбавлений можливості в інший спосіб захистити своє порушене право. Однак, для кожної зі сторін справи, в якій він є учасником, справа має виняткове значення.
Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
При цьому, посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції постанови Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №1640/3365/18 є безпідставним, оскільки правовідносини у вказаній справі є не подібними до правовідносин у даній справі. Натомість, судом апеляційної інстанції застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2019 у справі № 825/742/16 щодо відсутності підстав для застосування до вказаних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.
Так суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру в частині, що стосується грошового забезпечення за роботу у нічний час за період з 01.01.2016 по 31.03.2016, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №320/8322/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності і стягнення коштів.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова