21 листопада 2022 року
м. Київ
справа №200/437/22
адміністративне провадження № К/990/30449/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів- Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
перевіривши касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому просила:
1) стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 22532,79 грн.;
2) стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05 травня 2020 року по день фактичного розрахунку, з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивачки вихідну допомогу при звільненні у розмірі 22532 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 79 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Донецькою обласною прокуратурою подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.
04 листопада 2022 року касаційна скарга Донецької обласної прокуратури повторно надійшла до Верховного Суду.
Заявник, посилаючись на положення пунктів 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі, зокрема, є стягнення невиплаченої вихідної допомоги прокурору, у зв'язку із його звільненням за ініціативою роботодавця.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі №420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, в яких Суд указав, що унесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Водночас, частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Верховний Суд також зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги, що є державною гарантією, що полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
У касаційній скарзі заявник, зокрема, зазначає про необхідність відступлення від такого висновку Верховного Суду, який застосований судами попередніх інстанцій у цій справі, оскільки, судами не з'ясовано та не враховано, що дійсною підставою для звільнення є неуспішне проходження прокурорами атестації за пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Посилання на п. 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зроблено лише тому, що звільняти з таким формулюванням прямо вимагає пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Однак, це не змінює дійсної підстави для звільнення - неуспішне проходження атестації. Встановлення дійсної підстави для звільнення є обов'язковим у справах даної категорії, оскільки саме з ними ст. 44 КЗпП України пов'язує виплату вихідної допомоги. При цьому, звільнення через неуспішне проходження атестації не входить до переліку підстав для виплати вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України.
Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника, оскільки у цьому спорі частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Однак у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
З огляду на наведене, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо наявності у позивачки права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.
При цьому, висновок Верховного Суду у справі №560/3971/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас, скаржником не обґрунтовано належним чином необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права.
Також, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, та вказує що, судами першої та апеляційної інстанції не враховано позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 17 грудня 2021 року у справі № 640/16928/21, від 22 грудня 2021 року у справі № 200/17683/21, від 17 грудня 2021 року у справі № 640/16928/21 щодо строків звернення до суду, передбачених частиною другою статті 122 КАС України, якою чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, вирішуючи вказаний спір, суди керувались висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 липня 2022 року у справі №300/6805/21, відповідно до яких поняття «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
А тому, посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України є необгрунтованим.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 6 частини першої 333 КАС України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В. Е. Мацедонська
Судді: Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова