16 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6607/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 (колегія суддів: Ходаківська І.П. - головуючий, Демидова А.М., Корсак В.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форрент груп»
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
про визнання протиправним та скасування наказу
за участю:
позивача - Синявська О. В. (адвокат),
відповідача - Колток О. М. (самопредставництво),
третьої особи - Дранчук І.Я. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форрент груп" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18.12.2020 № 4379/5 «Про задоволення скарги» (далі - Наказ), яким скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - третя особа) від 17.10.2019 задоволено частково, скасовані рішення від 25.09.2019 № 48848146, № 48848381, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скарга, за результатами розгляду якої прийнято Наказ, подана неправомочною особою, а також відповідач порушив при видачі Наказу вимоги статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з чим він підлягає скасуванню.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, позов задоволено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Наказ є протиправним, тому є таким, що підлягає скасуванню.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі у новій редакції, за якою відкрито касаційне провадження ухвалою від 02.02.2022, третя особа просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги третя особа посилалася на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Третя особа вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 826/14033/17, від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16, а також в ухвалі Конституційного Суду України від 03.06.2020 у справі № 112-3 (ІІ)/2020.
3.3 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
3.4 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справах № 707/477/20, № 918/387/19.
4. Мотивувальна частина
4.1 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.2 У даній справі, судові рішення які переглядаються у касаційному порядку, суди встановили, що третя особа звернулася зі скаргою від 17.10.2019 до відповідача, за результатами розгляду якої виданий Наказ, яким скаргу задоволено частково, скасовані рішення від 25.09.2019 № 48848146, № 48848381, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
4.3 При цьому встановлено, що із змісту скарги третьої особи вбачається, що 26.10.2010 між ПАТ «Український інноваційний банк» (далі - Банк) та Фізичною особою - підприємцем Баньком В.М. (далі - підприємець) був укладений іпотечний договір № 5, з урахуванням змін та доповнень, за умовами якого, в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» за кредитною угодою від 24.06.2005 № 20082 та зобов'язань ПАТ «Окнаб Фешін Індастрі» за кредитною угодою від 05.09.2008 № 4675, підприємець передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 14 - магазин промислових товарів загальною площею 279,5 кв.м, за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 136.
4.4 Отже, правовідносини за вище вказаними кредитними угодами, а також правочинами щодо забезпечення їх виконання існували між позичальниками (іпотекодавцями) та Банком. Згідно з постановою правління Національного банку України від 01.10.2015 № 659/БТ, Банк віднесено до категорії проблемних банків, а в подальшому до категорії неплатоспроможних.
4.5 13.07.2016 наглядовою радою Банку ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких було прийнято рішення про перейменування Банку на ПАТ «Укрінком».
4.6 Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28.03.2017 змінено назву акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та згідно пункту 1.1 статуту ПАТ «Українська інноваційна компанія», у редакції від 18.03.2017, продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке, як зазначено у статуті, є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ «Укрінком» та Банку.
4.7 Також встановлено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, зазначила, що Банк (Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк") не припинений та не змінений у встановленому законом порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак й Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» - третя особа у справі № 910/6607/21, що переглядається у касаційному порядку, не набуло прав Банку.
4.8 За цих обставин апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки третя особа не є правонаступником Банку, який є стороною кредитної угоди та іпотечного договору, у зв'язку з чим звертаючись зі скаргою до відповідача, третьою особою не було доведено порушення її прав оскаржуваними реєстраційними діями, тобто, скарга була подана неправомочною особою, що виключало підстави для її розгляду відповідачем та прийняття Наказу.
4.9 У касаційній скарзі у новій редакції третя особа, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд у постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 826/14033/17, від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16.
4.10 У постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 826/14033/17 колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "УКРІНБАНК", за яким встановлено право на отримання майна та документації ПАТ "УКРІНБАНК", що перебуває у володінні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.11 Між тим у вказаній вище справі № 925/698/16 (постанова від 10.12.2019) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у результаті організаційних змін Банку від 13.07.2016, 28.03.2017, нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась, у зв'язку з чим Банк не припинений та не змінений у встановленому законом порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав Банку.
4.12 Виходячи із положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Отже, у разі якщо Верховний Суд відступив від відповідного висновку, право на касаційне оскарження судового рішення не виникає.
4.13 Велика Палата Верховного Суду також вказувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
4.14 З огляду на наведені вище пізніші висновки Великої Палати Верховного Суду виключається можливість застосування судом касаційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у судовому рішенні зі справи № 826/14033/17, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, оскільки вони не відповідають пізнішим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
4.15 Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 922/2144/16 (постанова Верховного Суду від 25.11.2020) виникли щодо банкрутства. У цій справі Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем порушення його прав чи інтересів як кредитора у справі про банкрутство ПАТ ПрАТ "Енвіжн-Активи" саме внаслідок укладення між відповідачами договорів про відступлення права вимоги вказавши, що зміни суб'єктного складу не впливають на зміну активів боржника та, відповідно, його ліквідаційної маси, а відтак і на кредиторські вимоги позивача та інших кредиторів у справі про банкрутство. Верховний Суд вказав, що відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірних договорів, у зв'язку з чим не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які визначають суть та наслідки визнання оспорюваних договорів недійсними. З огляду на викладене, правовідносин у наведеній справі та у справі, яка переглядається, не є подібними.
4.16 Також як на підставу касаційного оскарження третя особа посилається на ухвалу Конституційного Суду України від 03.06.2020 у справі № 112-3(ІІ)/2020, однак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ухвали цього суду не передбачені у якості виключних випадків для касаційного оскарження.
4.17 Безпідставними є посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 918/387/19, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду, Верховний Суд вказав, що оскільки позивач із клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача до суду не звертався, то у суду відсутні підстави для задоволення позову за рахунок неналежного відповідача.
4.18 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц було скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2016, а матеріали справи передано до Суворовського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
4.19 У справі № 707/477/20 (постанова від 03.03.2021) Верховний Суд зазначив, що визначений позивачем відповідач - Міністерство юстиції України не оспорює право позивача на користування спірною земельною ділянкою, а згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав та розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, подані особами, які не визнають або ж оспорюють набуття, зміну чи припинення заявником речового права. Ураховуючи, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою не визнається та оспорюється попереднім власником об'єкту нерухомого майна та орендарем земельної ділянки, на якій такий об'єкт розташований, захист права користування земельною ділянкою, на якій розташований належний ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна, та яка необхідна для його обслуговування, може бути здійснено шляхом визнання такого права в судовому порядку із залученням до участі у справі як належного відповідача ОСОБА_2 та власника земельної ділянки. На відміну від даної справи у справі, що переглядається у касаційному порядку, суди виходили із встановлених обставин справи про те, що під час перебування скарги третьої особи на розгляді у відповідача та Колегії з розгляду скарг зазначалося, що третя особа є неналежним скаржником, у розумінні статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з огляду на встановлену в судовому порядку обставину щодо відсутності переходу будь-яких прав та обов'язків від Банку до третьої особи, при цьому робилося посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, щодо цього питання.
4.20 Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 65 постанови від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 Верховний Суд виклав висновок, що наказ Мін'юсту може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону, і відповідати за таким позовом має саме Мін'юст (належний відповідач), як орган влади, що прийняв відповідне рішення.
4.21 Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, та на які посилалися заявники у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.22 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційними скаргами заявників підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.23 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі № 910/6607/21, закрити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич