Справа № 2 -3103/2010
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
м. Олександрія вул. К.Лібкнехта, 76 індекс 28000
10 серпня 2010 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Тимченко Л.М
при секретарі Міщенко С.А.
з участю прокурора Бойко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії цивільну справу за позовом прокурора Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»
про стягнення коштів за договором банківського вкладу,-
прокурор Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”(надалі банк) про стягнення коштів за договором банківського вкладу, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 липня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір № 532293 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір “ оформленого в рамках пакету послуг ПП “Базовий” № 745788, згідно з умовами якого банк прийняв грошовий вклад в розмірі 16 751 доларів США 70 центів строком дії на 6 місяців з дня надходження вкладу. Після закінчення шестимісячного строку депозит не було повернуто. Вказана вимога договору банком не виконана до цього часу. Вважає, що права ОСОБА_1 банком порушенні. Просить суд стягнути з банку “Надра “ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в доларах США в сумі 17 780,02 доларів США та судові витрати покласти на відповідача.
Моральну шкоду оцінює в 20 000 грн.
В судовому засіданні прокурор та позивач на позовних вимогах наполягають в повному обсязі, посилаючись на викладенні обставини.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, пояснивши суду, що згідно мораторію банкам заборонено робити повернення депозитів, так як вони вкладені в довгострокові кредити та інші активи.
Інтереси відповідача в суді представляла по довіреності Охінченко М.С.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 15, 16, 22, 23, 530, 526, 628-629, 1058-1061 ЦК України.
Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.
За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановленні договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу є нікчемною.
Згідно ст.ст. 47,55 Закону України “Про банки та банківську діяльність “ банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних та фізичних осіб. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфліктів інтересів клієнта банку.
Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір № 532293 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір “ оформленого в рамках пакету послуг ПП “Базовий” № 745788, згідно з умовами якого банк прийняв грошовий вклад в розмірі 16 751 доларів США 70 центів строком дії на 6 місяців з дня надходження вкладу. Після закінчення шестимісячного строку депозит не було повернуто. Вказана вимога договору банком не виконана до цього часу.
Судом також встановлено, що строк дії вкладу - 6 місяців від дати надходження на вкладний рахунок закінчився 12 січня 2009 року.
Суд приймає до уваги пояснення вкладника про те, що її неодноразові прохання до банку видати їй вклад в доларах США залишилися без задоволення, до цього часу банк не видав їй вклад.
Суд не погоджується із поясненням представника відповідача про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ст. 75,85 Закону України “Про банки та банківську діяльність “ в редакції 2000 року Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрації в разі істотної загрози платежеспроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів. За змістом статті вказаного закону мораторій - це зупинення виконанням банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Суд дійшов висновку, що мораторій під час здійснення тимчасовою адміністрацією може вводиться на вимоги кредиторів, однак не на вклади, які розміщенні клієнтами банку на їх депозитних рахунках. Таким чином суд вважає, що мораторій не поширюється на вклади (депозити) фізичних осіб.
Суд вважає, що Національний банк України не має право вимагати від банків виконання операцій та інших дій не передбачених Законами України та нормативними актами Національного банку України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Суд вважає, що відповідачем не надані належні докази на підтвердження свої заперечень.
Згідно ст. 533 ч. 3 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.
Суд приймає до уваги, що обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року; Законом України “Про Національний банк України”, Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ”.
Суд дійшов висновку, що договір депозитного вкладу є підставою і правовою формою регулювання депозитних відносин, які передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні кошти під зустрічне зобов'язання повернути в майбутньому таку саму кількість коштів. Депозит - зобов'язання, в якому гроші є засобом передання і накопичення заборгованості. У цьому випадку гроші не виконають функцію платежу на її погашення, крім того гроші виступають самостійним об'єктом договору, зокрема банківський вклад.
Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю “ від 19.02.1993 року, у розрахунках між резидентами і не резидентами України в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки повинні здійснюватися виключно через уповноваженні банки.
Суд дійшов висновку, що цивільне законодавство не містить прямої заборони виконувати грошові зобов'язання в іноземній валюті, тому необхідно з відповідача на користь позивача стягнути залишок строкового вкладу в сумі 17 870,02 доларів США, що підтверджуються довідкою банку від 14.06.2010 року № 2748 та судові витрати на користь держави.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь, якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджено судові витрати.
Приймаючи до уваги, що комерційний курс долара США станом на 12.01.2009 року (на день виплати складав: купівлі - 8,20 грн., продаж - 8,90 грн, тобто в перерахунку 17 870,02 доларів США до гривні сума складає на день виплати згідно умов договору 159 043,17 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, то вони не підлягають задоволенню, поскільки позивач не може пояснити суду чому виходячи з яких критерії та міркувань та посилаючись на яку норму закону вона оцінює свої моральні страждання саме в 20 000 грн.
Виходячи з характеру правовідносин, доведеності своїх вимог, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 24, 121 Конституції України та ст.ст. 15,16, 22, 23, 530, 526, 628-629, 1058-1061 ЦК України, ст.ст.7, 47,55, 75, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність ”, ст. ст. 56, 61, 63 Закону України “Про Національний банк України ”, ст.ст. 3,4, 10,11, 60,83, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 17 870,02 доларів США,що були розміщенні на депозитному вкладі відповідно до договору № 532293 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір “ оформленого в рамках пакету послуг ПП “Базовий” № 745788 від 11 липня 2008 року.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” судовий збір на користь держави: державне мито в сумі 1 590 грн. 43 коп. та 120 грн. витрат на ІТЗ.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. -відмовити в повному обсязі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Олександрійського
міськрайсуду Л.Тимченко