Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткова)
21 листопада 2022 року м. ХарківСправа № 922/4864/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
(без виклику представників сторін)
розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткової ухвали про стягнення адвокатських витрат
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАІРПРОМ"
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скаірпром" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 55 712,99 грн. заборгованості за Договором № СКП 29/07-20 від 29.07.2020, з яких 46 800,00 грн. - основна заборгованість, 3 084,95 грн. - пеня, 1 396,08 грн. - 3% річних та 4 431,96 грн. інфляційні втрати. Також позивач просив суд покласти на ДП "ЧАРЗ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2022 року закрито провадження у справі № 922/4864/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2022 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Скаірпром" в частині поновлення процесуального строку для подання доказів. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скаірпром" про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 2184) у справі № 922/4864/21 залишено без розгляду.
21.02.2022 року справу № 922/4864/21 було направлено до Східного апеляційного господарського суду, у зв'язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 03.02.2022 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.09.2022 року представник позивача надав заяву про розподіл судових витрат.
Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 09.08.2022, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаірпром» задоволено. Визнано поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Скаірпром» доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Скаірпром» строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2022 у справі №922/4864/21 скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаірпром» від 26.01.2022.
31.10.2022 року справу № 922/4864/21 повернуто до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2022 року прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (ухвали) про розподіл судових витрат. Розгляд заяви визначено здійснювати без повідомлення (виклику) осіб. Встановлено відповідачу строк для дачі заперечень до 10.11.2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 02.11.2022 року було направлено на юридичні адреси сторін.
Крім того, позивача було повідомлено про розгляд заяви шляхом телефонограми.
Також, ухвалу суду 07.11.2022 року було направлено на електронну адресу відповідача, яка зазначена на сайті.
Відповідно до інформації з офіційного сайту "Укрпошта", 10.11.2022 року поштове відправлення прибуло до точки видачі відповідача.
Таким чином, судом було вчинено передбачені ГПК України дії з метою повідомлення сторін про розгляд даної заяви, дотримано розумні строки для подання пояснень та повідомлення сторін з урахуванням воєнного стану та місцезнаходження зокрема відповідача (м. Чугуїв) та приймаючи до уваги те, що строк на подачу пояснень стосовно заяви позивача сплив, останнім не подавалось заяв щодо продовження даного строку, суд вважає за можливе розглянути дану заяву по суті.
Суд, розглянувши заяву позивача про стягнення адвокатських витрат, зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до ухвалення рішення по справі, суд за заявою такої сторони може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що розгляд даної справи відбувався у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, суд зазначає, що заява позивача про ухвалення додаткової ухвали ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем було надано до суду:
- договір про надання правової допомоги № 01/21 від 17.02.2021 року;
- додаток № 1 від 30.12.2021 року до договору;
- рахунок на оплату № 1 від 24.01.2022 року;
- копія звіту виконаних послуг № 3 від 25.01.2022 року;
- акт наданих послуг № 1 від 25.01.2022 року;
- платіжне доручення № 299 від 26.01.2022 року.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, вказана процесуальна норма встановлює порядок відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, виключно за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі по суті вирішено не було, оскільки ухвалою суду від 19.01.2022 року провадження у справі № 922/4864/21 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, тобто за відсутності предмета спору.
Вищезазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.
Статтею 231 ГПК країни визначені підстави для закриття провадження у справі, зокрема 2 ч. 1 вказаної статті передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В даному випадку, після закриття провадження у справі, позивачем було подано клопотання про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету, яке задоволено судом.
В свою чергу як вбачається з ухвали суду про закриття провадження у справі, судом було вирішено питання щодо судових витрат та зазначено, що підстави для покладення на відповідача судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України у даному випадку відсутні, проте позивач не позбавлений права подати до суду клопотання про повернення сплаченого судового збору на підставі п. 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір".
Витрати на послуги адвоката, як і судовий збір входять до складу судових витрат та є пов'язаними між собою.
В даному випадку судом не було покладено судового збору на відповідача у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Проте, як вже було зазначено вище, позивачу було повернено судовий збор з Державного бюджету.
Також суд наголошує, що під час вирішення питання щодо закриття провадження у справі, судом не розглядався спір по суті, у зв'язку з чим адвокатські витрати не підлягають розподілу в порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України, в той час як і не встановлювалась неправомірність дій останнього для покладення на відповідача судових витрат і порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Крім того, суд зауважує, що статтею 130 ГПК України встановлено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, однак можливість відшкодування позивачу таких судових витрат у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутній предмет спору) вказаною господарською процесуальною нормою не передбачена.
Разом із тим, частиною 5 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом із тим, у результаті закриття провадження процесуальний закон не передбачає відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 308/12079/18 (провадження № 61-6836св20) та від 04 серпня 2021 року у справі № 686/9357/20 (провадження № 61-7728св21).
Отже, оскільки судом не було розглянуто даний спір по суті, а закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмета спору, а також приймаючи до уваги те що судом в ухвалі про закриття провадження у справі не було встановлено неправомірності дій відповідача для покладення на останнього судових витрат в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України, а також враховуючи норму ст.130 ГПК України, якою передбачено право саме відповідача у разі закриття провадження у справі заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі неправомірних дій позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл адвокатських витрат.
Як вже було зазначено вище, ст. 244 ГПК України передбачено, що ухвалює додаткове судове рішення (ухвалу) в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а саме відключення електроенергії та затримку у відправленні поштової кореспонденції, з метою недопущення порушення інтересів прав сторін, та вжиття заходів задля повідомлення відповідача про розгляд заяви, який зареєстрований у місті Чугуїв Харківської області, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.244 ГПК України та винести відповідну ухвалу у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 129, 130, 231, 233-234 ГПК України, суд -
В задоволенні заяви позивача про стягнення адвокатських витрат по справі № 922/4864/21 відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку передбаченому ст. 256-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 21.11.2022 року.
Суддя Н.С. Добреля