==================================================================УХВАЛА
(про задоволення грошових вимог кредитора)
10 листопада 2022 року Справа № 915/86/22
м. Миколаїв
Іініціюючий кредитор: Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик", код ЄДРПОУ 22929481, адреса: 08800, Київська обл., Миронівський район, м.Миронівка, вул. Степова, 8, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_2
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика", код ЄДРПОУ 36074464, адреса: 56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м.Баштанка, вул.Заводська, буд.2
Розпорядник майна-арбітражний керуючий Винниченко Ю.В., св-во № 1658 від 24.07.2013 р., e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
Суддя О.В.Ткаченко
При секретарі судового засідання С.М.Сулейманової
За участю сторін:
представники сторін не з'явились
Суть спору: розгляд грошових вимог до боржника
25 січня 2022 р. Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою від 20.01.2022р. (зар. за вх. № 1153/22) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика».
Заяву обґрунтовано тим, що боржник неспроможний виконати грошове зобов'язання перед кредитором за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020р. у справі №915/1628/20 на загальну суму основного боргу 2 429 293,6 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/86/22 та визначено головуючим у справі суддю Ткаченко О.В.
16 лютого 2022 року на сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення № 68471 про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення або розгляд справи без їх участі до суду не подавали.
За приписами ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторони, у розумні інтервали часу, мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Згідно приписів ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Сторони не були позбавлені можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ознайомитися з ухвалами Господарського суду Миколаївської області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи, та забезпечити представництво їх інтересів в судових засіданнях.
Слід зауважити, що судом не визнавалася обов'язковою участь представників у даному судовому засіданні. Тож, зважаючи на діючий воєнний стан в Україні з 24.02.2022 р., суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви кредитора та вважає можливим провести судове засідання за відсутності представника боржника за наявними документами. При цьому, суд констатує, що поданих документів достатньо для розгляду заяви про кредиторські вимоги.
На підставі ст. 233 ГПК України, 10.11.2022 р. судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без їх проголошення,відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України.
Дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 122 Кодексу України з питань банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність, а саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Заяву ПрАТ було подано до суду з дотриманням вимог ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши заявлені вимоги, суд встановив, що вказана заборгованість у загальному розмірі 2 429 293,60 грн. є заборгованістю боржника, яка виникла із договору поставки товару № 1504/19 від 15.04.2019 р.
15.04.2019 між ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" (далі- постачальник, кредитор у справі) та ТОВ "Баштанська птахофабрика" (далі - покупець, боржник у справі) було укладено договір №1504/19 поставки товару (далі - договір), відповідно до п.1.1., якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити повнораціонні комбікорми та/або білково-вітамінно-мінеральні концентрати, надалі іменовані "товар", у кількості, асортименті, за номенклатурою, ціною і умовами поставки згідно цього договору та специфікацій до нього, які є невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.17-20).
Згідно п.1.2. договору кожна специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках договору. Кожна наступна специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередньої специфікації ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше. У випадку, якщо умови поставки товару, порядок і терміни його оплати покупцем, зазначені в підписаних сторонами специфікаціях суперечать положенням цього Договору, обов'язковими для виконання сторонами і пріоритетними по відношенню до положень цього договору є положення підписаних сторонами специфікацій.
У відповідності до п.3.9. договору право власності на партію товару, а також ризики знищення, пошкодження, псування, втрати товару, переходять від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю (або перевізнику покупця) у відповідності з узгодженими сторонами умовами постачання товару.
Відповідно п.3.10. договору сторони дійшли згоди, що на всі поставки товару, оформлені підписаними сторонами видатковими накладними, здійснені протягом строку дії цього договору, поширюються всі норми цього договору, в тому числі щодо умов і термінів оплати товару і санкцій за несвоєчасну оплату товару.
Пунктом 5.1. договору сторонами визначено, що оплата поставленого за цим договором товару здійснюються покупцем шляхом 100% передплати вартості товару на банківський рахунок постачальника, якщо інший порядок та строки оплати не вказані сторонами в специфікаціях.
Проте, боржник в повному обсязі не виконав обов'язок з оплати придбаного товару, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 6 683 624,48 грн. 26 лютого 2020 року рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1628/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 р., стягнуто з ТОВ "Баштанська птахофабрика" на користь ПрАт "Київ-Атлантик Україна" всього 6 683 624,48 грн.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 р. видано наказ від 31.03.2020 р. № 915/1628/19, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області відкрито виконавче провадження № 61866977.
В процесі примусового виконання рішення з боржника частково стягнута заборгованість у розмірі 4 254 330,88 грн.
Враховуючи, що умовами договору поставки товару, на підставі якого у боржника виникла заборгованість, не передбачена черговість погашення вимог за грошовими зобовязаннями боржника, кошти, отримані в рамках виконавчого провадження № 61866977 у розмірі 4 254 330,88 грн., були зараховані кредитору, у порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України.
Таким чином, залишок основного боргу боржника перед кредитором складає
2 429 293,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог,покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов висновку, що грошові вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи підтверджують наявність залишку основного боргу, який складається з залишку суми заборгованості у розмірі 2 429 293, 60 грн., що виникла внаслідок невиконання умов договору поставки товару № 1504/19 від 15.04.2019 р., встановленого та підтвердженого рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 9151628/19, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 р. Окрім того, залишок заборгованості боржника додатково підтверджується бухгалтерською довідкою № 6 від 20.01.2022 р.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 КУзПБ, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Черговість задоволення вимог кредиторів визначена статтею 64 КУзПБ, при цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Станом на 10.11.2022 р. заперечень щодо заявлених кредитором грошових вимог суду не надійшло, як не надійшло й зауважень чи заперечень на повідомлення розпорядника майна щодо розгляду заяви кредитора.
Отже, вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика", у загальній сумі 2 429 293,00 грн. є обґрунтованими та належним чином підтвердженими, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, є безспірними, конкурсними та не забезпечені заставою майна боржника.
На підставі ст. 2 ЗУ "Про судовий збір" кредитором був сплачений судовий збір у розмірі 24810,00грн. (оригінал платіжного доручення в мат. справи № 66 від 19.01.2022 р.). На підставі ч. 2 ст. 34 КУзПБ кредитором було здійснено авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень у розмірі 58 500,00 грн. (оригінал платіжного доручення № 69 від 19.01.2022 р.). Дані витрати не являються грошовими вимогами кредитора до боржника, а за своєю правовою природою є витратами, понесеними кредитором в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. За таких обставин, судовий збір, в сумі 24 810,00 грн., сплачений заявником за подання даної заяви, та сплачене авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 58 500,00 грн. підлягають включенню до 1 черги реєстру вимог кредиторів, з подальшим відшкодуванням їх у першу чергу.
Керуючись ст. 2, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73,74, 76-79, 91, 129,210,220, 232, 233, 234,235 ГПК України, суд -
1. Заяву кредитора Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик" (код ЄДРПОУ 22929481) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (код ЄДРПОУ 36074464) про визнання грошових вимог - задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги кредитора Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик"(код ЄДРПОУ 22929481) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (код ЄДРПОУ 36074464) у загальному розмірі 2 512 603,00 грн., з яких:
основний борг у розмірі 2 429 293,00 грн.-включити його до IV черги реєстру вимог кредиторів;
судові витрати у розмірі 24 810,00 грн. та винагорода арбітражного керуючого у розмірі 58 500,00 грн. - включити їх до І черги реєстру вимог кредиторів.
3. Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Ухвала набирає чинності у строк та порядку, визначеному ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 256, ст. 257 ГПК України.
Суд звертає увагу сторін на те, що у зв'язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, суд рекомендує сторонам разом із першою заявою по суті справи подати заяву про надсилання їм процесуальних документів на електронну пошту, для забезпечення належного обміну процесуальними документами.
Учасники справи мають можливість подати пояснення, заяви чи клопотання на адресу суду: за допомогою електронної пошти: inbox@mk.arbitr.gov.ua; за допомогою сервісу "Електронний суд"; засобами поштового зв?язку: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://mk.arbitr.gov.ua.
Повний текст ухвали складений та підписаний 18.11.2022 р.
Суддя О.В. Ткаченко