номер провадження справи 35/13/22-28/12/22
17.11.2022 Справа № 908/234/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2022 у справі №908/234/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МПСР” (просп. Героїв Сталінграда, б. 154-А, кв. 43, м. Харків, 61096, ідентифікаційний код юридичної особи 39643833)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: Сільченко Т.І., посвідчення адвоката №2058 від 21.12.2016;
від відповідача: не з'явився.
08.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області (вх. № 13912/08-08/22 від 08.11.2022) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2022 у справі № 908/234/22, в якій заявник просить суд на підставі ст. ст. 42, 239, 331 ГПК України відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2022 у справі №908/234/22 до закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2022 справу №908/234/22 для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 09.11.2022 прийнято заяву ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС» про відстрочення виконання рішення у справі №908/234/22 до розгляду, судове засідання призначено на 17.11.2022.
Ухвалою суду від 14.11.2022 задоволено заяву ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №908/234/22 з використанням програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua. Запропоновано позивачу приєднатися до участі в судовому засіданні 17.11.2022 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.
16.11.2022 від заявника (відповідача у справі) на електронну адресу суду надійшло клопотання №28-23/13891 про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду за відсутності представника боржника, за наявними у справі матеріалами.
Цього ж дня судом отримані заперечення ТОВ «МПСР» щодо викладених відповідачем обставин в заяві про відстрочення виконання рішення суду у справі №908/234/22. Відповідно до змісту клопотання позивач просив суд відмовити заявнику в задоволенні заяви про відстрочення. В обґрунтування своєї позиції позивач посилався на те, що стягнута судом сума є доволі значною для позивача, який має договірні відносини із багатьма підприємства в тому числі наразі поставляє певні товари на замовлення підприємствам оборонного спрямування. Для забезпечення своєї діяльності та внаслідок недостатності коштів, зокрема в зв'язку із заборгованістю перед позивачем відповідача, позивач змушений отримувати кредитні кошти в установах банків, що може спричинити додаткові витрати кінцевих споживачів та в подальшому борги самого позивача перед банками та/або контрагентами.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 17.11.2022 суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС», визнав причини неявки поважними.
Представник позивача підтримав свою правову позицію, що викладена у запереченнях від 16.11.2022. Просив суд відмовити заявнику в задоволенні заяви.
Заслухавши позицію позивача, розглянувши матеріали справи та заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд відмовив у її задоволенні у зв'язку з наступним:
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України «Про виконавче провадження») встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).
Питання відстрочення виконання судового рішення врегульовані ст. 331 ГПК України.
Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Також, підставою для розстрочки/відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.
При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Необхідність надання відстрочки виконання рішення суду відповідач (заявник) у своїй заяві обґрунтовує тим, що ДП «НАЕК» «Енергоатом» створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 №1268. Дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» на 99% складався з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відособленими підрозділами - атомними електростанціями.
У заяві відповідач просить суд врахувати надзвичайні події, які відбуваються у зв'язку з військовою агресією РФ проти України: перебування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача в особі ВП «ЗАЕС», а також постійну військову присутність РФ безпосередньо на території та навколо ВП «ЗАЕС». Повне зупинення ВП ЗАЕС з 11 вересня 2022, втрату виробничих потужностей, які забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії.
Зауважував, що поряд з цим ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об'єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Посилався на те, що ДП «НАЕК» «Енергоатом» внесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Внаслідок масових ракетних атак і атак БПЛА на об'єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка складає 30% енергетичних потужностей держави. Негайне виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2022 у справі №908/234/22 ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об'єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України взагалі.
Суд зауважує, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання.
Крім того, суд враховує, що строк виконання зобов'язання за договором, за яким стягнуто заборгованість з відповідача судовим рішенням у даній справі, настав у липні 2021, у той час як обставини, на які відповідач посилається, виникли 24 лютого 2022 року. Тобто звернення позивача до суду для вирішення спору було викликано тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Відокремлений підрозділ «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» не має статусу юридичної особи. Відповідачем у справі та боржником за наказом є юридична особа Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», місцезнаходженням якого є м. Київ, що не є окупованою територією.
Боржник не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, доводи боржника про неможливість виконання судового рішення не підтверджені відповідними доказами.
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за договорами може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на судовий захист. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд спору судом.
Для визнання поважними причин затримки виконання рішення обов'язкового мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін.
Безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.
Крім того, клопотання боржника про надання відстрочки виконання рішення терміном до закінчення або скасування воєнного стану в Україні суперечить змісту норми ч. 5 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/234/22 ухвалено 26.06.2022.
Враховуючи викладене, суд ухвалив відмовити в задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/234/22.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2022 у справі №908/234/22 на період дії в Україні воєнного стану відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.11.2022.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 235 ГПК України 14.11.2022.
Ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Федорова