номер провадження справи 24/97/22
07.11.2022 Справа № 908/1414/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/1414/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 17451,70 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового в порядку суброгації в сумі 17451,70 грн.
Позов обґрунтовано ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993 ЦК України.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту від 05.12.2019 № 245002/4098/0003701 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 17451,70 грн. внаслідок настання 12.02.2022 страхового випадку ДТП за участі автомобіля Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Вина водія ОСОБА_2 підтверджується постановою Хмільницього міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2022 по справі № 686/4510/22. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент Д ТП застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 206869149), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 17451,70 грн. Позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка залишена без реагування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1414/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/97/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 17.10.2022 о 12 год. 10 хв.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.
У зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання з розгляду справи, призначене на 17.10.2022 не відбулося.
Ухвалою суду від 12.10.2022 судове засідання у справі № 908/1456/22 переносено на 07.11.2022 о 10 год. 10 хв.
14.10.2022 на електронну пошту господарського суду Запорізької області від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» з підтвердженим кваліфікованим ЕЦП надійшов Відзив на позовну заяву вих. № 2911 від 14.10.2022, відповідно до якого відповідач визнає в повному обсязі позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17451,70 грн., завданої в результаті ДТП, в порядку суброгації. Разом із тим, посилаючись на ч. 6 ст. 126 ГПК України, відповідач просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу та присудити до стягнення 1000,00 грн. витрат на допомогу адвоката. Підставою для зменшення витрат на правову допомогу відповідач вважає ті обставини, що дана справа не є складною, справа є малозначною та підготовка позовної зави не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на позовну заяву прийнятий судом до розгляду та врахований при вирішенні спору у справі.
27.10.2022 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання 07.11.2022 за відсутністю представника позивача з урахуванням вимог, викладених в позовній заяві. Заява прийнята судом до розгляду.
Представники сторін в судове засідання 07.11.2022 не прибули.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 07.11.2022 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 07.11.2022 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
05.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 245002/4098/0003701 наземного транспорту Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору з 05.12.2019 по 04.12.2024 включно.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .
Як встановлено Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області при розгляді матеріалів, які надійшли з Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 (постанова суду від 28.02.2022 у справі № 686/4510/22), 12.02.2022 о 18:15 год. в м. Хмельницькому, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушила вимоги п.п. 10.9, 2.3 (б) ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований водієм ОСОБА_1 транспортний засіб Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Страхувальник ОСОБА_1 звернулася до страховика (позивача) з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку - ДТП, що сталося 12.02.2022.
ТОВ «Престиж Авто» складено рахунок на оплату № СРКС0001320 від 14.02.2022 на сплату за ремонт автомобіля Volkswagen T-Roc Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 21145,50 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт № 00499089 від 12.02.2022, відповідно до якого страхове відшкодування склало 17451,70 грн.; страхове відшкодування перерахувати на рахунок ТОВ «Престиж Авто».
Згідно платіжного доручення № 010059 від 16.02.2022 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Престиж Авто» суму 17451,70 грн. страхового відшкодування з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно договору 245002/4098/0003701».
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії ЕР № 206869149, який був діючим на 12.02.2022 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 130000,00 грн., франшиза 0,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою № 32149 від 24.05.2022, просив здійснити на вказаний рахунок позивача відшкодування шкоди у розмірі 17451,70 грн.
Відповідачем вказана заява позивача на виплату страхового відшкодування залишена без відповіді та задоволення.
На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 17451,70 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
У матеріалах справи наявна копія постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2022 у справі № 686/4510/22, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 12.02.2022). У вказаній постанові встановлено вину водія ОСОБА_2 , дії якого кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП.
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 17451,70 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПАТ «Страхова компанія «Уніка», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ «Страхова компанія «Кредо», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Як зазначалося судом вище, 14.10.2022 до суду від відповідача, за підписом генерального директора ТДВ «СК «Кредо» Кривцуна В.В., надійшов відзив, згідно якого визнано позов ПАТ «СК «Уніка» до ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в сумі 17451,70 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Відзив, в якому зазначено про визнання позову, підписано генеральним директором ТДВ «СК «Кредо» Кривцуном В.В., який згідно даних з ЄДРЮОФОПтаГФ є керівником та представником юридичної особи. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ «СК «Кредо». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, за відповідною ухвалою, судового збору в розмірі 1240,50 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем платіжним дорученням № 3450 від 11.08.2022 при зверненні до суду з позовом у даній справі, у зв'язку із визнанням позову відповідачем.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 1240,50,00 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору сплаченого позивачем, покладається на відповідача.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження стягнення суми 6000,00 грн. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво та захист клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій; складання документів правового характеру та процесуальних документів (позовних заяв).
За умовами п.п. 4.2, 4.3, 4.5 договору, вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін.
Додатковою угодою № 1 від 13.12.2021, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2022.
Відповідно до додатку № 1 від 05.08.2022 до вказаного договору, клієнт доручив бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржника клієнта за господарським судочинством за справою щодо випадку 12.02.2022, страховий акт 00499089, сума страхового відшкодування 17451,70 грн., страхувальник Якушева М.О. За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 6000,00 грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції по справі.
Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 1/20ю від 31.12.2020 актом про надання послуг № 113 від 16.08.2022, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» надало, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» прийняло правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 32149 (страховий акт 00499089), загальна вартість послуг за цим актом склала 6000,00 грн.
Сума 6000,00 грн. по страховому акту № 00499089, згідно рахунку № 113 від 05.08.2022, сплачена позивачем на користь АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» згідно з платіжним дорученням, копія якого наявна в матеріалах справи.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АА № 1217686, виданого 01.01.2022 за договором № 1/20ю від 31.12.2020 АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (адвокат Білоконь І.В.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1000,00 грн.
Суд зауважує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати. При цьому, відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив, сам підтвердив факт невиконання зобов'язання щодо відшкодування і не заперечував суми, що заявлена позивачем до стягнення.
Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач не заперечує суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України «Про страхування» та «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав не присуджувати стягненню з відповідача на користь позивача всієї суми витрат на правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., що відповідає критерію розумної співмірності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про стягнення 17451,70 грн. страхового відшкодування задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533) - 17451 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 70 коп. страхового відшкодування, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 20033533) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1240,50 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору, сплаченого позивачем платіжним дорученням № 3450 від 11.08.2022 при зверненні до суду з позовом у справі № 908/1414/22, у зв'язку із визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.11.2022.
Суддя Т.А. Азізбекян