вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" листопада 2022 р. Справа№ 910/21793/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Кривошея Д.А. ;
від відповідача: Цибіков О.О.;
розглянувши апеляційну скаргу
Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 (повний текст складено 23.06.2022)
у справі № 910/21793/21 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Міністерства оборони України
до Акціонерного товариства "РВС банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тусмо",
про стягнення 322 500,00 грн, -
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2021 року Міністерство оборони України (далі - МОУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - АТ «РВС банк») 322 500,00 грн банківської гарантії.
В обґрунтування заявлених вимог МОУ вказує, що АТ «РВС банк» в порушення норм чинного законодавства України та виданої ним (АТ «РВС банк») банківської гарантії від 31.08.2018 №5627-18Г не виконало взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати 322 500,00 грн гарантії, виданої на забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (далі - ТОВ «Тусмо») договору від 10.09.2018 №286/3/18/275 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України). МОУ зазначає, що ТОВ «Тусмо» неналежним чином виконало умови Договору від 10.09.2018 №286/3/18/275 в частині строків поставки товару.
За таких підстав МОУ вважає, що АТ «РВС банк» зобов'язане сплатити йому грошову суму (322 500,00 грн) відповідно до умов гарантії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Господарський суд першої інстанції вказав про відсутність у Гулєвича В.В. повноважень на підписання вимоги №286/6/159 від 09.01.2019 щодо стягнення забезпечення виконання договорів на закупівлю продукції (товарів) відповідно до бюджетних асигнувань на 2018 рік саме на підставі довіреності від 17.12.2018 №220/569/Д, а долучена до матеріалів справи копія вимоги №286/6/159 від 09.01.2019, з якою МОУ зверталось до АТ «РВС банк» для отримання суми банківської гарантії, свідчить про недодержання МОУ вимог належного представлення.
Суд зазначив, що пред'явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога №286/6/159 від 09.01.2019 про сплату грошової суми у розмірі 322 500,00 грн не відповідає умовам Банківської гарантії №5627-18Г від 31.08.2018, оскільки на вимозі МОУ №286/6/159 від 09.01.2019 відсутня печатка бенефіціара, тобто саме МОУ, а натомість підпис Гулєвича В. скріплений печаткою Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, який є структурним підрозділом апарату МОУ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022, МОУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
МОУ у апеляційній скарзі заявляє, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Скаржник вказує, що, незважаючи на продовження строків поставки за договором на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19, ТОВ «Тусмо» договір виконало з порушеннями строків постачання, а саме - товар у кількості 200 шт. поставлено на склад замовника лише 25.12.2018, про що свідчить посвідчення №863 (про постачання на територію військової частини (склад замовника), якому суд першої інстанції не надав оцінки. Апелянт зазначає, що акт приймального контролю №3 від 23.12.2018, який також свідчить про факт прострочення постачання товару, містить посилання на протокол випробувань ДП «Черкасистандартметрологія» від 23.12.2018 №6377/18-ВЦ/1, що додатково вказує на те, що товар не міг бути поставлений 20.12.2018 (дата визначена з урахуванням продовжених строків постачання за судовим рішенням у справі №910/4210/19). Зазначені обставини не були належним чином досліджені судом першої інстанції, суд не дослідив копії первинних документів, а саме Акт №3 приймального контролю товару за якістю від 23.12.2018, який свідчить про факт прострочення постачання товару, та посвідчення № 863.
На думку МОУ, господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення невірно застосував ст. ст. 530, 560, 563, 565, 568 ЦК України, ст. 200 ГК України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення). Крім цього, суд не застосував до спірних правовідносин Уніфіковані правила для гарантій за вимогою в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати №458).
Апелянт вказує, що ТОВ «Тусмо» порушило зобов'язання з постачання товару і МОУ набуло право отримати кошти від АТ «РВС Банк» в розмірі суми банківської гарантії від 31.08.2018 № 5627-18Г. Таким чином, обов'язок гаранта (АТ «РВС Банк») сплатити кредитору (МОУ) грошову суму відповідно до умов гарантії настав у зв'язку з порушенням боржником (ТОВ «Тусмо») зобов'язання за договором, забезпеченого гарантією, та направленням МОУ до АТ «РВС Банк» письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. Проте АТ «РВС Банк» безпідставно відхилило вимогу позивача, гарантійних коштів не сплатило.
Скаржник вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що директор Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Гулєвич В.В. не мав права підписувати вимоги щодо стягнення забезпечення виконання договорів, що укладені до бюджетних асигнувань на 2018 рік.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21793/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою МОУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 до надходження матеріалів справи №910/21793/21.
01.08.2022 матеріали справи №910/21793/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 апеляційну скаргу МОУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21793/21 залишено без руху. Надано МОУ строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 7256,25 грн у встановленому порядку. Попереджено Міністерство оборони України, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Від МОУ надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до нього доказами сплати судового збору (платіжне доручення №286/3/2835 від 25.07.2022).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 поновлено МОУ пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МОУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21793/21. Розгляд справи призначено на 12.09.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 12.09.2022 оголошено перерву до 03.10.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.
Судове засідання, призначене на 03.10.2022, не відбулось у зв'язку перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. на лікарняному, а також у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 призначено судове засідання на 24.10.2022.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Попікова О.В., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21793/21 до провадження у визначеному складі суду.
Судове засідання 24.10.2022 не відбулось у зв'язку з відсутністю енергопостачання в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 призначено судове засідання на 02.11.2022.
У судовому засіданні 02.11.2022 було оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складений 21.11.2022 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. у відпустці 03-04.11.2022, а суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. - на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 07.11.2022 по 11.11.2022 на підставі наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 № 23-ін, а також через численні повітряні тривоги та перерви в енергопостачанні у Північному апеляційному господарському суді.
Позиції учасників справи.
АТ "РВС банк" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу МОУ залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову МОУ з підстав його необґрунтованості.
АТ «РВС банк» вказує на таке. Пунктом 8.1 договору поставки встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору (...); відповідно до абз. 3 п. 8.4 договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи неповне виконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що таке було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення договору. На думку відповідача, ТОВ «Тусмо» згідно з умовами договору поставки та чинного законодавства не може нести відповідальність з урахуванням вказаних вище норм та фактично було звільнене від відповідальності, а тому Вимога МОУ не відповідає умовам Гарантії та нормам ЦК України.
Відповідач зазначає, що договір виконаний принципалом належним чином, при цьому МОУ претензії щодо сплати штрафних санкцій не заявляло, а наявність такої відповідальності та обов'язку ТОВ «Тусмо» заперечує.
АТ «РВС банк», посилаючись на те, що гарантійним випадком за Гарантією є неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань за договором щодо асортименту, кількості, якості та строків в сукупності, за умови несплати штрафних санкцій, визначених договором про закупівлю, вважає, що гарантійний випадок за умовами Гарантії не настав.
Відповідач зазначає, що за змістом Вимоги вона не містить посилання на обов'язкову умову для її пред'явлення, а саме вказівки на несплату штрафних санкцій: «за умови несплати штрафних санкцій, визначених договором про закупівлю». Договір виконаний принципалом належним чином, при цьому претензії щодо сплати штрафних санкцій від МОУ заявлені не були, а наявність такої відповідальності та обов'язку ТОВ «Тусмо» заперечує.
АТ «РВС банк» вказує на відсутність у Гулевича В.В. повноважень на підписання вимоги і печатки МОУ та, як наслідок, на неналежне представлення вимоги.
АТ «РВС банк» надало заяву про долучення доказів, з якою на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, надало (в копіях):
наказ №106/17-К від 30.05.2017 «Про прийняття Григорчука О.П.», яким призначено Григорчука О.П. на посаду радника Голови Правління групи радників Голови Правління АТ «РВС банк» на основне місце роботи;
довіреність від 18.01.2019 №63/1/19, якою АТ «РВС банк» в особі в.о. Голови Правління Котляревської О.В. уповноважило Радника Голови Правління Григорчука О.П. на представлення інтересів АТ «РВС банк» перед клієнтами банку щодо надання гарантій, з наданням права виконувати наступні дії: укладати, підписувати, змінювати, розривати договори про надання банківських гарантій, підписувати гарантії (незалежно від назви), підписувати відповіді на запити щодо наданих гарантій, повідомлення про отримання вимоги про оплату за гарантіями та відповіді на вимоги про сплату щодо наданих гарантій, регресні вимоги, а також підписувати всі необхідні документи та засвідчувати копії документів, що пов'язані з вчиненням таких дій; укладати, підписувати, змінювати, розривати будь-які договори поруки, застави, договори про уступку права вимоги (з відкладальними обставинами), а також підписувати всі необхідні документи, що пов'язані з вчиненням таких дій, в тому числі підписувати документи, на підставі яких здійснюється реєстрація (в т.ч. зміна записів та/або вилучення записів) обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Передовсім апеляційний господарський суд відзначає, що залучена до участі у справі третя особа має організаційно-правову форму «Товариство з обмеженою відповідальністю», а не «Приватне акціонерне товариство» (як помилково зазначив місцевий суд в кількох процесуальних документах), а тому наголошує, що за текстом цієї постанови третя особа іменується Товариством з обмеженою відповідальністю «Тусмо».
31.08.2018 ПАТ «РВС банк» (банк) та ТОВ «Тусмо» (принципал) уклали договір про надання гарантії №Д-5627-18Г (далі - договір гарантії), згідно з п. 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (МОУ) гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.
Сума гарантії складає 322 500,00 грн (п. 1.2 договору гарантії).
Відповідно до п. 3.4 договору гарантія є безвідкличною.
31.08.2018 АТ «РВС банк» (гарант) видало гарантію №5627-18Г (далі - Гарантія), згідно з якою ТОВ «Тусмо» (принципал) поінформувало АТ «РВС банк» про те, що у відповідь на повідомлення про намір укласти договір між МОУ (бенефіціар) та принципалом буде укладено договір на закупівлю індивідуального обмундирування (35810000-5) (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного, сірого, чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2), де за умовами тендерної документації вимагається надання Гарантії забезпечення виконання договору.
Вказаною Гарантією гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (МОУ) суму цієї гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом своїх зобов'язань за договором.
Гарант безумовно та безвідклично зобов'язався виплатити бенефіціару суму, що складає 322 500,00 грн, протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою, у якій бенефіціар заявляє про те, що: принципал (ТОВ «Тусмо») не виконав свої зобов'язання за договором про закупівлю; чи принципал неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків, у разі несплати штрафних санкцій, визначених договором про закупівлю між бенефіціаром та принципалом.
Письмова вимога бенефінціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефінціара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена на поштову адресу гаранта: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд 29/58.
Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у випадку, якщо вимога за гарантією надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії.
Зобов'язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією.
Ця гарантія діє з моменту її видання та по 04.02.2019 включно.
10.09.2018 МОУ (замовник) уклало з ТОВ «Тусмо» (постачальник) договір №286/3/18/275 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Лот 5. (35811300-5) Військова уніформа (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного, сірого, чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2)) (товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги, згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору визначаються специфікацією.
За умовами п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх звершення (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. 11.1 постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (Банківська гарантія від 31.08.2018 №5627-18Г, видана ПАТ «РВС банк» на суму 322 500,00 грн).
Зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод (крім випадків, передбачених п. 6.2.4 договору), які будуть додаватись до тексту цього договору як невід'ємні його частини (п. 11.5 договору).
Згідно з п. 12.1 невід'ємною частиною договору є:
1. рознарядка МОУ за специфікацією на 1 арк.;
2. ростовка МОУ за специфікацією на 5 арк.
Рознарядка МОУ за специфікацією (додаток 1 до договору) свідчить, що ТОВ «Тусмо» сплановано відвантаження: (35811300-5) військова уніформа (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного, сірого, чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2) - 2 500 комплектів:
1) в/ч А2788: всього 2000 шт., у т.ч. до 15.10.2018 (включно) - 200 шт., у кількості 1 800 шт. у строк до 30.10.2018 (включно);
2) в/ч А2756: всього 500 шт. у строк до 30.10.2018 (включно).
Додатковою угодою від 17.12.2018 №1 сторони внесли зміни до договору в частині строку дії договору та виклали абз. 1 п. 10.1 розділу Х в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх звершення».
ТОВ «Тусмо» 22.12.2018, 23.12.2018 поставило МОУ товар - (35811300-5) військову уніформу (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2) у кількості 500 шт. (накладна №200 від 22.12.2018, акт №2 приймального контролю товару за якістю від 22.12.2018).
23.12.2018 ТОВ «Тусмо» поставило МОУ товар - (35811300-5) військову уніформу (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2) у кількості 1 800 шт. (накладна №203 від 23.12.2018, акт №1 приймального контролю товару за якістю від 23.12.2018).
23.12.2018 ТОВ «Тусмо» поставило МОУ товар - (35811300-5) військову уніформу (Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2) у кількості 200 шт. (накладна №204 від 23.12.2018, акт №3 приймального контролю товару за якістю від 23.12.2018).
МОУ звернулось до АТ «РВС банк» з вимогою №286/6/159 від 09.01.2019, у якій просило банк перерахувати кошти у розмірі 322 500,00 грн на його рахунок. У цій вимозі МОУ вказало, що ТОВ «Тусмо» порушило умови виконання договору в частині постачання, а саме: продукція поставлена із запізненням на 54 доби, тобто 24.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно), та із запізненням на 55 діб, тобто 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно), та із запізненням на 70 діб, тобто 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 15.10.2018 (включно).
Вимога №286/6/159 від 09.01.2019 підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ Гулєвичем В., на підтвердження повноважень якого (як додатки до вимоги) надавались довіреності від 22.12.2017 №220/476/д та від 17.12.2018 №220/569/Д, видані Міністром оборони України Полтораком С.Т., про що зазначено у самій вимозі.
Відповідно до вказаної довіреності від 17.12.2018 №220/569/Д Гулєвича В.В. уповноважено на підписання від імені МОУ вимог щодо стягнення (повернення) забезпечення тендерної та/або цінової пропозицій, стягнення забезпечення виконання договорів та укладення договорів (додаткових угод) на закупівлю продукції (товарів), майна (обладнання) продовольчої, речової та служби пально-мастильних матеріалів, виконання робіт, надання послуг відповідно до бюджетних асигнувань на 2019 рік на централізовану оплату за бюджетними програмами: КПКВ 2101010 "Керівництво та військове управління Збройними Силами України", КПКВ 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни", а також здійснення інших дій, пов'язаних з їх виконанням.
Листом №286/6/159 від 09.01.2019 АТ «РВС банк» за результатами розгляду вказаної вище вимоги МОУ відмовило бенефіціару у її задоволенні, оскільки вимогу підписано неуповноваженою особою, гарантією не передбачена відповідальність банку лише за прострочення виконання принципалом взятих на себе зобов'язань, а також банк зазначив, що поставка товару була здійснена в межах строку дії договору.
03.04.2019 (тобто, після звернення МОУ до банку) до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Тусмо» з вимогами до МОУ про внесення змін до договору від 10.09.2018 №286/3/18/275, за якою було відкрито провадження у справі №910/4210/19.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19 (яке набрало законної сили) позов задоволено повністю. Внесено зміни до договору №286/3/18/275 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 10.09.2018, укладеного між МОУ та ТОВ "Тусмо", шляхом викладення у новій редакції п. 1.2 договору, зокрема щодо строків (термінів) постачання, а саме: 1) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 26.12.2018 (включно); 2) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України сірого кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 20.12.2018 (включно); 3) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 26.12.2018 (включно). В Рознарядці Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 1 до Договору від 10.09.2018 №286/3/18/275) в частині визначення строків поставки встановлено строк поставки товару захисного кольору (1800 шт.) "До 26.12.2018 (включно)", строк поставки товару сірого кольору (200 шт.) "До 20.12.2018 (включно)" та строк поставки товару чорного кольору (500 шт.) "До 26.12.2018 (включно)".
Посилаючись на невиконання АТ «РВС банк» банківської гарантії від 31.08.2018 №5627-18Г щодо виплати 322 500,00 грн гарантії, виданої на забезпечення належного виконання ТОВ «Тусмо» договору від 10.09.2018 №286/3/18/275, за фактом неналежного виконання умов цього договору в частині строків поставки товару, МОУ звернулось з позовом у цій справі.
АТ «РВС банк» у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечило. Посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19, відповідач вказує на продовження строків поставки за договором та вважає, що товар був поставлений без прострочення, а тому гарантійний випадок не настав. АТ «РВС банк» також вказує на відсутність у Гулевича В.В. повноважень на підписання вимоги та вважає, що це мало наслідком неналежне представлення вимоги.
ТОВ «Тусмо» надало пояснення, у якому, не погоджуючись з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову, проти заявлених вимог заперечує.
ТОВ «Тусмо» вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19 було змінено строки поставки товару та, посилаючись на п. 1.1 договору, яким визначено, що постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику товар, вважає, що виконало своє зобов'язання за договором в межах строку дії договору. Також ТОВ «Тусмо» вважає, що вимога МОУ становила неналежне представлення, не відповідала умовам гарантії, була недостовірною, а тому підстави для здійснення виплати за нею були відсутні. На думку ТОВ «Тусмо», оскільки МОУ повторно вимогу в межах строку гарантії не направило, а 04.02.2019 сама гарантія перестала діяти, всі обов'язки гаранта за нею перестали існувати.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У постанові від 18.11.2021 у справі № 910/4070/21 Верховний Суд вказав, що у розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
Перше - це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
Друге - це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а, отже - про порушення зобов'язання.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №911/1867/18, від 14.01.2020 у справі №910/1134/19, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Таким чином, невиконання зобов'язання виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання, тоді як неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні зобов'язання боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
Частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень; до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення).
Частина 3 розділу І Положення (в редакції, яка була чиною на момент пред'явлення МОУ Вимоги №286/6/159 від 09.01.2019) надавала такі визнання:
вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (п. 7);
гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (п. 8);
гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії (п. 9);
належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контр гарантіями (п. 11).
У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною (про що в ній самій і зазначено). Це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавець чітко встановив, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги за гарантією, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Згідно з п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення (п. 37 Положення в редакції, що була чинною на момент представлення Вимоги від 09.01.2019).
Згідно зі ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
У постанові від 20.09.2021 у справі №910/17308/18 Верховний Суд вказав, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених договором, в т.ч. умов щодо строків виконання, обсягів та видів невиконаних або частково виконаних робіт, послуг тощо.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у т.ч. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав про відсутність у Гулєвича В.В. повноважень на підписання вимоги №286/6/159 від 09.01.2019 щодо стягнення забезпечення виконання договорів на закупівлю продукції (товарів) відповідно до бюджетних асигнувань на 2018 рік саме на підставі довіреності від 17.12.2018 №220/569/Д, а долучена до матеріалів справи копія вимоги №286/6/159 від 09.01.2019, з якою МОУ зверталось до АТ «РВС банк» для отримання суми банківської гарантії, свідчить про недодержання МОУ вимог належного представлення.
Суд також зазначив, що пред'явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога №286/6/159 від 09.01.2019 про сплату грошової суми у розмірі 322 500,00 грн не відповідає умовам Банківської гарантії №5627-18Г від 31.08.2018, оскільки на вимозі МОУ №286/6/159 від 09.01.2019 відсутня печатка бенефіціара, тобто саме МОУ, а натомість підпис Гулєвича В. скріплений печаткою Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, який є структурним підрозділом апарату МОУ.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.
Зміст довіреності від 17.12.2018 № 220/569/Д свідчить, що Гулєвичу В.В. надано повноваження на підписання від імені МОУ вимог щодо стягнення (повернення) забезпечення тендерної та/або цінової пропозицій, стягнення забезпечення виконання договорів та укладення договорів (додаткових угод) на закупівлю продукції (товарів), майна (обладнання) продовольчої, речової та служби пально-мастильних матеріалів, виконання робіт, надання послуг відповідно до бюджетних асигнувань на 2019 рік на централізовану оплату за бюджетними програмами.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ст. 244 ЦК України).
Статтею 246 ЦК України унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Довіреності від 22.12.2017 № 220/476/д та від 17.12.2018 №220/569/д видав Гулєвичу В.В. Міністр оборони України Полторак С.Т.
В силу ст. 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства: - очолює міністерство, здійснює керівництво його діяльністю; - представляє міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; - визначає обов'язки першого заступника міністра, заступників міністра, розподіл повноважень міністра між першим заступником міністра та заступниками міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності; - підписує накази міністерства; - дає обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства доручення.
Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014 (далі - Положення про МОУ) передбачено, що міністр представляє Міністерство оборони України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами.
Отже, Міністр оборони України Полторак С.Т. у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", видав довіреності від 22.12.2017 №220/476/д та від 17.12.2018 №220/569/д директору Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Гулєвичу В.В.
Відтак, доручення Міністра оборони України Полтораком С.Т. у вигляді видачі довіреностей від 22.12.2017 №220/476/д та від 17.12.2018 №220/569/д директору Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ Гулєвичу В.В. на підписання вимог до банка-гаранта та стягнення коштів на виконання договорів на закупівлю продукції (товарів), зокрема, за договором №286/3/18/275 від 10.09.2018, було правомірним та таким, що ґрунтувалось на вимогах Закону та локальних нормативних актах Міністерства оборони України.
Водночас визначені довіреністю від 17.12.2018 №220/569/д повноваження Гулевича В.В. обмежені щодо бюджетних асигнувань на 2019 рік лише у частині укладення договорів (додаткових угод) на закупівлю товарів, послуг тощо. Повноваження щодо підписання від імені МОУ вимог щодо стягнення (повернення) забезпечення тендерної та/або цінової пропозицій жодних обмежень, прив'язаних до року бюджетних асигнувань, не містять.
В цій ситуації апеляційний суд також критично оцінює позицію банку щодо того, що вимога МОУ засвідчена неналежною печаткою, оскільки за наявності чинної і повноцінної довіреності МОУ на ім'я директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ Гулєвича В.В. на вчинення відповідних дій засвідчення вимоги печаткою Департаменту є цілком зрозумілим і доречним.
Таким чином, дослідивши зміст та обсяг повноважень підписанта за указаною вимогою, апеляційний господарський суд вважає, що вказані відповідачем підстави відмови у виплаті коштів за виданою банківською гарантією є формальною підставою для відмови, тобто нічим іншим як спробою уникнути сплати суми банківської гарантії, оскільки наявна в матеріалах справи довіреність містить необхідний обсяг повноважень для підписання вимоги.
Апеляційний господарський суд зазначає, що МОУ звернулось до АТ «РВС банк» з вимогою про сплату гарантійного платежу в межах строку дії гарантії, що встановлений до 04.02.2019.
У направленій АТ «РВС банк» вимозі №286/6/159 від 09.01.2019 МОУ вказало, що ТОВ «Тусмо» порушило умови виконання договору в частині постачання, а саме: продукція постачена із запізненням на 54 доби, тобто - 24.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно), та із запізненням на 55 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 30.10.2018 (включно) та із запізненням на 70 діб, тобто - 25.12.2018, після терміну, визначеного договором до 15.10.2018 (включно).
Апеляційний суд враховує, що сторони договору (МОУ та ТОВ «Тусмо») уклали додаткову угоду № 1 від 17.12.2018 до договору від 10.09.2018 № 286/3/18/275, за якою домовились:
1. Абзац перший пункту 10.1 розділу Х викласти в наступній редакції:
«Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 березня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення».
2. В інших питаннях, які не врегульовані цією додатковою угодою, сторони керуються договором.
3. Всі інші положення договору від 10.09.2018 № 286/3/18/275 залишаються без змін.
Тобто, вказаною додатковою угодою будь-яких змін щодо строків поставки до договору не внесено.
Як встановлено вище, лише рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19 (прийнятим після того як МОУ подало вимогу до АТ «РВС банк») внесено зміни в укладений між МОУ та ТОВ «Тусмо» договір №286/3/18/275 шляхом викладення в новій редакції п. 1.2 договору, зокрема щодо строків (термінів) постачання, а саме: 1) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України захисного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 26.12.2018 (включно); 2) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України сірого кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 20.12.2018 (включно); 3) Костюм (кітель та штани тип А) чоловічий для військовослужбовців Збройних Сил України чорного кольору з тканини костюмної камвольної напіввовняної тип 2 - строк виконання до 26.12.2018 (включно). Крім того, в Рознарядці Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 1 до Договору від 10.09.2018 №286/3/18/275) в частині визначення строків поставки встановлено строк поставки товару захисного кольору (1800 шт.) "До 26.12.2018 (включно)", строк поставки товару сірого кольору (200 шт.) "До 20.12.2018 (включно)" та строк поставки товару чорного кольору (500 шт.) "До 26.12.2018 (включно)".
Таким чином, з урахуванням вказаного вище рішення Господарського суду міста Києва, товар захисного кольору (1800 шт.) мав бути поставлений 26.12.2018 (включно); товар сірого кольору (200 шт.) мав бути поставлений до 20.12.2018 (включно), товар чорного кольору (500 шт.) мав бути поставлений до 26.12.2018 (включно).
Наведене (з урахуванням встановлених у справі обставин, доказів на підтвердження поставки товару (в т.ч. щодо дат поставки, зазначених у накладних та Актах приймального контролю товару за якістю) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19 (строків, встановлених у його резолютивній частині)) у сукупності свідчить про таке:
товар захисного кольору у кількості 1 800 шт., який мав бути поставлений до 26.12.2018 (включно), був поставлений 23.12.2018;
товар чорного кольору (500 шт.), який мав бути поставлений до 26.12.2018 (включно), був поставлений 22.12.2018 .
товар сірого кольору (200 шт.), який мав бути поставлений до 20.12.2018 (включно), був поставлений 25.12.2018 (за твердженням МОУ у направленій АТ «РВС банк» вимозі). Водночас Акт №3 приймального контролю товару за якістю датований 23.12.2018. Враховуючи умови п. 5.3 договору (згідно з яким датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника), апеляційний господарський суд вважає, що цей товар було поставлено 23.12.2018;
Отже, ТОВ «Тусмо» поставило товар захисного кольору у кількості 1 800 шт. та товар чорного кольору (500 шт.) вчасно, до 26.12.2018 (колегія суддів відзначає, що у вимозі МОУ зазначило датами поставки 24.12.2018 та 25.12.2018, однак у цьому випадку неправильне зазначення МОУ дат не впливає на висновки суду щодо дотримання ТОВ «Тусмо» строків поставки); товар сірого кольору (200 шт.) - з простроченням, оскільки цей товар був поставлений після 20.12.2018. Тобто, навіть з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19, мало місце прострочення поставки частини товару.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що вказане рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 у справі №910/4210/19 не могло бути враховано як під час звернення МОУ до банку (через його відсутність на той момент), так не підлягає врахуванню і на час вирішення спору у даній справі № 910/21793/21, оскільки обов'язок банку виплатити гарантію настав у січні 2019 року (5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара) і рішення у справі №910/4210/19 аж ніяк цей строк не переносить чи продовжує.
АТ «РВС банк» (гарант) гарантією №5627-18Г від 31.08.2018 зобов'язалось сплатити на користь бенефіціара (МОУ) суму цієї гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом своїх зобов'язань за договором. Гарант безумовно та безвідклично зобов'язався виплатити бенефіціару суму, що складає 322 500,00 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що: принципал (ТОВ «Тусмо») не виконав свої зобов'язання за договором про закупівлю; чи принципал неналежним чином виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання за договором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків, у разі несплати штрафних санкцій, визначених договором про закупівлю між бенефіціаром та принципалом.
АТ «РВС банк» у відзиві на апеляційну скаргу вказувало, що п. 8.1 договору поставки встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору (...); відповідно до абз. 3 п. 8.4 договору сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи неповне виконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладення договору. На думку відповідача, ТОВ «Тусмо» згідно з умовами договору поставки та чинним законодавством не може нести відповідальність із урахуванням вказаних вище норм та фактично було звільнене від відповідальності, а тому Вимога МОУ не відповідає умовам Гарантії та нормам ЦК України.
Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке.
Договір №286/3/18/275 10.09.2018 укладений між МОУ (замовник) та ТОВ «Тусмо» (постачальник). Вказаним договором врегульовано відносини саме між МОУ та ТОВ «Тусмо», і умови п. п. 8.1, 8.4 договору застосовуються до правовідносин сторін цього договору, в той час як АТ «РВС банк» не є стороною договору №286/3/18/275 від 10.09.2018.
Розділ VІІІ «Обставини непереборної сили», у якому містяться п. п. 8.1 та 8.4, передбачає можливість звільнення сторін договору від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором. Відповідальність сторін передбачена розділом VІІ «Відповідальність сторін» договору. Зокрема, п. 7.1 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виникнення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеню) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору.
Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов'язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 у справі №910/2693/18.
Дослідивши зміст Гарантії, апеляційний господарський суд відзначає, що надана АТ «РВС банк» (гарант) гарантія №5627-18Г 31.08.2018 свідчить, що гарант безумовно зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (МОУ) суму цієї гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом своїх зобов'язань за договором. Ця гарантія є безумовною, а відтак право на отримання бенефіціаром суми гарантії не може ставитись в залежність від реалізації ним права на стягнення з принципала штрафних санкцій. Колегія суддів апеляційної інстанції також у цьому бере до уваги, що строк дії Гарантії є обмеженим та коротшим, ніж строк, протягом якого кредитор (бенефіціар) може скористатись правом на стягнення з боржника (принципала) штрафних санкцій.
Таким чином, на переконання апеляційного господарського суду, у гарантії банк зобов'язався виплатити бенефіціару суму гарантії протягом 5 днів з дати отримання вимоги, у якій бенефіціар заявляє про невиконання (неналежне виконання) принципалом зобов'язання згідно з наведеним у гарантії через кому переліком, в т.ч. окремо за кожною позицією з переліку, стосовно «асортименту», «кількості», «якості» та «строків», «у разі несплати штрафних санкцій», визначених договором про закупівлю між бенефіціаром та принципалом.
Оцінюючи лист АТ «РВС банк» №286/6/159 від 09.01.2019, котрим за результатами розгляду вимоги МОУ відмовлено бенефіціару у її задоволенні, як доказ на підтвердження певних обставин, апеляційний суд окремо відзначає таке.
Цей лист підписаний радником голови правління АТ «РВС Банк» О.П. Григорчуком.
Як вбачається з наданих на вимогу апеляційного суду пояснень представника банку, ця особа призначена на посаду радника Голови Правління групи радників Голови Правління АТ «РВС банк» на основне місце роботи наказом №106/17-К від 30.05.2017 «Про прийняття Григорчука О.П.». В подальшому О.П. Григорчук отримав довіреність від 18.01.2019 №63/1/19, якою АТ «РВС банк» в особі в.о. Голови Правління Котляревської О.В. уповноважило Радника Голови Правління Григорчука О.П. на представлення інтересів АТ «РВС банк» перед клієнтами банку щодо надання гарантій, з наданням права виконувати наступні дії: укладати, підписувати, змінювати, розривати договори про надання банківських гарантій, підписувати гарантії (незалежно від назви), підписувати відповіді на запити щодо наданих гарантій, повідомлення про отримання вимоги про оплату за гарантіями та відповіді на вимоги про сплату щодо наданих гарантій, регресні вимоги, а також підписувати всі необхідні документи та засвідчувати копії документів, що пов'язані з вчиненням таких дій; укладати, підписувати, змінювати, розривати будь-які договори поруки, застави, договори про уступку права вимоги (з відкладальними обставинами), а також підписувати всі необхідні документи, що пов'язані з вчиненням таких дій, в тому числі підписувати документи, на підставі яких здійснюється реєстрація (в т.ч. зміна записів та/або вилучення записів) обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим зазвичай посада радника відноситься до патронатної служби, передбачає виконання лише дорадчих і організаційних (а не управлінських чи розпорядчих) функцій. Водночас, відмовляючи МОУ у виплаті гарантії, Григорчук О.П. ухвалив саме управлінське рішення як посадова особа (керівник) банку.
Колегія суддів відзначає, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» (зокрема, ст. ст. 37, 40, 42-45, 52) встановлює чіткі і конкретні вимоги до керівників банків, в т. ч. щодо освіти, досвіду, кваліфікації, ділової репутації, обов'язків, пов'язаності, конфлікту інтересів, підстав відповідальності тощо, дотримання яких контролює Національний банк України. Зважаючи на це, апеляційний суд критично оцінює наявність у Григорчука О.П. законної компетенції приймати управлінські рішення щодо діяльності банку навіть за певною довіреністю.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог МОУ повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21793/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/21793/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "РВС банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 322 500,00 грн суми банківської гарантії та 4 837,50 грн судового збору.
5. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "РВС банк".
6. Стягнути з Акціонерного товариства "РВС банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 7 256,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Справу №910/21793/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
О.В. Попікова