21 листопада 2022 року справа №200/10551/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/10551/21 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи при ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.04.2021 року № 6/57 про підтвердження пільгового стажу;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 1 періоди роботи: з 27.01.1986 року по 31.07.1987 року на посаді слюсаря-монтажника обладнання заводів з виробництва коксу 4 розряду та з 01.08.1987 року по 09.06.1989 року на посаді монтажника обладнання коксохімічного виробництва 5 розряду в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж № 227» та здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням зарахованого пільгового стажу з дня звернення з заявою про підтвердження стажу роботи 10.03.2021 року.
В обґрунтування позову зазначив, що наданими документами та записами в трудовій книжці підтверджується пільговий характер роботи позивача у спірні періоди його роботи, тому відповідач протиправно відмовив зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Рішення та дії пенсійного органу є протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.04.2021 року № 6/57 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи Настаченка М. за списком № 1 періоди роботи: з 27.01.1986 року по 31.07.1987 року на посаді слюсаря-монтажника обладнання заводів з виробництва коксу 4 розряду та з 01.08.1987 року по 09.06.1989 року на посаді монтажника обладнання коксохімічного виробництва 5 розряду в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж № 227» та здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням зарахованого пільгового стажу з дня звернення з заявою про підтвердження стажу роботи 10.03.2021 року з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Посада слюсаря монтажника обладнання заводів по виробництву коксу не відноситься до Списку №1, затвердженого постановою РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Стягуючи на користь позивача з відповідача судові витрати по справі, суд не врахував положення Закону №1058, яким забороняється використання коштів ПФУ на цілі, не передбачені цим Законом.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 06.06.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових підставах в Ясинуватському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
10.03.2021 року позивач звернувся до Ясинуватського ОУ ПФУ Донецької області з заявою № 1/0569-02-30 про підтвердження стажу роботи за Списком № 1 по періодам пільгової роботи з 27.01.1986 року по 31.07.1987 року на посаді слюсаря-монтажника обладнання заводів з виробництва коксу 4 розряду та з 01.08.1987 року по 09.06.1989 року на посаді монтажника обладнання коксохімічного виробництва 5 розряду в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж № 227» відповідно до ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідками розгляду заяви Комісією з питань розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 23.04.2021 року № 6/57 про відмову у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 1 з 27.01.1986 року по 31.07.1987 р. на посаді слюсаря - монтажника обладнання заводів з виробництва коксу і з 01.08.1987 р. по 09.06.1989 рік на посаді монтажника обладнання коксохімічного виробництва в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж» № 227.
Підставою відмови визначено, що означені посади не передбачені Списком № 1, розділом IV «Коксове, пекококсове, термоантрацитове і коксохімічне виробництво» затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, що чинний на період роботи особи.
На підтвердження пільгового стажу позивач надав архівну довідку, видану військово-цивільною адміністрацією міста Авдіївка Донецької області від 03.03.2021 року № 07-04/074 про пільговий стаж роботи до 21 серпня 1992 року та перейменування підприємства, в якій зазначено, що позивач дійсно працював в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж» № 227 з 27 січня 1986 року (наказ № 12/к від 27.01.1986 року) слюсарем - монтажником обладнання заводів по виробництву коксу 4 розр. і з 01 серпня 1987 року (наказ № 95/к від 31.08.1987 року) по 09 червня 1989 року (наказ № 99/к від 09.06.1989 року) монтажником обладнання коксохімічного виробництва 3-го розряду. Також був наданий наказ ЗАТ «Коксохіммонтаж» від 28.11.1994 року № 23 про проведену атестацію робочих місць монтажників обладнання коксохімічних виробництв, а саме після 21 серпня 1992 року, як того вимагає пункт З Порядку № 383 застосування Списків №1 і №2.
В трудовій книжці позивача наявні записи, які підтверджують пільговий характер робіт, а саме, під № 6 від 27.01.1986 року запис про прийняття ОСОБА_1 в Авдіївське спеціалізоване управління «Коксохіммонтаж» «227 слюсарем- монтажником обладнання заводів по виробництву коксу 4 розр.
Під записом № 7 від 01.08.1987 року запис: «в зв'язку з новими тарифними умовами оплати праці (ЄТКС випуск № З підвипуску 1987) встановити 5 розряд монтажника обладнання коксохімічних виробництв».
Під записом № 8 від 09.06.1989 року запис: «звільнений по ст. 36 п. 5 КзПП УРСР по переводу в колгосп «Світанок».
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідно до приписів Порядку № 383 позивач підтвердив пільгові умови праці до 21.08.1992 року архівними довідками.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - Закон № 1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Призначення пенсій на пільгових умовах визначається Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно пункту 8 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ застосовуються Списки N 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.
Дійсно, постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 професії слюсар монтажник обладнання заводів з виробництва коксу та монтажник обладнання коксохімічного виробництва не передбачалися Списком №1.
Професія монтажник обладнання коксохімічного виробництва була внесена до Списку № 1 відповідно до постанови КМ СРСР від 26.01.1991 р. № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення» за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особо небезпечними і особо тяжкими умовами праці, занятість у яких дає право на пенсію за віком(по старості) на пільгових умовах (далі Постанова КМ СРСР № 10).
Так, підрозділом 1 Розділу IV 10400000 Коксове, пекококсове, термоантрацитове і коксохімічне виробництво Списку № 1 Постанови КМ СРСР № 10 передбачено, що (1040200а-1753а) робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом обладнання в місцях його облаштування на дільницях(робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, провідні технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1: монтажники обладнання коксохімічних виробництв, монтажники технологічних трубопроводів, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварювальними ручної сварки, електромонтери по ремонту і обслуговуванню електрообладнання.
Враховуючи, що позивачем документально підтверджено його зайнятість на роботах за відповідною професією з відповідними умовами праці, що відповідають Списку №1, в період роботи на посадах слюсар монтажник обладнання заводів з виробництва коксу та монтажник обладнання коксохімічного виробництва у періодах з 27.01.1986 року по 31.07.1987 року та з 01.08.1987 року по 09.06.1989 року в Авдіївському спеціалізованому управлінні «Коксохіммонтаж» № 227, тому відповідно до приписів п. 3 Порядку № суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу роботи за списком № 1 зазначені періоди трудової діяльності позивача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі суд зазначає наступне.
За частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені позивачем.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/10551/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/10551/21- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21 листопада 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв