21 листопада 2022 року справа №200/3460/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі № 200/3460/22 (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 27.01.2022 № 057350005061;
- зобов'язати пенсійний орган призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення 20.01.2022.
В обґрунтування позову зазначила, що рішення є протиправним, оскільки на час звернення з заявою про призначення пенсії позивач досягла 60-ти річного віку і її страховий стажу складає 29 років 6 місяців 22 дні.
Рішенням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.01.2022 № 057350005061 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.04.1984 по 30.09.1985, з 01.10.1992 по 01.08.1994, період отримання допомоги по безробіттю з 06.08.1997 по 07.05.1998, період догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.01.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Законодавством чітко передбачено порядок підтвердження трудового стажу на підставі трудової книжки та підтвердження стажу іншими документами, виданих за місцем роботи, навчання, а також архівними установами.
Проте, позивач цього порядку не додержалася, не підтвердила певні періоди своєї трудової діяльності відповідними документами, що обумовлює правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку рішенню в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища до реєстрації шлюбу прізвище позивача було « ОСОБА_3 », після реєстрації шлюбу 28.04.1984 прізвище змінилось на « ОСОБА_4 ».
20.01.2022 року позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
27.01.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 057350005061 про відмову в призначенні пенсії позивачу, мотивуючи його наступним.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік позивача 60 років 2 місяці 15 днів.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років.
Страховий стаж особи становить 25 років 08 місяців 29 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі в 1984-1985 роках, оскільки в довідці №520 від 25.10.2021 вказане неповне ім'я та по-батькові особи;
- період роботи з 01.10.1992 по 01.08.1994 згідно з пунктами 14-15 трудової книжки, оскільки після запису про звільнення з роботи не читається печатка. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи, видану на підставі первинних документів за час виконання роботи;
- період одержання допомоги по безробіттю з 06.08.1997 по 07.05.1998 згідно з пунктами 20-21 трудової книжки, оскільки існує різниця в даті припинення виплати та даті наказу на припинення виплати допомоги та після пункту 21 не читається печатка. Для зарахування необхідно долучити довідку про періоди одержання допомоги з безробіття;
- період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про видачу паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для зарахування необхідно долучити документи, що підтверджують факт догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та довідку з УСЗН про одержання в 2004 році допомоги по догляду за дитиною 04.04.2001.
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника на ім'я ОСОБА_5 , позивач:
- з 10.04.1984 по 30.09.1985 - прийнята в члени колгоспу «Зоря комунізму» на посаду різноробочої.
Відповідно до записів №14-15, 20-22 трудової книжки серії позивач:
- з 01.10.1992 по 01.08.1994 - працювала продавцем промислових товарів в малому підприємстві «Еледа»
- з 06.08.1997 по 07.05.1998 - отримувала виплати по безробіттю в Караматорському центрі зайнятості, підставою для внесення записів зазначено наказ №3151 від 04.08.1997;
- 05.03.2008 - прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів до ФОП ОСОБА_6 .
Печатки на записах № 15,21 трудової книжки позивача є розмитими та не читаються.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості щодо її трудової діяльності, тому відповідач протиправно не зарахував спірні періоди роботи позивача до страхового стажу.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон № 1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
На підставі частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, були схвалені Союзною радою колгоспників 14 березня 1975 року та затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 (далі Основні положення).
Згідно з пунктом 1 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
На підставі частин першої та другої статті 53 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана […] на підставі членства в колгоспах […], незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Трудова книжка колгоспника, видана на ім'я ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ), не містить записів про невиконання позивачем без поважних причин в період її членства в колгоспі «Заря комунізму» встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача роботу, виконувану на підставі членства в колгоспі «Заря комунізму», а саме з 10.04.1984 по 30.09.1985.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із положеннями пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що органі ПФУ мають великий обсяг прав та обов'язків при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Отже, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно пункту 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
На підставі пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Як свідчать матеріали справи печатки на записах №15, 21 трудової книжки позивача є розмитими та не читаються. Крім того, що підставою для внесення записів № 20-21 в трудову книжку позивача є один наказ - № 3151 від 04.08.1997.
Однак, позивач, у цей період була працівником та одержувачем допомоги по безробіттю, отже, вона не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у Краматорському міському центрі зайнятості.
Невиконання підприємством та центром зайнятості вимог пунктів 2.4, 4.1 Інструкції №58 не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
При цьому відповідач, повідомляючи про відсутність підстав для включення спірних періодів роботи до страхового стажу, не ставить під сумнів правильність записів про періоди роботи та безробіття, зазначені в трудовій книжці.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, тому відсутні підстави для неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про періоди її роботи з 01.10.1992 до 01.08.1994 та отримання допомоги по безробіттю за період з 06.08.1997 по 07.05.1998, тому зазначені періоди повинні бути враховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
До заяви від 20.01.2022 про призначення пенсії позивачем додавалось свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Доказів неправдивості або недостовірні відомостей, що зазначені у свідоцтві про народження пенсійним органом не надано.
Крім того, у рішенні № 057350005061 від 27.01.2022 зазначено, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати період догляду за дитиною, оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про видачу паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Такі доводи пенсійного органу є безпідставними, оскільки відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов'язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства.
Крім того, пенсійним органом не надано доказів повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів.
Також матеріали справи свідчать, що позивач до заяви про призначення пенсії надала свідоцтво про народження дитини, копію трудової книжки, записи № 21-22 якої свідчать, що в період з 07.05.1998 по 05.03.2008 позивач офіційно не працювала, відповідні записи в її трудовій книжці відсутні, що в свою чергу свідчить, що після народження дитини ОСОБА_2 до досягнення нею трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивач офіційно працевлаштована не була.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмовляючи зараховувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки норми чинного законодавства не містять обов'язкової наявності штампу про отримання паспорта на свідоцтві про народження дитини.
Відтак, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі № 200/3460/22 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі № 200/3460/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21 листопада 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв