21 листопада 2022 року справа №360/7779/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 360/7779/21 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.10.2021 № 121630009139 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 27.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: 07.07.1993 по 26.07.1993 - учень гірськоробочого підземного з повним робочим днем на Шахті ім. Ілліча; 18.10.1993 по 21.02.1994 - учень гірськоробочого 1 р. підземним з повним робочим днем у шахті на Шахті ім. Ілліча; 22.02.1994 по 05.02.1995 - прохідник підземний з повним робочим днем у шахті на Шахті ім. Ілліча; 10.07.1995 по 30.09.1995 - гірський майстер підземний з повним робочим днем на шахті ім. «Ізвєстій»; 02.08.1996 по 31.12.1997 - гірський майстер з повним робочим днем під землею на шахтоуправлінні «Луганське».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням відповідача від 04.10.2021 відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідних записів в трудовій книжці позивача, а також невизнання відповідачем документів на підтвердження стажу роботи, виданих підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Відповідачем не зараховано до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача через відсутність уточнюючих довідок.
18.10.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою і документами, що підтверджують право на пільгову пенсію, однак відповідач листом відмовився прийняти надані позивачем документи для підтвердження пільгового стажу.
Рішення та дії пенсійного органу є протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.10.2021 № 121630009139 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 період роботи позивача з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995 на Шахті імені «Ілліча», з 10.07.1995 по 30.09.1995 на Шахті імені «Ізвєстій», з 02.08.1996 по 31.12.1997 в Шахтоуправлінні «Луганське», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Позивачем не надано для підтвердження пільгового стажу уточнюючих довідок, а трудова книжка позивача не містить необхідних даних, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу, здійснивши розрахунок страхового та пільгового стажу позивача та встановивши його достатність для призначення пенсії за віком.
Стягуючи на користь позивача з відповідача судові витрати по справі, суд не врахував положення Закону № 1058, яким забороняється використання коштів ПФУ на цілі, не передбачені цим Законом.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
27.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 (арк. спр. 63).
04.10.2021 ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення № 121630009139 про відмову в призначенні пенсії.
В обґрунтування пенсійний орган зазначив, що пільговий стаж обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного спеціального страхування та складає 22 років 06 місяці 20 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995, з 10.07.1995 по 30.09.1995, з 02.08.1996 по 31.12.1997 через відсутність довідок, передбачених пунктом 20 Порядку № 637 (арк. спр. 91).
Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 29.07.1993, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
Шахта імені «Ілліча»:
№ 1 - від 07.07.1993 - прийнято учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею;
№ 2 - від 26.07.1993 - звільнено в зв'язку з закінченням виробничої практики;
№ 3 - від 18.10.1993 - прийнято учнем гірника І розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
№ 4 - від 22.02.1994 - переведено учнем прохідника учнем гірника І розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
№ 5 - від 28.03.1994 - переведено прохідником підземним з повним робочим днем в шахті;
№ 6 - від 05.02.1995 - звільнено за власним бажанням;
Шахта імені «Ізвєстій»:
№ 7 - від 10.07.1995 - прийнято гірничим майстром підземним з повним робочим днем;
№ 8 - від 30.09.1995 - звільнено за власним бажанням;
Шахтоуправління «Луганське»:
№ 11 - від 02.08.1996 - прийнято підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;
№ 12 - від 09.07.2012 - призначено виконуючим обов'язки начальника зміни служби охорони праці, діяльність пов'язана з підземними роботами;
№ 13 - від 28.07.2012 - переведено підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;
№ 14 - від 01.02.2013 - посаду «гірничий майстер» перейменовано на посаду «майстер гірничий з повним робочим днем під землею»;
№ 15 - від 22.07.2015 - звільнено за власним бажанням (арк. спр. 15-17).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджено пільговий характер його роботи у спірні періоди, тому відповідач протиправно не врахував їх до пільгового стажу.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-У1, який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі - Закон № 1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
На підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995, з 10.07.1995 по 30.09.1995, з 02.08.1996 по 31.12.1997, тобто до пільгового стажу не зараховано 02 роки 11 місяців 29 днів.
Між тим, трудовою книжкою позивача підтверджується, що він з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995 працював на Шахті імені «Ілліча» учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, учнем гірника І розряду підземним з повним робочим днем в шахті, учнем прохідника учнем гірника І розряду підземним з повним робочим днем в шахті, прохідником підземним з повним робочим днем в шахті; з 10.07.1995 по 30.09.1995 на Шахті імені «Ізвєстій» гірничим майстром підземним з повним робочим днем; з 02.08.1996 по 31.12.1997 в Шахтоуправлінні «Луганське» підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачені:
- списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах;
- списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; підпункт б) (1010100б) керівники і спеціалісти підземних дільниць.
Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.
Таким чином, в спірний період позивач працював на Шахті імені «Ілліча», на Шахті імені «Ізвєстій» та в Шахтоуправлінні «Луганське» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Є безпідставними доводи пенсійного органу, що для підтвердження пільгового характеру роботи позивача, необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки записами в трудовій книжці підтверджується пільговий характер роботи позивача в спірні періоди його трудової діяльності.
Крім того, довідками ДУП «Центрвугілля» від 26.02.2020 № 225, від 30.04.2020 № 605, від 23.07.2020 № 160, № 161 підтверджується пільговий характер роботи позивача у спірні періоди, відповідно до яких ОСОБА_1 працював повний робочий день на Шахті імені «Ілліча» з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995, на Шахті імені «Ізвєстій» з 10.07.1995 по 30.09.1995, в Шахтоуправлінні «Луганське» з 02.08.1996 по 31.12.1997 та виконував гірничі роботи за професіями, які передбачені списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, а саме: розділом I пункт 1 підпункт 1010100а, списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а саме: розділом I пункт 1 підпункт 1010100а, підпункт 1010100б.
Також позивачем надано довідку ДУП «Центрвугілля» від 26.02.2020 № 227 про заробітну плату для нарахування пенсії, архівну довідку від 30.07.2020 № 607 та довідку про перейменування шахти (арк. спр. 26, 31, 35).
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу роботи, - не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд першої інстанції вірно, з огляду на обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача, скасував рішення відповідача з зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.09..2021 та зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи позивача з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995 на Шахті імені «Ілліча», з 10.07.1995 по 30.09.1995 на Шахті імені «Ізвєстій» та з 02.08.1996 по 31.12.1997 в Шахтоуправлінні «Луганське»
Крім того, суд зазначає наступне.
Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.
Таким чином, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями певних територій Луганської області.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію зазначену у довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Уточнюючі довідки в сукупності з іншими доказами, наданими позивачем, на підтвердження пільгового характеру його роботи в спірні періоди підтверджують, що з 07.07.1993 по 26.07.1993, з 18.10.1993 по 05.02.1995 на Шахті імені «Ілліча», з 10.07.1995 по 30.09.1995 на Шахті імені «Ізвєстій» та з 02.08.1996 по 31.12.1997 в Шахтоуправлінні «Луганське» позивач працював повний робочий день на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
На підставі викладеного, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за обставин, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Щодо доводів відповідача про дискреційні повноваження суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6,8, частиною 2 статті 19,22,23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IVпередбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із рішенням пенсійного органу, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу з підстав неврахування певного періоду його роботи до пільгового стажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів його роботи.
Є безпідставними доводи апелянта, що суд першої інстанції здійснив розрахунок страхового та пільгового стажу позивача, встановив його достатність для призначення пенсії за віком, оскільки судом першої інстанції не здійснювався самостійний розрахунок стажу позивача, такий розрахунок визначено пенсійним органом в рішенні від 04.10.2021 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії. Також суд першої інстанції не встановлював достатність стажу для призначення пенсії, а зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням спірних періодів його роботи до пільгового, тобто визначив обов'язок пенсійному органу здійснити свої дискреційні повноваження відповідно до Закону № 1058 та Порядку № 22-1.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі суд зазначає наступне.
За частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати понесені позивачем.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 360/7779/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 360/7779/21- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21 листопада 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв