Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22 листопада 2022 р. справа № 520/1503/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, перевізник, ФОП, Підприємець), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання противоправною та скасування постанови начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2021 року №302790 про стягнення з адміністративно-господарського штрафу у сумі 17.000,00 грн.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що штраф застосовано за відсутності події вчинення правопорушення, адже рейдова перевірка була проведена незаконно не під час здійснення господарської діяльності, не під час здійснення вантажоперевезень.
Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі за текстом - владний суб'єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення з приводу застосування штрафу цілком узгоджується як із положеннями закону, так і з обставинами фактичної дійсності у вигляді скоєння правопорушення у сфері автомобільних перевезень (здійснення пасажирських перевезень без необхідного комплекту документів). Наголошував на дотриманні процедури застосування штрафу.
У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягав на тому, що про час та місце розгляду справи про правопорушення був повідомлений Управлінням неналежним чином.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання як фізична особа - підприємець, у якості резидента України значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 2900312350, є власником транспортного засобу марки MAN із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , у розумінні Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" є перевізником.
01.11.2021р. о 12-15год. на 471 км. автошляху “Київ-Харків-Довжанський” працівником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за направленням від 01.11.2021р. №015050 відносно транспортного засобу марки MAN із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі рейдової перевірки.
Результати перевірки оформлені актом №302314 від 01.11.2021р. (далі за текстом - Акт).
У тексті Акту викладені власні судження суб"єкта владних повноважень про порушення заявником як перевізником ст.48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385 - відсутність роздруківки даних роботи тахографа за 01.11.2021р. (водій не використовував особисту карту водія).
Згідно із записом у бланку означеного акту перевірки водій - ОСОБА_2 , зі змістом акту перевірки ознайомився на місці складання, однак, від його підпису та надання будь-яких пояснень відмовився.
За твердженням суб''єкта владних повноважень акт перевірки був складений в одному примірнику, що не суперечить положенням п.21 Порядку №1567.
Доказів оскарження у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу призначення заходу державного нагляду (контролю) учасниками спору до суду не подано.
Доказів оскарження дій органу публічної адміністрації з приводу проведення заходу державного нагляду (контролю) матеріали справи не містять.
10.12.2021р. Управлінням за місцем реєстрації заявника поштовим відправленням (відповідно до списку №15849 групованих поштових відправлень) направлено повідомлення №104438/28.1/24-21 від 09.12.2021р., яким викликано заявника на розгляд справи про порушення на 14.12.2019р. з 9:00 до 12:00 (ідентифікатор - 6102256643595).
Відповідно до трекінгу Укрпошти поштове відправлення 6102256643595 з 11.12.2021р. знаходилось у відділенні Укрпошти за місцем реєстрації заявника, 13.12.2021р. відправлення не було вручене під час доставки, 17.12.2021р. відправлення вручене особисто.
14.12.2021р. на розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту заявник чи уповноважена особа не прибули. Письмових пояснень чи заперечень заявником надано не було.
14.12.2021р. із посиланням Акт владний суб”єкт - Управління прийняв постанову №302790 про застосування 17.000,00 грн. штрафу.
13.01.2022р. представник заявника за власною заявою ознайомився з матеріалами проведеної перевірки.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для вчинення цього управлінського волевиявлення органом публічної адміністрації були обрані приписи ст.48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385, а фактичною підставою послугували судження, відображені в акті перевірки №302314 від 01.11.2021р.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності у зв'язку із недоведеністю події вчинення правопорушення, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон України від 05.04.2001р. №2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306).
Так, відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Повноваження Управління на здійснення контролю у сфері організації автомобільних перевезень шляхом проведення саме рейдових перевірок прямо та безумовно передбачені приписами ч.16 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджений постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567; далі за текстом - Порядок №1567), а також абз.3 п.1 постанови КМУ від 10.09.2014р. №442, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затверджено постановою КМУ від 11.02.2015р.), постанови КМУ від 26.06.2015р. №592, розпорядження КМУ від 16.12.2015р. №1378-р, розпорядження КМУ від 03.03.2020р. №196-р.
Визначені Порядком №1567 предмет, мета, ціль та призначення рейдової перевірки унеможливлюють застосування приписів Закону України “Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, позаяк предметом регулювання Закону України “Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” є саме господарська діяльність суб'єкта права як така, а предметом рейдової перевірки є питання технічного стану та оснащеності транспортного засобу, комплектності документів на здійснення перевезення, дотримання маршруту руху або розкладу руху, додержання правил надання послуг з перевезення в частині наявності перевізних документів і безпеки перевезень тощо.
Водночас із цим, суд зауважує, що предметом рейдової перевірки є діяльність перевізника в особі водія у конкретний момент часу, котрий співпадає є моментом перевірки, а вихід за межі цього часового проміжку суперечить самій суті рейдової перевірки.
У спірних правовідносинах судом за матеріалами справи не виявлено фактів виходу працівників органу публічної адміністрації за межі підстав, приводів, предмету та часових параметрів проведення заходу державного контролю у формі рейдової перевірки.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною 1 ст.39 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III визначено, що документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, дана норма закону є бланкетною, вичерпно перелік документів не визначає.
Частиною 2 ст.39 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III визначено, що документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, дана норма закону є бланкетною, вичерпно перелік документів не визначає.
Частиною 3 ст.39 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III визначено, що документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, дана норма закону є бланкетною, вичерпно перелік документів не визначає.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, дана норма закону є бланкетною, вичерпно перелік документів не визначає.
Правила функціонування контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначені Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385 (далі за текстом - Інструкція від 24.06.2010р. №385).
Відповідно до пункту 1.4 від 24.06.2010р. Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
В силу положень п. 2.5., п. 2.6., п. 2.7 Інструкції від 24.06.2010р. №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", тахографи перевіряються та адаптуються до транспортних засобів періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції від 24.06.2010р. №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010) визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
З врахуванням вище викладеного, суд доходить до переконання про те, що положеннями статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачена необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Як указано в абз.3 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звідси слідує, що об”єктивна сторона протиправного діяння за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III полягає не у фізичній відсутності необхідних документів взагалі як вже створених раніше та існуючих речей матеріального світу, а у відсутності таких документів саме на момент перевірки, що охоплює та поглинає собою вчинок з приводу непред”явлення водієм цих документів працівнику суб'єкта владних повноважень під час проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі рейдової перевірки.
Заявник у позовній заяві наполягає, що у спірних відносинах водій транспортного засобу не здійснював вантажоперевезень.
При цьому, заявником не заперечується факт непред”явлення водієм згаданих у тексті акту документів у ході рейдової перевірки.
За твердженням заявника, водій під час проведення перевірки 01.11.2021р. надав товарно-транспортні накладні №102-00371788, №102-00396276 від 01.11.2021р., відповідно до яких замовник (платник) та вантажовідправник: ТОВ "Нова Пошта" м. Харків, Харківський інноваційний термінал (вантажний), вантажоодержувач: ТОВ "Нова Пошта" м. Харків, Відділення №14, з нульовим показником відомостей про вантаж.
Також, за твердженням заявника під час проведення перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_2 посадовим особам Укртрансбезпеки було повідомлено, що автомобіль порожній, не здійснює вантажоперевезень, прямує до місця знаходження власника для передачі у користування власнику.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, правдивості та достовірності цієї обставини відповідачем у ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано.
Суд відмічає, що за визначенням ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб); автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
У розумінні ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З положень наведених норм права витікає, що транспортний засіб у вигляді вантажного автомобіля може використовуватись як у межах підприємницької діяльності власника - громадянина із статусом суб'єкта господарювання, так і в особистих цілях.
Суд вважає, що на випадок використання вантажного автомобіля поза межами провадження підприємницької діяльності (тобто у межах особистого користування) не можуть бути поширені правила, які запроваджені виключно для суб"єктів господарювання, у тому числі і стосовно обсягу документів та обов"язковості використання технічних пристроїв.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до п.п.26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що уповноважена посадова особа органу державного контролю зобов'язана завчасно письмово повідомити суб'єктів господарювання про час та місце розгляду справи про порушення. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Обов'язок повідомити суб'єктів господарювання про розгляд справи пов'язаний саме з реалізацією права на захист та можливості взяти участь в засіданні, висловити заперечення, надати докази тощо.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі у розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення штрафу.
При цьому суд зазначає, що самого лише посилання на порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи недостатньо для визнання постанови протиправною. Така особа може навести суду свої заперечення та надати відповідні докази, які така особа мала наміри подати до уповноваженої особи, для доведення дотримання законодавства у своїй діяльності тощо.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 125, частини другої статті 129 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, вирішуючи публічно-правовий спір, адміністративний суд забезпечує, зокрема, дотримання верховенства права, рівність усіх учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність, а також офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Вищезазначене тлумачення положень Порядку №1567 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 01.11.2022р. у справі № 640/6452/19, від 17.02.2022р. у справі № 280/1515/19, від 13.04.2022р. у справі № 1940/1785/18 та від 25.05.2022р. у справі №805/4317/18-а.
До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на підхід Верховного Суду, застосований у постанові від 19.05.2021р. у справі № 210/5129/17, який зводиться до того, що формальні порушення, допущені суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки суб'єкта господарювання, а також розгляду щодо нього справи про порушення законодавства, за умови, що під час судового розгляду справи судами не було встановлено необґрунтованості висновків органу державного контролю по суті виявленого порушення, мають ознаки «правового пуризму» та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
«Правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов'язані із самим оформлення результатів діяльності суб'єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб'єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб'єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, захисту довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є «правовим пуризмом» врахування суттєвих порушень процедури прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, у тому числі недотримання встановленої форми відповідного рішення.
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018р. у справі № 826/14749/16, від 25.03.2020р. у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021р. у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022р. у справі № 340/370/21, від 05.07.2022р. у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022р. у справі № 320/1510/20 та від 04.10.2022р. у справі № 420/1842/21.
З матеріалів справи встановлено, що 09.12.2021р. Управлінням було складено повідомлення №104438/28.1/24-21 від 09.12.2021р. про виклик заявника для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 14.12.2019р.
10.12.2021р. Управлінням згадане повідомлення (відповідно до списку №15849 групованих поштових відправлень) було передано на пошту для направлення на адресу заявника (ідентифікатор - 6102256643595).
Відповідно до трекінгу Укрпошти поштове відправлення - 6102256643595 з 11.12.2021р. знаходилось у відділенні Укрпошти за місцем реєстрації заявника, 13.12.2021р. відправлення не було вручене під час доставки, 17.12.2021р. відправлення вручене особисто.
Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті "Укрпошта" копію згаданого повідомлення було направлено на адресу позивача 10.12.2021р. і 11.12.2021р. це повідомлення надійшло до відділення зв'язку, проте не було вручено під час доставки 13.12.2021р.
Суд зважає, що матеріали справи не містять доказів ухилення від отримання заявником такого повідомлення, а також жодних доказів недобросовістної поведінки заявника під час отримання вказаного поштового повідомлення.
До того ж, суд відзначає, що невиключена ймовірність фізичного отримання заявником згаданого повідомлення - 13.12.2021р. під час доставки працівником Укрпошти також не призводила до виникнення підстав для твердження про прийнятне поза розумним сумнівом завчасне сповіщення про розгляд справи про порушення - 14.12.2021р.
Таким чином, суд доходить до переконання про те, що заявника не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Отже, позивач був позбавлений можливості бути присутнім на розгляді справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом та не мав можливості надати свої пояснення, заперечення та документальні докази, котрі у даному конкретному випадку мають вагоме та істотне значення для правильного вирішення питання про накладення штрафу, так як полягають у можливому задіянні вантажного автомобілю під час перегону транспортного засобу у межах м. Харкова в особистих цілях, про що було повідомлено посадових осіб Укртрансбезпеки.
Суд зважає, що виготовлена відповідачем копія не містить жодних об'єктивних даних про правовий режим та умови експлуатації транспортного засобу. Тому ці обставини та доводи позивача підлягали перевірці під час розгляду суб'єктом владних повноважень справи про порушення вимог законодавства.
Окрім того, згідно наявної у відповідача копії товарно-транспортної накладної №102-00396276 від 01.11.2021р., не можливо з достовірністю стверджувати про нульовий показник відомостей про вантаж.
В свою чергу, в акті перевірки №302314 від 01.11.2021р. взагалі відсутні дані про товар, що перевозився в транспортному засобі марки MAN із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , а також відсутні дані про будь-яку товарно-транспортну накладну, надану водієм під час проведення перевірки.
Отже, під час розгляді справи про порушення вимог законодавства, суб'єкт владних повноважень не пересвідчився про достовірність даних наявних в товарно-транспортній накладній №102-00396276 від 01.11.2021р.
Тобто, суб'єкт владних повноважень, в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України, не з'ясував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не перевірив вказаних вище пояснень заявника під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Тому суд зазначає, що стверджувати про дотримання вимог п.п.26, 27 Порядку № 1567 під час прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських штрафу, можливо лише тоді, коли відповідне письмове повідомлення про виклик заявника, вручене своєчасно і особа має реальну можливість з'явитися на розгляд справи або особа вдалась до скоєння вчинку, котрий явно та очевидно може бути кваліфікований як "зловживання правом", тобто ухилилась від добросовісного виконання обов'язку з приводу одержання поштової кореспонденції у межах провадження господарської діяльності.
Загальний зміст правової категорії "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей на адресу зацікавленої особи у письмовому вигляді, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.
З огляду на викладене, суд вважає, що під час розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом та прийняття оскаржуваної постанови, відповідач був зобов'язаний за допомогою об'єктивних відомостей пересвідчитись в тому, що станом на 14.12.2021р., заявник отримав повідомлення про його виклик для участі у розгляді питання про накладання штрафу або явно та очевидно ухилився від отримання цього повідомлення.
Проте, 14.12.2021р., відповідач, маючи об'єктивну можливість перевірити факт отримання/неотримання позивачем повідомлення про виклик для участі у розгляді питання про накладання штрафу (із використанням загальнодоступних технічних ресурсів АТ "Укрпошта"), цього не зробив.
Вказані дії свідчать про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та призвели до застосування міри юридичної відповідальності за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до випадку недоведеності події та складу протиправного діяння.
Отже, виходячи з вище викладеного, справа про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт була розглянута без участі суб'єкта господарювання, що позбавило позивача бути присутнім на розгляді справ для захисту своїх інтересів.
Враховуючи викладене, з огляду на порушення суттєвих правил процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд приходить до висновку про неправомірність оскарженого рішення суб"єкта владних повновжаень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, що зумовлює задоволення позовних вимог.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування та мотиви з приводу тлумачення змісту норм права, оцінки обставин спору та доводів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №302790 від 14 грудня 2021 року.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (ідентифікаційний код: 39816845, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 6 під., 7 пов.) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева