Справа № 420/10488/22
22 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів від 30.06.2022 року №138 та №277 о/с та поновлення на посаді, -
До Одеського окружного адміністративного суду 01 серпня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому позивачка просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №138 від 30.06.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 277 о/с від 30.06.2022 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на роботі.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивачка зазначила, що її, майора поліції, старшого оперуповноваженого 7-го відділу (моніторингу та координації) управління стратегічних розслідувань в Херсонській області звільнено зі служби в поліції 30.06.2022 року Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України за таких обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Президентом України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб (указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року).
Позивачка зазначає, що вона разом із співробітниками та безпосереднім керівництвом продовжили нести службу. Команди щодо припинення служби та виїзду не отримувала. 28 лютого 2022 року, коли місто окупували російські війська, керівництвом дано усний наказ сидіти вдома, на місці несення служби не з'являтись, чекати подальших наказів. Приблизно через місяць повідомлено про можливість виїхати до міста Миколаєва, зауваживши, що це здійснюється за бажанням працівника. На запитання позивача, чи забезпечено «зелений коридор» та чи буде евакуаційний транспорт, почула негативну відповідь. Зокрема, про те, що їхати треба своїм коштом, на свій ризик, безпеку позивачу роботодавець не може гарантувати. При цьому, для того, щоб доїхати до м. Миколаїв, необхідно було їхати через зону бойових дій, а також через російські блокпости, у яких були в наявності списки всіх правоохоронців, так звані «розстрільні списки», то ж це було вкрай небезпечно для життя.
Позивачка наголошує, що її не ознайомлювали з будь-якими наказами про необхідність евакуюватись, це була лише усна пропозиція кервництва відділу. Окрім того, позивача не повідомляли, що в разі невиїзду її буде звільнено.
В кінці червня позивачка отримала повідомлення у програмі WhatsApp, яким її проінформували про проведення відносно неї службової перевірки. Не було запропоновано надати жодних пояснень по суті і пояснити причини залишення в м. Херсон. Окрім того, це і подальше спілкування велось у чаті з функцією зникнення повідомлень після їх прочитання, то ж надати скріншоти немає можливості.
На початку липня позивачці надійшло повідомлення про звільнення зі служби.
Як зазначає позивачка, оскільки в м. Херсон відсутній український зв'язок та українські інтернет-провайдери, вона не мала змоги подати скаргу керівництву щодо незаконного звільнення. Наразі з'явилась можливість зайти до мережі Інтернет, тож позивач попросила відділ кадрів надіслати їй матеріали щодо звільнення. 27.07.2022 року позивач нарешті ознайомилась із даними документами.
Так, наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 130 від 26.06.2022 року затверджено проведення службового розслідування відносно 12 працівників, включаючи позивачку. Причиною службового розслідування є факт невиходу на роботу без поважних причин.
Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 138 від 30.06.2022 встановлено наступне: «У ході службового розслідування встановлено, що 25 лютого 2022 року голова Херсонської обласної державної адміністрації, керівництво Головного управління Національної поліції в Херсонській області та керівництво Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України оголосили про термінову евакуацію всіх без винятку працівників управління стратегічних розслідувань в Херсонській області до Миколаївської області».
Позивачка зазначає, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки жоден із керівників вищезазначених органів не доводив до відома працівників управління стратегічних розслідувань в Херсонській області про необхідність термінової евакуації.
Зібрані матеріали свідчать про відсутність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на службі без поважних причин, що є грубим порушенням службової дисципліни.
Позивачка наголошує, що в даному випадку не зазначається, які саме матеріали зібрані дисциплінарною комісією. Очевидно, що окрім доповідної записки, інших документів не існує.
Як зазанчає позивачка, з даним наказом її вчасно не ознайомили, чим порушено було як її первісне право на надання пояснень при розгляді справи, так і оскарження після закінчення розслідування.
На виконання попереднього наказу, в цей же день, 30.06.2022 року відповідачем видано наказ № 277 о/с про звільнення зі служби в поліції. Його також не доведено своєчасно до відома позивача.
З огляду на викладене, позивач вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, проведеним з порушенням процедури та вимог законодавства.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити та в обґрунтування позиції зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконувала свої службові обов?язки та фактично з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року не виконувала покладені на неї обов'язки. Твердження позивачки про те, що її не ознайомлювали з наказами про необхідність евакуюватись та про неможливість виїзду з Херсонської області не відповідають дійсності.
Відповідач зазначає, що вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок є суттєвим, адже невиконання позивачкою наказів Національної поліції України від 24.02.2022 № 175 «Про повне перепідпорядкування особового складу» та від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейським на період дії воєнного стану» без вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні таких наказів призвело до того, що фактично позивачка з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року не виконувала покладені на неї посадові обов'язки, що унеможливило використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах. Погодившись проходити службу в поліції, позивачка добровільно дала згоду на усі ризики пов'язані з проходженням такої служби та взяла на себе зобов'язання мужньо і
вправно служити народу України, але фактично порушила цей обов'язок.
Крім того, Департамент вважає, що залишення позивачки на службі в поліції не буде відповідати критеріям «об'єктивності» та «розсудливості», оскільки більшість поліцейських з тимчасово окупованих територій Херсонської області, зокрема і ті, що працювали з позивачкою, полишили власні домівки та прибули до Миколаївської області, чим виявили бажання на подальше служіння народові України.
Відповідач зазначає, що керівництвом Департаменту під час призначення і проведення службового розслідування та застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення дотримано вимоги законодавства, враховано діючий воєнний стан в державі та прийнято рішення в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому будь-які правові підстави для задоволення
позову відсутні.
Відповідь на відзив надана представником позивача обгрунтована наступним
Представник позивачки зазначає, що у відзиві зазначається, що «до особового складу Управління доведені вимоги наказів НПУ від 10.03.2022 року № 190, від 07.04.2022 року № 239, протоколу наради керівництва НПУ від 25.03.2022 року № 6. Безпосередньо позивачці дані накази доведені безпосередніми начальниками, які їх отримали шляхом надсилання у робочу групу у мобільному застосунку WhatsApp» - доказів доведення вказаних наказів і протоколу позивачці до відзиву не долучено.
Також відповідачем зазначається, що згідно ст. 27 Дисциплінарного статуту НПУ позивачці надіслано копію наказу про початок службового розслідування, знову ж таки за допомогою мобільному застосунку WhatsApp. При цьому, як вказує представник позивача, згідно ст. 27 Статуту, на яку посилається відповідач, надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Тобто, за неможливості надіслання наказу поштою, пріоритетним є надіслання на адресу електронної пошти поліцейського і вже потім іншими засобами.
При цьому, як зазначає представник позвачки, не пояснюється, чому не надсилалися всі листи електронною поштою. Єдиним скріншотом, що долучено до відзиву, є саме скріншот листування, де надіслано наказ про проведення службової перевірки. Із тексту неможливо встановити, хто саме відправив ці накази, чи є ця особа уповноваженою на такі дії. Із скріншоту не видно навіть, що номер, на який відправляються повідомлення, належить позивачці. При цьому, видно, що такі накази відправляються у зникаючому чаті, про що позивачка зазначала ще у самому позові. Все листування представниками відповідача велось із позивачкою саме із функцією зникаючих повідомлень за їх ініціативою (саме ними і створювались ці чати). Застосунок WhatsApp дає можливість писати повідомлення як у звичайних чатах, так і в секретних. Тобто, як вважає представник позивача, ніщо не заважало представникам відповідача писати у звичайних чатах і долучити наразі скріншоти таких листувань на підтвердження своїх доводів.
Також, у відзиві вказується, що з рапорту начальника 7-го відділу також вбачається, що до ОСОБА_1 за допомогою телефонного додатку WhatsApp доводилися вимоги зазначених вище наказів, але надати підтверджуючі докази немає можливості, оскільки сплинуло багато часу та переписка не зберіглася, так як у позивачки встановлена функція зникаючих повідомлень.
Як зазначає представник позивачки, з самого рапорту вбачається, що у відповідача немає жодного доказу на підтвердження ознайомлення позивачки із наказами, окрім того вже зазначалось вище, що ніщо не заважало начальнику 7-го відділу писати у звичайних чатах і долучити наразі скріншоти таких листувань на підтвердження своїх доводів.
У відзиві вказується: «крім того, у телефонній розмові з ОСОБА_1 неодноразово наголошувалось про необхідність виконання вказівки керівництва Департаменту та Управління щодо виїзду з окупованої території Херсонської області для збереження власного життя, а також для виконання завдань Управління, присяги поліцейського та своїх посадових інструкцій».
Разом з тим, представник позивачки зазначає, що доказів таких дзвінків не долучено до відзиву. «Про те, що наказ щодо евакуації представників Управління був доведений до особового складу свідчать також пояснення старшого інспектора 8-го відділу Управління ОСОБА_11 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління ОСОБА_12 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління Полієнка В.О., начальника Управління ОСОБА_13 , начальника 4-го відділу Управління Лаврова В.В.». При цьому, представник позивача вказує про те, що насправді їх пояснення свідчать не про те, що наказ щодо евакуації представників Управління був доведений до всього особового складу, а лише є доказом, що такий наказ був наведений саме до них. До відзиву також долучено копії пояснень інших працівників, що виїхали з окупованої території. При цьому, в кожному з пояснень зазначено, що такі працівники виїхали на свій страх і ризик.
Позивачка зазначає,що відповідачем не створено умови для евакуації позивачки, свої обов'язки щодо створення умов для виконання роботи відповідач переклав на позивачку.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
26 серпня 2022 року від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов відзив з додатками (вхід. №27204/22).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року задоволено заяву Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та вирішено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів від 30.06.2022 року №138 та №277 о/с та поновлення на посаді вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 07 вересня 2022 року о 10 год. 00 хв. Допущено участь представника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Коваленка Олександра Валерійовича у судовому засіданні, призначеному на 07 вересня 2022 року о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів від 30.06.2022 року №138 та №277 о/с та поновлення на посаді в порядку загального позовного провадження. Призначено по справі підготовче засідання на 28 вересня 2022 року о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року задоволено заяву Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та продовжено розгляд адміністративної справи №420/10488/22 в режимі відеоконференції.
04 жовтня 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (вхід. №ЕП/4318/22).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2022 року о 10 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30, у режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року, занесеною до протоколу сдового засідання в режимі конференції № 1003093 вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними наявними у справі матеріалами.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , проходила службу в органах Національної поліції на посаді старшого оперуповноваженого 7-го відділу (моніторингу та координації) управління стратегічних розслідувань в Херсонській області.
23.06.2022 року начальник УСР в Херсонській області ДСР НП України Невкритий Григорій звернувся до начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з доповідною запискою, в якій просив розглянути питання щодо призначення та проведення службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни, що виразилося у невиході на службу та невиконанні службових обов'язків в умовах військового стану, у тому числі, щодо майора поліції ОСОБА_1 , яка не виконала накази керівництва Національної поліції України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, а також з 24.02.2022 року до цього часу не евакуювалася з тимчасово окупованої території (а.с. 47-51).
Відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 23.06.2022 року № 130, призначено, за вказаними в доповідній записці фактами, службове розслідування (а.с 53).
30.06.2022 року начальник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України затвердив Висновок службового розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин окремих працівників УСР в Херсонській області (а.с. 54-85).
У ході проведення службового розслідування встановлено, що 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, і станом на дату проведення службового розслідування діяв до 23.08.2022 року.
Як зазначено у висновку, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та початком бойових дій на території України, 25.02.2022 року голова Херсонської обласної державної адміністрації, керівництво Головного управління Національної поліції в Херсонській області та керівництво Департаменту оголосили про термінову евакуацію всіх без винятку працівників Управління та членів їх сімей до Миколаївської області, про що начальником Управління полковником поліції ОСОБА_13 доведено до всього особового складу Управління через заступників начальника
Управління та начальників відділів, секторів.
Також, у висновку вказано, що до всього особового складу УСР в Херсонській області були доведені вимоги наказів НПУ від 10.03.2022 року № 190, від 07.04.2022 року № 239, протоколу наради керівництва Національної поліції України від 25.03.2022 року № 6. Позивачу вказані накази доведені шляхом надсилання у робочу групу у мобільному застосунку «WhatsApp». З 24.02.2022 року страший оперуповноважений 7-го відділу (моніторингу та координації) Управління майор поліції ОСОБА_1 перебуває у с. Садово Голопристанського району Херсонської області. Територія Херсонської області перебуває під окупацією військ РФ. Майору поліції ОСОБА_1 надіслано у мобільному застосунку «WhatsApp» наказ про початок службового розслідування від 23.06.2022 року № 130 та лист з проханням надати пояснення зручними для неї засобами. Станом на 30.06.2022 року ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» повідомила, що пояснення надавати не буде, про що є відповідний скріншот.
У висновку службового розслідування зафіксовано, що майор поліції ОСОБА_1 , перебуває на тимчасово окупованій території, а саме за місцем проживання батьків у с. Садово Голопристанського району Херсонської області. Майором поліції ОСОБА_11 та старшим інспектором Чехун В.В. підтримується зв'язок в телефонному режимі та акцентується увага щодо необхідності її евакуації до місця несення служби та виконання завдань Управління, але ОСОБА_1 , з власних міркувань, не бажає виїджати з окупованої території.
Згідно з п. 9 висновку службового розслідування від 30.06.2022 року комісія вважала, за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося в порушенні вимог Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 4 та 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, підпунктів 1, 12 пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 та наказу Національної поліції України від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 7-го відділу (моніторингу та координації) УСР в Херсонській області, притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
30.06.2022 року Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято наказ № 138, пунктом 3 якого, за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося в порушенні вимог Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 4 та 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, підпунктів 1, 12 пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 та наказу Національної поліції України від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період ді воєнного стану», майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 7-го відділу (моніторингу та координації) УСР в Херсонській області, звільнено зі служби в поліції (а.с. 12-17).
30.06.2022 року Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України прийняв наказ № 277 о/c, яким, відповідно до пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 7-го відділу (моніторингу та координації) УСР в Херсонській області, з 30 червня 2022 року (а.с. 11).
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що прийнятий з порушенням положень діючого законодавства, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
До основних завдань, які покладені на поліцію віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Приписами ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного Статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного Статуту передбачено, зокрема пунктами 1, 4, 5, визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Відповідно до абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2036 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Згідно з п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України “Про критичну інфраструктуру”, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Таким чином, аналіз приведених норм права доводить, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції позивач взяла на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися, де за порушення вимог Закону №580-VIII передбачена дисциплінарна відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.
Відтак, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Відповідно до ч.1 ст.26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Судом встановлено, що підставою службового розслідування стала фактична відсутність позивача на службі з 24.02.2022 року та невиконання позивачкою наказу керівника про евакуацію з міста Херсона.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», наказано з 06:00 24 лютого 2022 року ввести в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район (п. 1 наказу). Основним місцем евакуації визначити Миколаївську область (п.2 наказу). Заступникам начальника Головного управління, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції забезпечити виконання заходів, передбачених Планом. Організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї та інших матеріальних цінностей. Довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації ГУНП у відповідних областях (п. 3 наказу).
Станом на час розгляду справи наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» не скасовано, відомості щодо його оскарження в судовому порядку у суду - відсутні.
В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається, зокрема, на те, що цей наказ не був доведений до її відома.
Однак, відповідне твердження позивачки судом оцінюється критично з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (ч. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику (ч. 4 ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Таким чином, аналіз статті 4 Дисциплінарного статуту дозволяє дійти висновку, що наказ необов'язково має бути відданий у письмовій формі,- також допускається форма його віддання усно з використанням технічних засобів зв'язку.
При цьому, як встановлено службовим розслідуванням, згідно доповідної записки начальника Управління Невкритого Г.М. від 10.08.2022 року № 1260/55/120/01-2022 в/с
24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та початком бойових дій на території Херсонської області, 25.02.2022 головою Херсонської обласної державної адміністрації, керівництвом Головного управління Національної поліції в Херсонській області, а також керівництвом Департаменту йому було віддано наказ щодо евакуації працівників управління та членів їх сімей до Миколаївської області,
про що доведено до всього особового складу Управління через заступників начальника Управління, начальників відділів та секторів.
07.04.2022 року, головою Національної поліції України прийнято наказ № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», яким передбачено обов'язок всіх поліцейських з 11.04.2022 року прибути або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, або до органу поліції за місцем несення служби.
На підтвердження ознайомлення позивачки із вказаними наказами відповідач зазначає, що за допомогою телефонного додатку «WhatsApp» у загальній групі керівників управління, для подальшого доведення до підлеглого особового складу, були доведені вимоги наказів Національної поліції України від 24.02.2022 року № 175 «Про повне перепідпорядкування особового складу» та від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейським на період дії воєнного стану».
З рапорту начальника 7-го відділу (моніторингу та координації) Управління Паслєда О.П. від 10.08.2022 року № 1259/55/120-2022 в/с (а.с. 102) також вбачається, що до ОСОБА_1 за допомогою телефонного додатку «WhatsApp» доводилися вимоги зазначених вище наказів, разом з тим надати підтверджуючі докази відповідач не має можливості, оскільки сплинуло багато часу та переписка не зберігалася, так як у ОСОБА_1 встановлена у мобільному додатку функція зникаючих повідомлень.
Крім того, відповідач таож зазначає, що у телефонній розмові з ОСОБА_1 неодноразово наголошувалося про необхідність виконання вказівки керівництва Департаменту та Управління щодо виїзду з окупованої території Херсонської області для збереження власного життя, а також для виконання завдань Управління, присяги поліцейського та своїх посадових інструкцій.
Суд приймає до уваги вищезазначені пояснення відповідача щодо доведення до позивачки змісту вимог наказів Національної поліції України від 24.02.2022 року № 175 «Про повне перепідпорядкування особового складу» та від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейським на період дії воєнного стану» та про необхідність евакуюватись, разом з тим зазначає, що належних доказів на на підтвердження ознайомлення саме ОСОБА_1 зі змістом отриманих повідомлень, відповідач суду не надав.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачка самостійно в адміністративному позові вказала: « 28 лютого 2022 року, коли місто окупували російські війська, керівництвом дано усний наказ сидіти вдома, на місці несення служби нез'являтись, чекати подальших наказів. Приблизно через місяць начальник відділу повідомив про можливість виїхати до міста Миколаєва, зауваживши, що це здійснюється за бажанням працівника. На запитання позивача, чи забезпечено «зелений коридор» та чи буде евакуаційний транспорт, почула негативну відповідь. Зокрема, про те, що їхати треба своїм коштом, на свій ризик, безпеку позивачу роботодавець не може гарантувати. При цьому, для того, щоб доїхати до м. Миколаїв, необхідно було їхати через зону бойових дій, а також через російські блокпости, у яких були в наявності списки всіх правоохоронців, так звані «розстрільні списки», то ж це було вкрай небезпечно для життя, неможливо».
Тобто, з огляду на зміст адміністративного позову позивачці було відомо про евакуацію до міста Миколаєва з метою подальшого проходження служби.
Також суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що наказ щодо евакуації працівників Управління був доведений до особового складу свідчать також пояснення старшого інспектора 8-го відділу Управління ОСОБА_14 , начальника 8-го відділу Управління ОСОБА_11 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління ОСОБА_12 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління ОСОБА_15 , начальника Управління ОСОБА_13 , начальника 4-го відділу Управління Лаврова В.В. (а.с. 86-98).
Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що виїзд з Херсонської області був можливим та станом на 26.06.2022 року вже евакуювалося 69 працівників Управління.
З пояснень також вбачається, що працівники, яким вдалося евакуюватися, неодноразово повідомляли інших, зокрема, ОСОБА_1 про можливі шляхи евакуації та її необхідність.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку, що позивачка повинна була знати про основні евакуаційні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
З урахуванням вищезазначеного, на переконання суду, ОСОБА_1 була обізнана про необхідність евакуації з тимчасово непідконтрольної території України, однак не зробила цього.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 безпосереднього керівника про неможливість евакуації з тимчасово окупованих територій до моменту отримання повідомлення про проведення службового розслідування.
В обгрунтування наявності об'єктивних причин, що унеможливлюють евакуацію позивачки з тимчасово окупованих територій ОСОБА_1 , в тому числі, посилається на не створення «зелених коридорів», відсутність власних транспортних засобів та транспортного сполучення тимчасово окупованої території Херсонської області та підконтрольних Україні територій.
Однак, встановленими судом обставинами та наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, поясненнями старшого інспектора 8-го відділу Управління Чехун В.В., начальника 8-го відділу Управління ОСОБА_11 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління ОСОБА_12 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу Управління ОСОБА_15 , начальника Управління ОСОБА_13 , начальника 4-го відділу Управління ОСОБА_16 підтверджується, що виїзд з Херсонської області був можливим та станом на 26.06.2022 року вже евакуювалося 69 працівників Управління, в якому проходила службу позивач.
Решта доводів, зазначених позивачкою у позові, не доводять поважність причини невиїзду ОСОБА_1 з окупованої території, або ж його об'єктивну неможливість.
Суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
В той же час позивачка, починаючи з 24.02.2022 року та до моменту винесення рішення по справі, перебуває на території Херсонської області та про жодні спроби прибути до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв керівництву не повідомляла до проведення відповідного службового розслідування.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачкою факту існування поважних причин, які зумовили об'єктивну неможливість виїзду ОСОБА_1 на підконтрольну Україні територію та відсутність на робочому місці.
Крім того суд критично відноситься до тверджень позивачки відносно того, що їй не було запропоновано надати жодних пояснень по суті за фктом службового розсілудування та причин залишення у м. Херсон, з огляду на наступне.
Так представником відповідача на підтвердження обставин повідомлення ОСОБА_1 щодо призначення стосовно неї службового розслідування, доведення до відома вимог наказу Департаменту від 23.06.2022 року № 130 «Про призначення та проведення службового розслідування», надіслання листа про призначення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування з пропозицією надати пояснення в рамках такого розслідування та відмови позивачки надати такі пояснення, надано скріншот із застосунку «WhatsApp» в якому чітко видно адресата вказаного повідомлення (а.с. 227).
Крім того, Департамент додав рапорт начальника 8-го відділу (забезпечення діяльності) управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту (далі - УСР в Херсонській обл.) майора поліції Н. Мальованої та доповідну записку начальника УСР в Херсонській обл. полковника поліції Г. Невкритого на підтвердження направлення саме ОСОБА_1 копії наказу Департаменту від 23.06.2022 року № 130 «Про призначення та проведення службового розслідування», листа про призначення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування з пропозицією надати пояснення в рамках такого розслідування та відмови позивача надати такі пояснення (а.с. 227-229).
Так, в постанові Верховного Суду від 13.07.2020 року у справі № 753/10840/19 та від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 суд дійшов висновку, що подання електронного доказу в паперовій формі саме по собі не робить такий доказ недопустимим.
Крім того, у справі № 826/9580/16 Київський апеляційний суд визнав допустимими докази (скріншоти) подані державним органом - Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, оскільки такі докази офіційно завірені (печатка, підпис тощо). Слід зазначити, що підтвердженням інформації, що міститься в скріншоті визнається надання такого доказу чи його підтвердження суб'єктом з певними повноваження (державними органами, нотаріусами, адвокатами тощо). Так, вказаний скріншот посвідчений службовою особою державного органу та містить печатку, підпис, найменування посади та прізвище посадової особи, тобто вказані реквізити свідчать про підтвердження інформації, що міститься у вказаному скріншоті.
З огляду на викладене, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує ознайомлення ОСОБА_1 із наказом Департаменту від 23.06.2022 року № 130 «Про призначення та проведення службового розслідування», направлення листа про призначення службового розслідування стосовно позивача з пропозицією надати пояснення в рамках службового розслідування та відмови надати такі пояснення.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо проведення службового розслідування відносно позивачки, вчинені з дотриманням Дисциплінарного статуту та Порядку №893, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, сформований в результаті цих дій висновок про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою N 63235/00, що викладені у рішенні від 19 квітня 2007 року.
Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять досфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).
48. Суд зазначає, що рішення у справі «Пеллегрін» (Pellegrin) було сформульоване досить категорично; якщо посада належала до зазначеної категорії, то всі спори, незалежно від їхньої природи, вилучалися із сфери застосування статті 6. Допускався тільки один виняток: всі спори, що стосувалися пенсій, підпадали під сферу застосування пункту 1 статті 6, оскільки з виходом на пенсію службовця, спеціальні відносини між ним та державними органами припиняються. Службовець опиняється в ситуації, яка прирівнюється до ситуації службовців, які працюють згідно з приватним правом: спеціальні відносини, засновані на вірності і відданості, що пов'язують його з державою, перестають існувати, і такий службовець не може більше володіти частиною суверенної влади держави (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 67).
49. Важливо відзначити, що Суд підкреслив, що при використанні функціонального критерію він повинен, виходячи з предмета та цілей Конвенції, застосовувати обмежувальне тлумачення винятків із гарантій, що надаються пунктом 1 статті 6. Це має зменшити число випадків, коли державні службовці не могли б скористатисянаданим їм конкретним і ефективним захистом (як це підтверджується у рішенні «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 40, ECHR2000-VII).»
Суд зазначає, що вказане рішення стосувалося статті 6 Конвенції «Право на справедливий суд», проте, наведений у рішенні функціональний критерій із посиланням на рішення у справі «Пеллегрін», на думку суду, може бути застосований і у даній справі.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 була поліцейським, які виконують обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, склала Присягу поліцейського та є державним службовцем, яка несе службу особливого характеру.
Таким чином, суд вважає, що держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов'язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов'язання евакуюватися з окупованої території з метою подальшого виконання службових обов'язків.
При цьому, наведені позивачкою доводи з приводу неможливості евакуюватися, у зв'язку з відсутністю «зелених коридорів» не можуть бути розцінені як поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану, оскільки служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
Суд вважає, що накладене дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком позивачки, та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів від 30.06.2022 року №138 та №277 о/с та поновлення на посаді - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд.10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056).
Суддя С.О. Cтефанов
.