Справа № 420/11470/22
(додаткове)
21 листопада 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Шморгун В.О., про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/11470/22 за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 року адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару було задоволено. Визнано протиправною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2022/000388 від 16.07.2022. Визнано протиправним та скасувано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200152/2 від 16.07.2022. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
10 листопада 2022 року представник позивача - адвокат Шморгун В.О., надав до суду заяву (вх.№ 34988/22) про стягнення судових витрат з відповідача, а саме просить суд:
1. Стягнути з Одеської митниці на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 18000 грн 00 коп;
2. Стягнути з Одеської митниці на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розмірі 3520 грн 00 коп.
Заяву адвокат Шморгун В.О. обґрунтовує наступним.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовну заяву ПП «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення (корегування) митної вартості товару було залишено без руху та позивачеві встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - надання нотаріально засвідчених перекладів на українську мову документів поданих разом із позовною заявою протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
29.08.2022 ПП «ГЕЛІОС-ВАН» на усунення недоліків позовної заяви до суду були надані нотаріально засвідчені копії перекладів на українську мову документів, поданих разом із позовною заявою.
Позивачем, на виконання вимог вищевказаної норми закону та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022, з метою забезпечення рівності прав учасників судового процесу за мовною ознакою та доведення свої позиції, замовлено переклад документів, поданих до суду разом з позовною заявою:
1. Комерційний інвойс (рахунок-фактура) №ZCS1102C21 від 21.01.2022 року;
2. Експортна вантажна митна декларація КНР №530420220040146313 від 21.01.2022 року;
3. Коносамент №XM22010813 від 27.01.2022 року;
4. Розрахунок від 25.11.2021 року;
5. Сертифікат про походження з КНР №С226962467370001 від 21.01.2022 року;
6. Пакувальна відомість від 21.01.2022 року;
Підпис перекладача Гришиної А.Г. засвідчений нотаріусом Поведьонкової І.І.
Разом з позовною заявою ПП «ГЕЛІОС-ВАН» для підтвердження понесених витрат були подані:
- договір № 24 про надання правової допомоги від 21.10.2021;
- додаткова угода № 2 до договору №24 про надання правової допомоги від 21.10.2021;
- платіжне доручення № 327 від 16.08.2022;
- виписка з особового рахунку АО «Едвайзерс» за 16.08.2022.
Крім того для підтвердження факту надання АО «Едвайзерс» правничої допомоги ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надав акт прийому-передачі наданих послуг від 09.11.2022.
21.10.2021 між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та Адвокатським об'єднанням «Едвайзерс» укладений договір №24 про надання правової допомоги та року укладена Додаткова угода №2 від 25.07.2022 до нього.
З огляду на вищевикладене, ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та Адвокатське об'єднання «Едвайзерс» погодили вартість надання правової допомоги у фіксованому розмірі в сумі 18000 грн 00 коп., враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, а також фінансовий стан клієнта.
АО «Едвайзерс» надані позивачеві наступні послуги:
1.Проведення консультації з Замовником, погодження правової позиції. Дата надання послуги - 25.07.2022. Кількість витраченого часу -1 год.
2.Підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви. Дата надання послуги - 17.08.2022. Кількість витраченого часу - 8 год.
3. Виконання робіт із пошуку перекладача для перекладу документів на виконання ухвали суду від 23.08.2022. Дата надання послуги - 23.08.2022. Кількість витраченого часу - 1 год.
4.Підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків. Дата надання послуги - 29.08.2022. Кількість витраченого часу - 0,5 год.
5.Підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про стягнення судових витрат. Дата надання послуги - 09.11.2022. Кількість витраченого часу - 1 год.
Факт надання Адвокатським об'єднанням «Едвайзерс» вказаних послуг ПП «ГЕЛІОС-ВАН» підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 09.11.2022.
Усього Адвокатським об'єднанням «Едвайзерс» на виконання робіт (надання послуг), передбачених договором № 24 про надання правової допомоги від 21.10.2021 року та додаткової угоди № 2 від 25.07.2022 до нього, витрачено 11,5 годин.
За послуги з надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 24 від 21.10.2021 позивачем сплачено АО «Едвайзерс» 18 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 327 від 16.08.2022 року.
Заперечення Одеської митниці на заяву адвоката Шморгуна В.О. про стягнення витрат на правову допомогу до суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, оскільки заява сторони про стягнення судових витрат на правову допомогу подана в порядку ч.3 ст. 143 КАС України, то розгляд її необхідно здійснювати в порядку ч.3 ст. 252 КАС України, а саме протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви та в тому ж самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою судді від 05.09.2022 вирішено прийняти до розгляду позовну заяву приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН»; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті справи.
Таким чином, оскільки рішення суду по справі № 420/11470/22 було прийняте за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то подана 10.11.2022 заява про стягнення судових витрат також підлягає розгляду без виклику сторін у судове засідання протягом десяти днів з дня її надходження до суду.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Позивач заявлено в позовній заяві вимоги про відшкодування судових витрат.
Розглянувши доводи представника позивача - адвоката Шморгун В.О., перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої заяви, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.
На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу до суду, серед іншого, надано копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 2 до Договору № 24 про надання правової допомоги від 21.10.2021 року. Згідно з вказаним Актом, адвокатське об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС» в межах виконання обов'язків з представництва інтересів Замовника у справі № 420/11470/22, надало наступні види правової допомоги вартістю 18000 гривень:
1) проведення консультації з Замовником, погодження правової позиції;
2) підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви;
3) виконання робіт із пошуку перекладача для перекладу документів на виконання ухвали суду від 23.08.2022;
4) підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків;
5) підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про стягнення судових витрат.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу заявника на те, що понесені позивачем судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.
Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об'ємність, суд вважає, що сума витрат вказана заявником є завищеною, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатського об'єднання «ЕДВАЙЗЕРС».
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справ №280/2635/20.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці на користь ПП «ГЕЛІОС ВАН» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Щодо відшкодування понесених позивачем витрат, пов'язаних із залученням перекладача та отриманням його послуг, суд зазначає таке.
Частини третя - восьма статті 137 КАС України вказує, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
При цьому, у справі №420/11470/22 перекладач не допускався до участі у справі.
Варто зазначити, що послугами перекладача Гришиної Аліни Григорівни та приватного нотаріуса ОСОБА_1 адвокат Шморгун В.О. вже користувався під час розгляду справи в Одеському окружного адміністративному суді №420/7742/22 в якій так само на виконання ухвали суду надав нотаріально засвідчені переклади на українську мову документів поданих разом із позовною заявою щодо визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення (корегування) митної вартості товару.
Таким чином, незрозумілими є для суду послуги адвоката Шморгуна В.О. з виконання робіт із пошуку перекладача для перекладу документів, адже пошуку не було, час на такий пошук адвокатом не витрачався.
Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 8-рп/2008 від 22 квітня 2008 року зазначає, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.
В свою чергу, відповідно до пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, усі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватись інша мова у порядку, визначеному Законом України «Про засади державної мовної політики».
Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований аутентичний переклад на зазначену мову.
За наведених обставин, з огляду на необхідність офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою, надання такого перекладу до суду не створює надмірного тягарю для позивача та не є судовими витратами у розумінні ст.132 КАС України.
З урахуванням викладеного, враховуючи заперечення відповідача, суд робить висновок про часткове задоволення заяви представника позивача від 10.11.2022 року про стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 142, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Заяву представника приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» - адвоката Шморгун В.О. (вх. № 34988/22), про стягнення судових витрат з відповідача - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 420/11470/22.
Стягнути з Одеської митниці на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У задоволені решти вимог заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7-А, офіс 44, код ЄДРПОУ 37439444);
Відповідач: Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА