справа № 1.380.2019.004460
з питань закриття провадження у справі
17 листопада 2022 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства “Нові Долиняни” до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Нові Долиняни» (далі - ПП «Нові Долиняни», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019:
- №0001911414 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304 214 214 грн (за податковим зобов'язанням - 202 809 476 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 101 404 738 грн);
- №0001921414 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 71 692 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що висновки акта перевірки є суб'єктивним судженням посадових осіб контролюючого органу та не ґрунтується на підтверджуючих документах, які були предметом дослідження під час проведення перевірки. На переконання позивача, в акті перевірки наводиться аналіз діяльності інших суб'єктів господарювання з приводу наявності у них складських приміщень, працівників, щодо подання ними фінансової та податкової звітності, за які ПП «Нові Долиняни» не несе відповідальності в силу персоналізації податкової відповідальності. Підприємство доводить, що господарські операції із контрагентами відображені позивачем в податковій звітності, розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з врахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Також позивач стверджує, що аналіз правовідносин контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Підприємство не вступало у господарські відносини, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Окрім того, позивач зазначає, що, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, як на обставину, що свідчить про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, контролюючим органом не враховано, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та довіреність, як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей, за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності, не свідчить про допущення порушення вимог податкового законодавства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 30.06.2022 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року справу прийнято до провадження.
Частинами 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частинами 1, 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неприбуття у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, фіксування судового засідання не здійснювалось, справа № 480/4771/1.380.2019.00446018 розглянута в письмовому провадженні.
При розгляді справи судом встановлено, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Нові Долиняни” з питань проведення взаємовідносин із ТОВ “С-Компані”, ТОВ “Фрутта опт торг”, ТОВ “Західенерготрейд”, ТОВ “Інтелгрупкомпані”, ТОВ “Марселл”, ТОВ “Дека транс ЛТД”, ТОВ “Елантра компані” за грудень 2017 року, ТОВ “Фрутта опт торг”, ТОВ “Анета Груп”, ТОВ “Дека транс ЛТД”, ТОВ “Миколаївський РМС” за січень 2018 року, ТОВ “Бюті сервіс”, ТОВ “Анета Груп”, ТОВ “Західенерготрейд”, ТОВ “Марселл”, ТОВ “Араміс”, ТОВ “Дека Транс ЛТД” за лютий 2018 року, Головним управління ДФС у Львівській області складено акт від 20.12.2018 за №2874/13-01-14-14/30907567 (далі - акт перевірки).
У акті перевірки вказано про порушення позивачем:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 202 809 476 грн, в тому числі за грудень 2017 року - 71 788 774 грн, за січень 2018 року - 43 022 688 грн, за лютий 2018 року - 39 523 695 грн, за березень 2018 року - 30 013 172 грн, за квітень 2018 року - 1 666 665 грн, за травень 2018 року - 15 836 450 грн, за жовтень 2018 року - 958 032 грн;
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2018 року в сумі 71 692 грн.
На підставі складеного за наслідками перевірки акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019:
- №0001911414, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304 214 214 грн, в тому числі 202 809 476 грн за податковими зобов'язаннями та 101 404 738 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- №0001921414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 71 692 грн.
Вказані податкові повідомлені-рішення оскаржувались в адміністративному порядку та були залишені без змін.
Згідно з висновками акта перевірки в ході її проведення контролюючим органом встановлено ряд обставин, що свідчать про “дефектність” документів, виписаних на оформлення господарських операцій, та нереальність цих операцій, а саме:
- відсутність реального (законного) джерела походження товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом усіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій;
- відсутність виробників (імпортерів) реалізованих товарів по ланцюгах постачання;
- не підтвердження факту транспортування товарів у зв'язку із відсутністю відповідних документів, неможливістю їх здійснення із наявною на підприємствах чисельністю працівників, основних засобів, відсутністю оренди транспортних засобів та придбання транспортних послуг;
- відсутність власних та орендованих складських приміщень, підтвердження зберігання товару, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;
- відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій із контрагентами-постачальниками відповідно до податкової інформації, отриманої в порядку статті 74 Податкового кодексу України.
Також на підтвердження висновку про безтоварний характер операцій позивача з ТОВ “Інтелгрупкомпані” та ТОВ “Елантра компані” в акті перевірки зроблено посилання на кримінальні провадження:
- від 22.12.2017 №32017110000000062 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України), досудовим розслідуванням у якому встановлено, що:
невстановлені особи, діючи на території Київської області, створили низку суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ “Інтелгрупкомпані”, з метою прикриття незаконної діяльності шляхом їх використання у злочинних схемах для завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктам підприємницької діяльності;
Ачкасов Віктор Юрійович - директор ТОВ “Елантра компані”, під час допиту заявив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності цього товариства;
-від 30.05.2018 №32018110200000017 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України), досудовим розслідуванням у якому встановлено, що у 2017 році ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сприяли невстановленим досудовим розслідуванням особам у придбанні та створенні низки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ “Елантра компані”, з метою прикриття незаконної діяльності шляхом їх використання у злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктам господарювання.
Суд при розгляді справи та дослідженні доказів дійшов висновку про неправомірність таких висновків контролюючого органу з наступних підстав.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Судом встановлено, що придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ “С-Компані”, ТОВ “Фрутта опт торг”, ТОВ “Західенерготрейд”, ТОВ “Інтелгрупкомпані”, ТОВ “Марселл”, ТОВ “Дека транс ЛТД”, ТОВ “Елантра компані”, ТОВ “Фрутта опт торг”, ТОВ “Анета Груп”, ТОВ “Дека транс ЛТД”, ТОВ “Миколаївський РМС”, ТОВ “Бюті сервіс”, ТОВ “Анета Груп”, ТОВ “Західенерготрейд”, ТОВ “Марселл”, ТОВ “Араміс”, ТОВ “Дека Транс ЛТД” підтверджуються письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами купівлі-продажу, поставки та надання послуг, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі товару, посвідчення якості, оборотно-сальдовими відомостями, договором складського зберігання, документами складського обліку, товарно-транспортними накладними, специфікаціями.
Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що під час перевірки у Підприємства не було товарно-транспортних накладних, а частина видаткових накладних складена без дотримання вимог, встановлених законодавством (у видаткових накладних не вказано місце складання, відсутня ідентифікація підписів осіб, відсутня інформація щодо довіреностей на отримання ТМЦ).
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14.
Саме лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї норми обов'язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Перелік первинних документів, якими оформлюються господарські операції, може бути встановлений правовими нормами.
Відповідно до абзаців двадцять п'ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 1.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Разом з тим, наявність первинних документів є обов'язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням.
Суд зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав копії договорів поставки, договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, актів приймання-передачі продукції, актів зберігання, оборотно-сальдові відомості, копії платіжних доручень, специфікацій, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.
Доказів дефективності вказаних документів суду надано не було.
Слід також зазначити, що доводи податкового органу в акті перевірки щодо що за результатами проведеного аналізу встановлено, що придбання позивачем зерна (насіння соняшника, пшениці, соєвих бобів, олії соняшникової, кукурудзи, макухи соєвої) по ланцюгу постачання здійснюється у суб'єктів господарювання - “зустрічних транзитерів”, в яких встановлено відсутність придбання даних товарів протягом періоду діяльності, відсутні умови для його виробництва (вирощування), самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача безпосередньо з його контрагентами.
Суд зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Враховуючи порушення податкового органу під час проведення перевірки, невідповідність її висновків, акт перевірки не може вважатись належним доказом правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується наявності кримінального провадженні №32017110000000062 від 22.12.2017 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 205 КК України (по взаємовідносинах з ТзОВ “Інтелгрупкомпані”), а також кримінального провадження №3201811020000007, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (по взаємовідносинах з ТзОВ “Елантра компані”) суд зазначає, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Відтак, наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, які здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні.
Суд також зазначає, що Велика Палата у Постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Великою Палатою, зокрема, було зазначено, що «формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов'язків певного суб'єкта…Суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності».
Відтак Велика Палата не тільки привела у відповідність до чинних норм законодавства судову практику, адже статтю 205 Кримінального кодексу України (КК України), на якій базувалася попередня позиція щодо статусу фіктивності підприємства, наразі виключено з КК України, але ще й вказала на помилковість думки про безумовні негативні податкові наслідки для контрагентів таких підприємств: «Стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності».
Сумлінний платник податків, який не вносив недостовірні дані до первинного документа, не може нести за це будь-які наслідки. Тобто, якщо контрагентом, який є стороною в кримінальному провадженні щодо несплати податків, було, наприклад, сформовано акт наданих послуг тощо, то добросовісний платник, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати негативних наслідків, якщо у такого платника мав місце, зокрема, реальний рух відповідних активів.
Відтак адміністративний суд при розгляді податкового спору має оцінювати наявність вироку чи ухвали за результатами розгляду кримінального провадження, разом із наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача в адміністративній справі та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
У випадку заперечення посадовими особами контрагента платника податків своєї участі у господарсько-фінансовій діяльності контрагента, а операція платника податку з таким контрагентом носить реальний характер, суд має врахувати передусім факт здійснення господарської операції, а не наявність будь-яких свідчень, наприклад у кримінальному проваджені.
Разом з тим судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено судове рішення від 24.05.2022 №908/45/22 про визнання позивача банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
У подальшому до реєстру внесено 28.10.2022 року запис 1001031170038053086 про державну реєстрацію припинення юридичної особи позивача у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Отже, на стадії розгляду даної справи позивача як юридичну особу було припинено.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Докази, що спірні правовідносини допускають правонаступництво у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України,-
Заяву представника позивача задовольнити.
Провадження у адміністративній справі № 1.380.2019.004460 за позовом Приватного підприємства “Нові Долиняни” до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.11.2022.
Суддя Сакалош В.М.