Справа № 953/2391/20
н/п 1-кп/953/192/22
"21" листопада 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120192205000001181 від 10.07.2019 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, працюючого, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2
з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа відносно ОСОБА_5 , з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.
До суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.01.2020 року по кримінальній справі № 639/8914/19, а саме арешту на домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 .
Посилається в клопотанні на те, що домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_5 , 1934 р.н., що помер у віці 86 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , який ніякого відношення до обвинуваченого ОСОБА_5 не має, а ОСОБА_6 є спадкоємець померлого і позбавлений можливості реалізувати свої права на спадок.
Заявник в судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду клопотання.
Прокурор, ознайомившись з клопотанням, не заперечував щодо його задоволення.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення даного клопотання не заперечували. Обвинувачений пояснив, що він не має ніякого відношення до арештованого даного майна.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного.
За представленими даними, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.01.2020 року за клопотанням прокурора по кримінальній справі № 639/8914/19, н/п 1-кс/639/56/20, кримінальне провадження № 120192205000001181 від 10.07.2019 накладено арешт на домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 в розмірі 1/1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994, в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
В ході розгляду клопотання встановлено, що арешт в рамках кримінального провадження № 120192205000001181 від 10.07.2019, де був підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено на домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 в розмірі 1/1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_5 , без зазначення ідентифікаційного номера, з 2010 року на підставі свідоцтва про право на спадщину. Також, вказано, що до цього були внесені записи про належність даного майна 07.07.2010 року по Ѕ частині ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
За представленими даними, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який постійно на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 , отримував свідоцтво про спадщину після померлої дружини ОСОБА_8 у 2012 році на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Станом на теперішній час, 19.02.2021 року проведено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , 1934 р.н. та спадкоємцем померлого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який і звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту.
Таким чином, дослідивши всі надані до суду відомості та враховуючи, що арешт на домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що не належить обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено слідчим суддею помилково, суд вважає за необхідне скасувати арешт, задовольнивши клопотання заявника.
Керуючись ст.ст. 174, 309, 372 КПК України, суд, -
Клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.01.2020 року по кримінальній справі № 639/8914/19 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 січня 2020 року по кримінальній справі № 639/8914/19, н/п 1-кс/639/56/20, кримінальне провадження № 120192205000001181 від 10.07.2019, у вигляді арешту на домоволодіння (житловий будинок) з надвірними будівлями загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_5 в розмірі 1/1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя :