м. Вінниця
21 листопада 2022 р. Справа № 120/5359/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.04.2021 за №308395-2412-0223 із орендної плати з фізичних осіб на суму 28 911,09 грн.
З метою скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Одночасно із позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 20.07.2022 задоволено заяву представника позивача, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строки для подання заяв по суті.
03.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що між фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) та ГУ Держземагенства у Вінницькій області (Орендодавець) укладено договір від 26.05.2014 оренди земельної ділянки, загальною площею 57,2472 га ріллі, розташованої на території Лозівської сільської ради за межами населеного пункту. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 05.08.2014, номер запису 6625073.
На підставі вищезазначеного, ГУ ДПС у Вінницькій області проводився розрахунок орендної плати та прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.04.2021 за №308395-24-12-0223 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2021 рік у сумі 28991,09 грн.
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Як зазначено п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З набранням чинності договору починають діяти права та зобов'язання по договору, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (п. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України).
Податкове повідомлення - рішення від 20.04.2021 за №308395-24-12-0223 направлено платнику за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає реєстрації платника згідно Центральної бази ДРФО України. Позивачем не подано заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (ф.5-ДР) в зв'язку із зміною реєстрації місця проживання та не змінено реєстрацію як платника податків.
Відтак, Головне управління ДПС у Вінницькій області, при прийнятті рішення, діяло на підставі, та в спосіб передбачений законодавством.
Ухвалою від 18.11.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.
26.05.2014 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендарем) та ГУ Держземагенства у Вінницькій області (орендодавцем) укладено договір оренди землі, загальною площею 57,2472 га ріллі, за кадастровим номером: 0524884500:03:001:0294, розташованої на території Лозівської сільської ради за межами населеного пункту. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 05.08.2014, номер запису 6625073. Термін дії договору (7 років) до 05.08.2021, земельна ділянка надана для фермерського господарства.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.04.2021 за №308395-2412-0223 позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 28 911,09 грн за 2021 рік.
29.09.2021 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу за №0032941-1311-0223 на суму 28 911,09 грн.
Копії вказаних рішень були надіслані на адресу позивача: АДРЕСА_1 , втім конверти з поштовими вкладеннями повернулись із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його протиправним з підстав того, що він не використовує цієї земельної ділянки. Ним підписана угода про припинення договору оренди землі №287 про що внесено запис в Реєстрі речових прав №622073. В подальшому дана земельна ділянка розподілена та передана у власність громадянам для особистого селянського господарства.
В своїх доводах позивач покликається на лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2021 за №0-2-0.62-9913/2-21, який надано у відповідь на адвокатський запит, серед іншого, в якому повідомлено, що 12.03.2018 в Державному земельному кадастрі земельну ділянку загальною площею 57,2472 га, за кадастровим номером: 0524884500:03:001:0294, перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює (визначає) Податковий кодекс України (абз. 1 п. 1 ст. 1 ПК України).
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно з п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2 ст. 5 ПК України).
Пунктом 8.1 статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Відповідно до п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: 10.1.1. податок на майно; 10.1.2. єдиний податок.
Згідно з положеннями п. 14.1 ст. 14 ПК України:
14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);
14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди;
14.1.74. земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;
14.1.136. орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з:
265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
265.1.2. транспортного податку;
265.1.3. плати за землю.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є:
269.1.1. платники земельного податку:
269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування платою за землю є:
270.1.2. об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Водночас згідно з п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
За змістом пунктів 285.1, 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).
Згідно з п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Зокрема, як передбачено пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
В силу вимог п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.04.2021 за №308395-24-12-0223 позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2021 рік в сумі 28 911,09 грн.
Підставою для нарахування вказаного податку став договір оренди землі від 26.05.2014, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, загальною площею 57,2472 га, за кадастровим номером: 0524884500:03:001:0294, розташовану на території Лозівської сільської ради за межами населеного пункту.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Частинами першою, другою статті 21 цього Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Водночас, як вже зазначалося вище, в силу положень Податкового кодексу України платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 268, п. 288.1 ст. 288 ПК України).
При цьому в розумінні норм Податкового кодексу України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп. 14.174 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як одна з форм справляння місцевого податку - плати за землю, сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки, а сплата орендної плати є обов'язком орендаря, який кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19.
Відтак для вирішення спору у цій справі визначальним, на думку суду, є встановлення моменту (дати) припинення у позивача права користування орендованою земельною ділянкою.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України.
Положеннями ст. 79-1 ЗК України врегульовано питання формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Як слідує з листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2021 за №0-2-0.62-9913/2-21 на адвокатський запит представника позивача, 12.03.2018 в Державному земельному кадастрі земельну ділянку загальною площею 57,2472 за кадастровим номером 0524884500:03:001:0294 перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи.
При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило у наданні належним чином засвідчених копій наказів про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення ОСГ в межах земельної ділянки загальною площею 57,2472 за кадастровим номером 0524884500:03:001:0294, оскільки такі є інформацією з обмеженим доступом.
Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи того, що існування земельної ділянки з кадастровим 0524884500:03:001:0294 як об'єкта цивільних прав припинилось, оскільки в Державному земельному кадастрі земельну ділянку загальною площею 57,2472 за кадастровим номером 0524884500:03:001:0294 перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Отже, за відсутності об'єкта цивільних прав, а саме земельної ділянки, відсутній предмет договору оренди землі від 26.05.2014..
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний податковий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області 01 лютого наступного року мало повідомити, але не повідомило відповідача про відповідні зміни в статусі земельної ділянки.
З викладеного слідує, що оскільки право оренди на земельну ділянку загальною площею 57,2472 за кадастровим номером 0524884500:03:001:0294 припинилось, в зв'язку з переходом права на вказану земельну ділянку до інших осіб на праві власності з 2018 року, а відповідачем нараховано оренду плату за землю за 2021 рік, то спірне податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 за №308395-2412-0223 є протиправним та підлягає скасуванню.
Принагідно, суд вважає за необхідне відхилити посилання позивача на неотримання податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із наступним.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа, зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік, як платник податків у контролюючому органі.
Отже, податковою адресою позивача є: АДРЕСА_1 , з якої останній був знятий з реєстрації 03.06.2003, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 70.7 статті 70 ПК України передбачено обов'язок за фізичними особами - платниками податків подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки).
Аналізуючи зазначене, суд приходить до переконання, що положення норм ст. 70 ПК України позивачем дотримано не було, оскільки про взяття на облік у с. Сьомаки Хмільницькому районі Вінницької області від 17.09.2004, останній податковий орган не повідомив.
Вказані обставини встановлені у адміністративній справі № 120/891/22-а від 04.04.2022, а тому не потребують доказування при розгляді даної справи, відповідно до п. 4 ст. 78 КАС України.
Отже, викладене вище свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим (за наявною податковою адресою), якщо таке надіслано в порядку визначеному п. 42.4 ст. 42 ПК України - за адресою платника податків рекомендованим листом про вручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.04.2021 за №308395-2412-0223 із орендної плати з фізичних осіб на суму 28 911,09 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна