м. Вінниця
22 листопада 2022 р. Справа №120/7604/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у доплаті щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 23.09.2022 розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким він заперечує щодо заявлених позовних вимог. Крім іншого зауважу, що позивачу, який перебуває на обліку в управлінні, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як особі з інвалідністю проведена виплата одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік в розмірі та порядку, встановлених постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №540 від 07 травня 2022 року, яка є чинною та підлягала виконанню відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення.
При цьому, позивач перебуває на обліку у ГУПФ України у Вінницькій області як одержувач державної пенсії.
ГУПФ України у Вінницькій області у 2022 році здійснило виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 3906 грн, що не заперечувалось сторонами.
Посилаючись на необхідність виплати такої допомоги у розмірі, кратному восьми мінімальним пенсіям за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 за №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон за №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи - вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно із пп.5 п.63 розділу І Закону України від 28.12.2014 за №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено п.26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, у силу якої щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідно до Додатку до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2022 за №540 /далі - Постанова № 540/, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 3906 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII з урахуванням Рішення №3-р/2020.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №540.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону №3551-XII у 2022 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
А тому, виходячи із визначених у ч.4 ст.7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Постанову №540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Подібні висновки щодо застосування норм права викладено у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 та враховані судом під час розгляду цієї справи на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Варто зазначити, що Уряд України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у Постанові №540 всупереч правовій позиції КСУ, викладеній у Рішенні від 27.02.2020 за №3-р/2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги Постанови КМУ, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону №3551-XII. Однак, необхідність виконання компетентним органом, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Постанови №540, не звільняє його від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови №540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 05.05.2022, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Тобто, Постановою №540 обов'язок безпосередньої виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік позивачу, як одержувачу пенсії, покладено на ГУПФ України у Вінницькій області.
Таким чином, ГУПФ України у Вінницькій області у 2022 році визначене відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати позивачу спірної допомоги.
Також, приймаючи рішення у цій справі, судом прийнято до уваги, що на території України Указом Президента України від 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно із частиною 2 статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
В указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються, зокрема: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Аналізуючи викладені норми, суд звертає увагу на те, що в умовах воєнного стану виключно Президентом України, в порядку визначеному Законом України "Про правовий режим воєнного стану" можуть обмежуватися права і свободи, із зазначенням строку дії таких, та які не передбачені ч.2 ст.64 Конституції України.
При цьому, пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" визначена можливість на період дії правового режиму воєнного стану обмежень конституційних прав і свободи людини і громадянина, передбачених статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Таким чином, ні Конституція України, ні Закон України "Про правовий режим воєнного стану", ні Указ Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не містять жодних обмежень прав і свобод щодо соціального захисту громадян, які гарантовані ст.46 Конституції України.
Враховуючи зазначене, суд вважає за належне акцентувати увагу на доводах відповідача, що при виплаті коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня останній керувався нормами Постанови КМУ №540 від 07.05.2022, яка прийнята у зв'язку із внесенням змін до Бюджетного кодексу України, а саме відповідно до частини 7 статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього кодексу.
Даною нормою установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно з цим законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Однак, відповідні повноваження Кабінету Міністрів України не пов'язані з можливістю чи правом даного органу державної влади на обмеження вичерпного переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина в умовах воєнного стану. Викладене випливає із попереднього аналізу Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо повноважень Президента України, а також норм ч.2 ст.9 та ст.12-1 цього ж Закону, відповідно до яких Кабінет Міністрів України в умовах воєнного стану здійснює повноваження, надане йому Конституцією України, цим та іншими законами України; працює відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України в умовах воєнного стану; розробляє та вводить в дію План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях України з урахуванням загроз та особливостей конкретної ситуації, яка склалася; організовує та здійснює керівництво центральними та іншими органами виконавчої влади в умовах воєнного стану; після початку збройного конфлікту здійснює заходи щодо створення відповідно до норм міжнародного гуманітарного права безпечних зон, організованих у спосіб, який дає змогу забезпечити захист цивільних осіб; визначає особливості здійснення оборонних та публічних закупівель із забезпеченням захищеності державних замовників і замовників від воєнних загроз.
Отже, станом на день виплати оскаржуваної суми соціальної допомоги позивачу, та станом на час вирішення даної справи, судом не встановлено, а відповідачем не доведено жодних обмежень щодо застосування положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", які в свою чергу є невід'ємною умовою управлінню не застосовувати прямі норми вказаного закону.
При цьому, слід не забувати, що визначальною ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин, що в свою чергу закріплено положеннями ст.92 Конституції України, якими визначено коло питань (суспільних відносин) та які можуть бути врегульовані виключно законами України, а не підзаконними актам.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Додаток до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 за №540, містить обмеження в сумі 3906 грн для виплати, зокрема, учасникам бойових дій.
При цьому, вказаний розмір отриманої позивачем допомоги є меншим від того розміру, який передбачений статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" у редакції, що підлягає застосуванню після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 №3-р/2020.
Отже, підсумовуючи зазначене, суд у спірних правовідносинах застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, та прийшов до переконання, що позивач, як учасник бойових дій, має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд, відповідно до ч.2 ст.9, п.4 ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУПФ України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
У даному ж випадку, суд не бачить підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ: 13322403).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: