м. Вінниця
18 листопада 2022 р. Справа № 120/342/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 21 від 22.12.2021 про застосування фінансової санкції в розмірі 5100,00 грн за порушення санітарного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 08.12.2021 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області було проведено моніторингове обстеження закладу громадського харчування "Гріль Бар Гараж". За результатами обстеження складено протокол про порушення санітарних норм № 0020 від 08.12.2021, відповідно до якого виявлено порушення пункту "ж" ч. 2 ст. 46 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а саме: під час обслуговування відвідувачів один працівник знаходився без одягнутої захисної маски.
На підставі зазначеного протоколу відповідач прийняв постанову № 21 від 22.12.2021 про застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 5100,00 грн.
Позивач вважає протиправним вказане рішення та зазначає, що воно неправомірно винесене, оскільки працівниками ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області результати перевірки приміщення будівлі "Гриль Бар Гараж" не було оформлено актом перевірки за формою та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на те, що за приписами п .ж ч.2 ст.46 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідеологічного благополуччя населення" передбачено застосування фінансових санкцій до фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб за обслуговування споживачів у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, працівниками суб'єктів господарювання та/або безпосередньо фізичною особою - підприємцем без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
На переконання позивача, станом на дату проведення обстеження та винесення оскаржуваної постанови постанова КМУ від 09.12.2020 №1236 була незаконною та не підлягала до застосування.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Представник відповідача обґрунтовуючи свою правову позицію зазначив, що відповідно до вимог Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.04.1995 №64, оцінка встановлених фактів щодо невідповідності санітарному законодавству та пропозиції щодо усунення порушень санітарного законодавства не є обов'яковими елементами акта. В залежності від конкретних умов перевірки вони можуть і не включатися до нього. На переконання відповідача, позивач помилково посилається на обов'язковість складання акту, в той час як Інструкцією передбачено обов'язковим складання протоколу про порушення санітарних норм.
Щодо твердження позивача в частині неправомірності карантину представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 29 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Так, позивач не позбавлений можливості оскаржити постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-22" до адміністративного суду протягом усього строку її чинності.
Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
На виконання рішення засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №23 від 16.11.2021) спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області проведено моніторингове обстеження закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 на предмет дотримання вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
В результаті санітарно-протиепідемічного моніторингу, проведеного у Позивача, виявлено, що 08 грудня 2021 року станом на 13-00 год. в закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 працівники суб'єкта господарювання здійснюють обслуговування споживачів без одягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс, у тому числі виготовлених самостійно.
За вчинення вищезазначеного правопорушення щодо Позивача складено протокол про порушення санітарних норм № 020 від 08.12.2021 та застосовано фінансові санкції у розмірі 5100 грн. постановою №21 від 22.12.2021.
На переконання позивача, фінансові санкції до нього застосовані протиправно, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території У країни гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-22», та відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, від 20 травня 2020 р. № 392 та від 22 липня 2020 р. № 641.
Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя регулює Закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (далі - Закон № 4004-XII).
Цим Законом також визначаються відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлюється порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Розділ VI Закону № 4004-XII передбачає відповідальність за порушення санітарного законодавства.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 46 вказаного Закону до підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:
ж) за обслуговування споживачів у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, працівниками суб'єктів господарювання та/або безпосередньо фізичною особою-підприємцем без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, юридична особа, фізична особа-підприємець сплачують штраф у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 47 Закону № 4004-XII визначено, що постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у встановленому порядку, і є обов'язковими для виконання.
Такі постанови можуть видавати, зокрема, посадові особи територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, - за порушення, передбачені пунктами "є", "ж" частини другої статті 46 цього Закону.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 46 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що передбачена пунктом "ж" частини другої статті 46 Закону № 4004-XII санкція у вигляді штрафу застосовується до фізичної особи-підприємця та інших суб'єктів господарювання, які надають послуги споживачам (здійснюються обслуговування громадян) з порушенням вимог санітарного законодавства.
Судом встановлено, що в результаті санітарно-протиепідемічного моніторингу, проведеного у позивача, виявлено, що 08 грудня 2021 року станом на 13-00 год. в закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 працівники суб'єкта господарювання здійснюють обслуговування споживачів без одягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема, респіраторів або захисних масок, що закривають ніс, у тому числі виготовлених самостійно.
Зазначене порушення суб'єкта господарювання має наслідком застосування до нього фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що працівниками відповідача не було оформлено акту перевірки за формою та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Судом критично оцінені такі посилання позивача з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року N 64 (надалі - Інструкція) встановлюється порядок накладення стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України (надалі - посадових осіб держсанепідслужби).
Пунктом 1.2. Інструкції передбачено, що порушення санітарного законодавства може проявлятися в порушенні Закону від 24.02.1994 року № 4004-ХІІ, інших актах законодавства, що стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також державних санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (надалі - санітарні норми), які затверджує Головний державний санітарний лікар України.
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції передбачено, що порушення справи починається зі складання протоколу про порушення санітарних норм (надалі - протокол).
Підставою для складання протоколу є факт порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби, який фіксується в протоколі.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції передбачено, що акт перевірки дотримання санітарного законодавства (надалі - акт) може бути підставою для складання протоколу, якщо в ньому з дотриманням визначеної форми зафіксований факт порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб держсанепідслужби.
Оцінка встановлених фактів щодо відповідності санітарному законодавству та пропозиції щодо усунення порушень санітарного законодавства не є обов'язковими елементами акта. В залежності від конкретних умов перевірки вони можуть і не включатися до нього. Отже, Інструкцією встановлено, що обов'язковим є складання саме протоколу про порушення санітарних норм, а не акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за порушення санітарного законодавства є правомірною, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 )
Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Максимовича, 19, код ЄДРПОУ 40310643)
Суддя Комар Павло Анатолійович