Справа №643/17470/21
Провадження № 2/638/3281/22
14 листопада 2022 року м.Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Почерніної А.Д.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію,
встановив:
КП «Харківські теплові мережі» звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 в якому просить стягнути з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі'заборгованість за теплову енергію за період з 08 листопада 2018 року по 12 квітня 2021 року у сумі 18451,17 грн. та судовий збір в розмірі 2270 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачу на праві власності належать приміщення напівпідвалу № XIIIa. XIIIб, XIVа, XIVб, XIVв, XIVг загальною площею 71,2 кв.м в літ “А-4”, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з централізованими системами опалення та гарячого водопостачання, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі”. Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача. Договір купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води був укладений 01.03.2018 за №13844 між КП “Харківські теплові мережі” та ОСОБА_3 , але згідно інформації про нарахування та розрахунках за спожиту теплову енергію від 26.07.2021 (оформлений, як бездоговірний, розторгнутий). Особовий рахунок № НОМЕР_1 . Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення з 08 листопада 2018 року по 12 квітня 2021 року підтверджують підключення опалення на початку опалювальних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів до житлового будинку де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта. КП “Харківські теплові мережі” здійснило подачу теплової енергії відповідно до о/р 17300-5268 в повному обсязі. Всупереч нормам законодавства, відповідач ОСОБА_3 не сплачує за теплову енергію о/р 17300-5268 за адресою нежитлових приміщень, через це у нього виникла заборгованість за період з 08 листопада 2018 року по 12 квітня 2021 року у сумі 18451,17 грн. Крім того, згідно ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
09 листопада 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування відзиву зазначає, що між ним по позивачем ніколи не укладався договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2018 за №13844, що підтверджується наданими позивачем копіями рахунків-фактур, в яких не міститься посилання на цей договір, а навпаки вказано, що теплова енергія спожита абонентом без достатніх правових підстав. Також зазначив, що в належних йому нежитлових приміщеннях відсутнє обладнання, тобто прилади опалення (секційні, панельні радіатори, регістри з гладких сталевих чи ребристих труб, конвектори), приєднане до внутрішньобудинкових систем. Теплоподача у цих приміщеннях здійснюється через відкритопроклаені неізольовані трубопроводи внутрішньобудинкового розведення систем опалення житлового будинку. Проте транзитні не ізольовані трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення не є приладами опалення. Відповідач зазначає, що нежитлові приміщення, в яких відсутні прилади опалення та наявні лише неізольовані ділянки транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення є такими, що не отримують комунальну послугу з опалення. Як наслідок обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень від цих транзитних ділянок є втратами, а не комунальною послугою. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем копії актів підключення споживача не є доказами кількості поставленої йому кількості теплової енергії, а лише доводять факт здійснення позивачем постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку у спірному періоді.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року вказану цивільну справу передано для розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова.
04 жовтня 2022 року до суду від представника позивача надійшов відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 , які знаходяться в матеріалах справи та складені представниками позивача та представниками житлово-експлуатаційної організації. Між позивачем та відповідачем не укладено письмовий договір купівлі-продажу теплової енергії. Оскільки споживач теплової енергії не виконав свій обов'язок щодо укладання письмового договору з теплопостачальною організацією діють вимоги ст. 11 ЦК України, за правилами якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства (договорів), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до актів обстеження від 07.11.2017 р. № ОНОТ/4281 та від 11.01.2021 року № 173/4298 система опалення нежитлового приміщення є єдиною та невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 , теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі”. У період до 17.09.2019 питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулювалися Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житло-комунального господарства від 22.11.2005 № 4 (із змінами, внесеними наказом Мінжитокомунгоспу від 06.11.2007 № 169). Цей Порядок визначав процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від централізованого опалення та гарячого водопостачання. Внесені наказом Мінжитокомунгоспу від 06.11.2007 № 169 зміни, які набрали чинності з 14.12.2007, унеможливлювали відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і передбачали можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Тобто з 14.12.2007 чинним законодавством України не передбачалась можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках окремих квартир та нежитлових приміщень. Згідно з Порядком № 4 єдиною можливою підставою відключення від мереж централізованого опалення був відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП. Ніяких дозволів на переобладнання системи опалення відповідач не отримував, і відповідно не надавав до КП «Харківські теплові мережі». Відповідачем по справі не подано до суду підтвердження того, що ним дотримана законодавчо передбачена процедура відключення від системи централізованого опалення, а отже у КП «Харківські теплові мережі» відсутні підстави для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку оплати за використану теплову енергію. Також представник позивача зазначила, що нежитлові приміщення, у яких відсутні опалювальні прилади, споживають теплову енергію через огорожудвальні конструкції (стіни, поли, стелі тощо), хоча і відключені опалювальні прилади, приміщення опалюється від суміжних квартир і від усього житлового будинку в цілому. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожне нежитлове приміщення йде певна кількість теплоти, певний відсоток. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку. У зв'язку з тим, що система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку, одночасно опалюється нежитлове приміщення відповідача. Відповідач не уклавши договору на поставку теплової енергії, безпідставно використовував теплову енергію для опалення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
07 листопада 2022 року від представника до суду надійшли заперечення на відзив, в якому він зазначив, що приміщення відповідача не обладнані індивідуальними приладами обліку теплової енергії. Надані позивачем копії Актів підключення споживача № 173/17076 від 10.04.2018 р., № № 173/18392 від 08.11.2018 р., № 173/20551 від 10.04.2019 р., № 173/22583 від 15.11.2019 р., № 173/24518 від 09.04.2020 р., № 173/28373 від 12.04.2021 р., № 173/26571 від 28.10.2020 р. не є доказами кількості поставленої Позивачем теплової енергії, а доводять лише факт підключення споживачів, розташованих в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , до мережі централізованого опалення у спірному періоді. Оскільки, споживач повинен сплачувати не за факт підключення його приміщень до опалення, а за конкретно спожиті гігакалорії. Крім того, ці Акти не є належними доказами підключення приміщень відповідача до єдиної мережі опалення жилого будинку, бо в них йде мова про підключення споживачів розташованих в будинку АДРЕСА_2 . В той час як відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25235056 від 05.02.2010 р. належні відповідачу нежитлові приміщення розташовані в будинку АДРЕСА_1 . Також зазначив, що позивач не довів належними доказами обґрунтованості і правильності розрахунку величини теплового навантаження. Крім того, відповідач взагалі не може укладати договори купівлі-продажу теплової енергії, оскільки він не є суб'єктом відносин у сфері теплопостачання, оскільки споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить приміщення напівпідвалу № XIIIa. XIIIб, XIVа, XIVб, XIVв, XIVг загальною площею 71,2 кв.м в літ «А-4», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до актів обстеження від 07 листопада 2017 року № ОНОТ/4281 та від 11 січня 2021 року № 173/4298 система опалення нежитлового приміщення, яке належить ОСОБА_3 є єдиною та невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі».
За змістом ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (далі - Закон № 1875-IV), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закон № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим ч. 1 ст. Закон № 1875-IV визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 (далі -Закон № 2633-IV) встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону № 2633-IV теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, споживач зобов'язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Положення ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем, отже, посилання представника відповідача на факт відсутності договірних відносин з позивачем є безпідставним.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.
Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні відповідними Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 №173/17076 від 10 квітня 2018, №173/18392 від 08 листопада 2018, №173/20551 від 10 квітня 2019 року, №173/22583 від 15 листопада 2019 року, №173/24518 від 09 квітня 2020 року, № 173/26571 від 28 листопада 2020 року, №173/28373 від 12 квітня 2021 року, які складені представниками позивача та представниками житлово-експлуатаційної організації.
Відповідачем не доведено, що КП «Харківські теплові мережі» послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , не надавало.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов'язань не допускаються.
Відповідно до Актів звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_3 по лицевому рахунку № НОМЕР_1 станом на 01.01.2019 заборгованість за абонентом за отриману теплову енергію складає: 18451,18 грн. Вказана заборгованість утворилася внаслідок споживання: у листопаді, грудні 2018 року, у січні, лютому, березні, квітні, листопаді, грудні 2019 року, січні, лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2020 року, січні, лютому, березні, квітні 2021 року всього 14,89138 Гкал ( а.с. 6).
31.08.2021 КП «Харківські теплові мережі» направлено ОСОБА_3 лист-вимогу щодо обов'язку сплати заборгованості за використану теплову енергію.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з наданими позивачем розрахунком інфляції та трьох відсотків річних, згідно яким розмір інфляції з листопада 2018 року по березень 2021 року становить 2987,05 грн, 3% річних - 1344,00 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_3 по лицевому рахунку № НОМЕР_1 має заборгованість: на жовтень 2018 року - 785,21 грн, за листопад 2018 року - нараховано 0,34128 Гкал на 627,54 грн, за грудень 2018 року 0,75000 Гкал на 1379,08 грн., за січень 2019 року нараховано 0,98037 Гкал на 1625,78 грн, за лютий 2019 року нараховано 0,78047 Гкал на 1219,54 грн., за березень 2019 року нараховано 0,53282 Гкал на 832,57 грн., за квітень 2019 року нараховано 0,23571 Гкал на 368,32 грн., за листопад 2019 року нараховано 0,20891 Гкал на 326,44 грн., за грудень 2019 року нараховано 0,61302 Гкал на 740,93 грн., за січень 2020 року нараховано 0,78925 Гкал на 1233,25 грн., за лютий 2020 року нараховано 0,67381 Гкал на 1052,88 грн, за березень 2020 року нараховано 0,45483 Гкал на 710,70 грн., за квітень 2020 року нараховано 0,28642 Гкал на 447,55 грн, за жовтень 2020 року нараховано 0,20997 Гкал на 275,08 грн., за листопад 2020 року нараховано 0,36054 Гкал на 472,33 грн., за грудень 2020 року нараховано 0,64042 Гкал на 951,76 грн, за січень 2021 року нараховано 0,88747 Гкал на 1404,54 грн., за грудень 2020 року нараховано 0,64042 Гкал на 951,76 грн, за січень 2021 року нараховано 0,88747 Гкал на 1404,54 грн., за лютий 2021 року нараховано 0,77275 Гкал на 1222,98 грн, за березень 2021 року нараховано 0,93728 Гкал на 1483,37 грн., за квітень 2021 року нараховано 0,81593 Гкал на 1291,32 грн.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 року № 630, врегульовані відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, визначено взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Отже, підведення централізованого опалення до житлового будинку свідчить про виконання послуг КП «Харківські теплові мережі». Позивач виконав свої обов'язки щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги або відмови її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування розрахунків позивача щодо розміру заборгованості, позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають задоволенню.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за теплову енергію за період з 08 листопада 2018 року по 12 квітня 2021 року у сумі 18451 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3% річних в сумі 1344 (одна тисячі триста сорок чотири) грн., інфляційні витрати в сумі 2987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2022 року.
Суддя Л.М. Рибальченко