Справа № 607/14574/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/319/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
21 листопада 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополіматеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42022210000000105 від 02 липня 2022 року, за апеляційною каргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання керівника Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_9 , яке погоджено начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави та застосовано до
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Звижень, Львівської області, громадянина України, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Тернопільській області ДСР НП України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого
запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_11 цілодобово залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним їх викликом, вимогою, з визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися з м. Тернополя без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи;
- утриматися від спілкування із свідками, потерпілими, експертами та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановлено строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 31.12. 2022 року.
Як слідує з матеріалів провадження, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022210000000105 від 02 липня 2022 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, 2. ст.28 ч.2 ст.365, ч.2 ст.28 ч.1 ст.371 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.03.2021 р. ОСОБА_7 призначений на посаду старшого оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) УСР в Тернопільській області ДСР Національної поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів крім інших відносяться органи Національної поліції та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_7 являється працівником правоохоронного органу, наділеним владними повноваженнями та в межах своєї компетенції зобов'язаний захищати права і свободи громадян, пред'являти вимоги, приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, та відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України - є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати крім інших заходи примусу у вигляді фізичного впливу (сили), яким являється застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Згідно ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
При цьому, старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 , старший оперуповноважений 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 , старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 та оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , в порушення вищевказаних нормативно - правових актів України, навмисно, діючи за попередньою змовою групою осіб, перевищуючи наданні їм повноваження, вчинили злочини у сфері службової діяльності.
Так, 01.07.2022 р. близько 20 год. працівники УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 слідували по просп. Злуки в м. Тернопіль на автомобілі марки ТОЙОТА, д.н.зн. НОМЕР_1 , та виявили конфліктну ситуацію, під час якої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наздоганяв свого брата - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий в подальшому сів до автомобіля працівників Управління патрульної поліції в Тернопільській області (далі - УПП в Тернопільській області) та в їх супроводі покинув місце події.
В подальшому працівники УСР в Тернопільській області ДСР НП України, переконавшись що ОСОБА_15 прослідував та сів разом з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до автомобіля типу «бус» білого кольору марки Volkswagen, д.н.зн. НОМЕР_2 , припустились до грубого порушення прав і свобод громадянина та особистої недоторканості, за відсутності беззаперечних та обґрунтованих підозр щодо вчинення злочину останніми, перевищуючи надані їм службові повноваження, вирішили незаконно їх затримати шляхом застосування заходів фізичного та психічного впливу.
З цією метою, оперуповноважений УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 наздогнав автомобіль УПП в Тернопільській області та надав вказівку інспектору взводу №1 роти №4 УПП в Тернопільській області ОСОБА_20 та інспектору взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області ОСОБА_21 зупинити автомобіль типу «бус» білого кольору марки Volkswagen, д.н.зн. НОМЕР_2 , в якому знаходилися ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
В свою чергу інспектори УПП в Тернопільській області ОСОБА_20 та ОСОБА_21 почали рух по проспекту Злуки міста Тернопіль та поблизу АЗС «Автотехсервіс», що розташоване за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 2б, виявили припаркований автомобіль типу «бус» білого кольору марки Volkswagen, д.н.зн. НОМЕР_2 , та о 20 год. 03 хв. 01.07.2022 р. заблокували його можливість руху вперед службовим транспортним засобом.
У подальшому, до вказаного транспортного засобу на автомобілі марки ТОЙОТА, д.н.зн. НОМЕР_1 , прибули ОСОБА_16 та працівники УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , котрі будучі представниками влади, виходячи за межі наданих їм прав та службових повноважень, без будь-яких законних на те підстав, в порушення вищевказаних вимог законодавства, без будь яких пояснень своїх дій, ігноруючи обов'язок назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на вимогу осіб службові посвідчення, з застосуванням заходів фізичного та психологічного впливу, здійснили затримання ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 за наступних обставин.
Так, о 20 год. 03 хв. 01.07.2022 р., перебуваючи поблизу АЗС «Автотехсервіс» за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 2б, виконуючи заздалегідь обумовлені між працівниками УСР в Тернопільській області ДСР НП України дії, оперуповноважений УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , являючись працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи що його дії явно виходять за межі наданих йому законом повноважень, без наявності правових підстав для застосування насильства, в присутності старшого оперуповноваженого 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 та старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з останніми, з метою залякування шляхом нанесення тілесних ушкоджень та примусу потерпілого ОСОБА_18 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі лягти на проїжджу частину автомобільної дороги, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи умисно, застосував насильство до потерпілого, а саме відчинив двері водія транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.зн. НОМЕР_2 , правою рукою обхватив шию останнього та силою витягнув його з транспортного засобу та повалив на асфальт. В подальшому ОСОБА_14 , натискаючи колінами на спину і стегна ОСОБА_18 , загнув його ліву руку за спину, завдаючи сильної фізичної болі та страждань, підвівся та правою ногою наніс один удар по тілу потерпілого в область правого плеча, котрий перебував в лежачому положенні та не чинив будь якого опору.
Внаслідок вищевказаних дій оперуповноважений УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 спричинив потерпілому ОСОБА_18 моральне страждання, сильний фізичний біль та тілесне ушкодження у виді садна лобової ділянки голови справа, яке відповідно до висновку СМЕ відносяться до легкого тілесного ушкодження.
В цей же час, виконуючи заздалегідь обумовлені між працівниками УСР в Тернопільській області ДСР НП України дії, старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 , являючись працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи що його дії явно виходять за межі наданих йому законом повноважень, без наявності правових підстав для застосування насильства, в присутності оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , старшого оперуповноваженого 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 та старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з останніми, з метою залякування шляхом нанесення тілесних ушкоджень та примусу потерпілого ОСОБА_17 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі вийти з салону автомобіля та лягти на узбіччя автомобільної дороги, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи умисно, застосував насильство до потерпілого, а саме відчинив бокові дверцята транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.зн. НОМЕР_2 , схопив потерпілого за руки та, застосовуючи фізичну силу, почав витягувати його з салону, при цьому шарпав потерпілого за одяг та вдаряв правим плечем до стійки салону автомобіля. Після того, як ОСОБА_13 витягнув ОСОБА_17 з транспортного засобу, повалив його на узбіччя автомобільної дороги, внаслідок чого потерпілий вдарився правим коліном об бордюр.
В подальшому, ОСОБА_13 , перебуваючи безпосередньо біля затриманого ОСОБА_17 , котрий знаходився в лежачому положенні та був позбавлений можливості рухатися, не реагував на прохання останнього надати йому воду або вологі серветки для зняття набряку та больового відчуття слизової оболонки очей внаслідок попереднього застосування газового балончику для самозахисту аерозольного типу.
Внаслідок вищевказаних дій старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 спричинив потерпілому ОСОБА_17 моральне страждання, сильний фізичний біль та тілесні ушкодження у виді синця правого плеча та садна ділянки правого колінного суглоба, які відповідно до висновку СМЕ відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Після цього, виконуючи заздалегідь обумовлені між працівниками УСР в Тернопільській області ДСР НП України дії, старший оперуповноважений УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 , являючись працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи що його дії явно виходять за межі наданих йому законом повноважень, без наявності правових підстав для застосування насильства, в присутності оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , старшого оперуповноваженого 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з останніми, з метою залякування шляхом нанесення тілесних ушкоджень та примусу потерпілого ОСОБА_15 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі лягти на узбіччя автомобільної дороги, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи умисно, спільно з старшим оперуповноваженим 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 , котрий утримував ОСОБА_16 за праву руки та намагався силою повалити його на узбіччя автомобільно дороги, застосував насильство до потерпілого, а саме наніс ОСОБА_16 удар правою ногою по лівій нозі внаслідок чого останній втратив рівновагу та під натиском працівників правоохоронного органу впав на узбіччя.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 почали утримувати ОСОБА_15 в положенні лежачи з заведеними за спину руками, давити колінами правих ніг на спину притискаючи таким чином останнього до ґрунтового покриття, завдаючи при цьому потерпілому сильної фізичної болі та страждань, а ОСОБА_7 в цей час незаконно застосував до останнього спецзасіб - кайданки металеві.
Внаслідок вищевказаних дій старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 та старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 спричинили потерпілому ОСОБА_16 моральне страждання, сильний фізичний біль та тілесні ушкодження у виді синця з садном правої надбрівної ділянки, синці повік правого ока, лівої скроневої ділянки, садна ділянки правого ліктьового суглоба, ділянки обох променево - зап'ясткових суглобів і обох кистей, ділянки правого колінного суглоба, лівої гомілки, які відповідно до висновку СМЕ відносяться до легкого тілесного ушкодження.
В цей же час, виконуючи заздалегідь обумовлені між працівниками УСР в Тернопільській області ДСР НП України дії, старший оперуповноважений 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 , являючись працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи що його дії явно виходять за межі наданих йому законом повноважень, без наявності правових підстав для застосування насильства, в присутності оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 , старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_13 та старшого оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з останніми, з метою залякування шляхом нанесення тілесних ушкоджень та примусу потерпілого ОСОБА_19 вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі лягти на узбіччя автомобільної дороги, перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи умисно, застосував насильство до потерпілого, а саме загнув його ліву та праву руки за спину та натискаючи правим коліном на спину зафіксував тіло останнього, котрий перебував в лежачому положенні та не чинив будь якого опору, завдаючи при цьому сильної фізичної болі та страждань.
Внаслідок вищевказаних дій старший оперуповноважений 5-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_12 спричинив потерпілому ОСОБА_19 моральне страждання та сильний фізичний біль.
В подальшому, о 20 год. 05 хв. 01.07.2022 р., продовжуючи вчиняти дії направлені на затримання потерпілих з заподіянням фізичного болю, котрі явно виходять за межі наданих йому повноважень, старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_19 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками та наніс правою рукою удар по голові останнього.
Після цього, продовжуючи вчиняти дії направлені на затримання потерпілих з заподіянням фізичного болю, котрі явно виходять за межі наданих йому повноважень, старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_15 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками зап'ястя яких зведені за допомогою кайданок та наніс правою рукою удар по голові останнього, від чого потерпілий, будучи в безпорадному стані та не маючи можливості вчинити будь який опір чи захиститись від неправомірних дій працівника поліції, вдарився головою до поверхні узбіччя.
В подальшому, о 20 год. 05 хв. 01.07.2022 р., продовжуючи вчиняти дії направлені на затримання потерпілих з заподіянням фізичного болю, котрі явно виходять за межі наданих йому повноважень, оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_15 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками зап'ястя яких зведені за допомогою кайданок та колінами обох ніг натиснув на спину останнього, завдаючи сильної фізичної болі та страждань.
В подальшому, о 20 год. 07 хв. 01.07.2022 р., продовжуючи вчиняти дії направлені на затримання потерпілих з заподіянням фізичного болю, котрі явно виходять за межі наданих йому повноважень, оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 повторно підійшов до ОСОБА_15 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками зап'ястя яких зведені за допомогою кайданок та коліном лівої ноги натиснув на спину останнього, завдаючи сильної фізичної болі та страждань.
Продовжуючи свої злочинні дії, о 20 год. 09 хв. 01.07.2022 р. оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_19 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками, та безперешкодно застосував на променево - зап'ясткові суглоби останнього спецзасіб - кайданки металеві, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у виді саден ділянки обох променево-зап'ясткових суглобів, які відповідно до висновку СМЕ відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Після цього, о 20 год. 10 хв. 01.07.2022 р., продовжуючи вчиняти дії направлені на затримання потерпілих з заподіянням фізичного болю, котрі явно виходять за межі наданих йому повноважень, старший оперуповноважений 2-го відділу УСР в Тернопільській області ДСР НП України ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_15 , котрий перебував в положенні лежачи з заведеними за спину руками, зап'ястя яких зведені за допомогою кайданок, будучи при цьому в безпорадному стані та не маючи можливості чинити будь який опір чи захиститись від неправомірних дій працівника поліції, повторно наніс правою рукою удар по голові потерпілого.
26 серпня 2022 року ОСОБА_7 в межах кримінального провадження №42022210000000105 від 02 липня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 371 КК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною, так як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим та прокурором не доведено обставини, які визначені ч.1 ст.194 КПК України, а саме - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку апелянта, висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та відсутність підстав для застосування відносно нього іншого більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованим.
Стверджує, що жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_7 сторона обвинувачення не надала.
Вказує, що обираючи запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя не взяв до уваги відсутність в матеріалах клопотання вагомих доказів вчинення ОСОБА_7 злочину, даних про його особу, майновий та сімейний стан.
Узагальнюючи свої доводи, стверджує, що суд допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та ухвалити нову, обравши більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із забороною цілодобового покидання житла.
Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просять її задовольнити; прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Колегія суддів, як і слідчий суддя суду першої інстанції, погоджується з доводами прокурора щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 та наявності ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, колегія судді враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтами рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про орання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, яким підозрюваному ОСОБА_22 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Тому, висновки слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає правильними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відтак, доводи апелянта про відсутність доказів щодо обґрунтованості підозри, достатніх для визнання її такою, що може задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень, на думку колегії суддів є непереконливі.
Колегія суддів також погоджується з доводами, наведеними у рішенні суду першої інстанції щодо оцінки ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, аналіз яких дає підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Кожен з цих ризиків судом досліджено та належним чином мотивовано необхідність його врахування при обранні запобіжного заходу.
Колегія судді звертає увагу, що слідчим суддею зроблено детальний аналіз ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотання та прокурор у судовому засіданні, виходячи з якого обґрунтовано мотивував своє рішення, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Мотиви, наведенні слідчим суддею на обґрунтування своїх висновків щодо оцінки ризиків зазначених слідчим у клопотанні про обрання запобіжного заходу є належним чином аргументовані і сумніві у колегії суддів не викликають.
З огляду на аргументацію, наведену у судовому рішенні щодо аналізу встановлених слідчим суддею ризиків, твердження апелянта про відсутність доказів на доведення хоча б одного із вказаних у клопотанні слідчого ризиків, є необґрунтовані.
На думку колегії суддів, слідчий суддя обрав такий вид запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, який судом визначений у виді домашнього арешту.
Це рішення належним чином умотивоване, відповідає вимогами ст.ст.194, 177 КПК України і сумніві у колегії суддів не викликає.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що слідчий суддя, розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 правильно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України відмовив у задоволені клопотання слідчого і ухвалив рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_7 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставить питання адвокат ОСОБА_23 , не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_23 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2022 року року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді