Справа №587/1744/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1355/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Вимагання
Іменем України
17 листопада 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 587/1744/22 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 09.11.2022 про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду в частині обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 07.01.2023 включно з покладенням обов'язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки ОСОБА_12 є особою середнього віку з інвалідністю 3-ї групи, перебуває в цивільному шлюбі, має матір похилого віку, яка через незадовільний стан здоров'я потребує стороннього догляду, йому поставлені відповідні діагнози, рекомендації щодо лікування, недотримання яких може призвести до погіршення стану здоров'я та матиме незворотні негативні наслідки, за місцем проживання характеризується позитивно, а прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
У провадженні Сумського районного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 154, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156 КК. В судовому засіданні 09.11.2022 прокурором було подане клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави, яке обґрунтоване тим, що строк тримання під вартою ОСОБА_12 закінчується 11.11.2022, однак до вказаної дати не можливо завершити судовий розгляд з об'єктивних причин, а ризики, передбачені ст. 177 КПК на даний час не зменшилися, оскільки знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду, продовжувати злочинну діяльність, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати судовому розгляду шляхом здійснення впливу на свідків та потерпілу, що свідчить про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області 09.11.2022 обвинуваченому ОСОБА_12 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.01.2023 включно без визначення застави. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а також недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК судом не визначено розмір застави.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_9 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, а згідно ч. 2 КПК завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. При цьому під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ст. 194 КПК).
Ухваливши рішення про обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, цілком обґрунтовано дійшов такого висновку, оскільки при вирішенні зазначеного питання у повній мірі дотримався вимог ст. 176, 177, 183, 194, 197 і 331 КПК, а саме з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема ту обставину, що судове провадження ще не розпочалося, наявні обставини, які свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити тиск на потерпілих і свідків.
Так, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 154, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156 КК, і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_12 вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред'явленого йому обвинувачення, правильності правової кваліфікації його дій, достовірність або недостовірність наявних у справі доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження.
Висновки суду першої інстанції про ступінь ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зроблені за результатами об'єктивного сукупного аналізу фактичних обставин кримінального провадження та попередньої процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду по суті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обвинувачений ОСОБА_12 може переховуватись від суду і цей ризик не зменшився, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення, у даному випадку, також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.
Колегія суддів, вирішуючи питання про обґрунтованість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважаючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
При встановленні ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом у сукупності з іншими доказами.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 триває розгляд кримінального провадження і по суті ще не розпочався, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків на даний час існує.
Твердження захисника про необхідність застосування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканість, навівши в оскаржуваній ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення, з чим колегія суддів погоджується, судове рішення є законним, обґрунтованим і належним чином умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 09.11.2022 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4