Номер провадження: 11-кп/813/1991/22
Справа № 947/24398/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Одесі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.296, ч.4 ст.296, ч.2 ст.146, ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2022,-
встановив:
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 25.11.2022, стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.296, ч.4 ст.296, ч.2 ст.146, ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.
Встановлені судом обставини
Судом першої інстанції враховано існування ризиків, передбачених п.1. п.3 п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінено сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 хоча і має місце мешкання на території України, проте офіційно не працює, може переховуватися від суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливе, а тому суд вважав доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченом ОСОБА_7 . Суд, також прийняв до уваги і стадію даного судового провадження, в межах другого епізоду обвинувачення, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , зазначає про невідповідність постановленої ухвали суду вимогам кримінального процесуального закону. Посилаючись на зміст положень ст.ст.177, 178, 194, 199 КПК України, позиції ЄСПЛ зауважує про те, що на даній стадії кримінального провадження не вбачається за можливе робити висновки про обґрунтованість або необґрунтованість обвинувачення, вказує на те, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Апелянт зауважує про те, що на даний час перестали існувати встановлені слідчим суддею та судом ризики, обвинувачений має зареєстроване місце проживання на території Одеської області, проживає в м. Одесі, має на утриманні неповнолітню дитину, що вказує на наявність у нього міцних соціальних зв'язків. Стороною обвинувачення не було доведено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховуватиметься від органу досудового розслідування чи суду. Крім того відсутні докази спроб ОСОБА_7 впливати на свідків, потерпілих. Стороною обвинувачення не було надано доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Просить скасувати ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 наводить аналогічні вимоги та доводи.
Позиції сторін апеляційного провадження
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав скасування запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений. Запобіжний захід може бути скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, тощо).
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 хоча і має місце мешкання на території України, проте офіційно не працює, може переховуватися від суду, крім того в межах другого епізоду обвинувачення, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду.
За результатами перевірки ухвали суду першої інстанції судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, до уваги не приймаються доводи апелянтів про те, що у кримінальному провадженні здійснено висновок щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення ОСОБА_7 , оскільки не підтверджено обставин того, що суд вдався до оцінки будь-яких обставин щодо доведення або недоведення винуватості ОСОБА_7 в обсязі пред'явленого йому обвинувачення.
Суперечать змісту судового рішення та змісту позицій ЄСПЛ доводи апелянтів про те, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки тяжкість вчиненого кримінального правопорушення у конкретному кримінальному провадженні не була врахована як єдиний самостійний елемент, що став підставою для продовження запобіжного заходу, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції прийнято до уваги сукупність обставин, визначених ст.ст.177, 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Разом з цим, апелянтами зазначено про відсутність доказів вчинення ОСОБА_7 конкретних позапроцесуальних дій у кримінальному провадженні, такі доводи не відповідають змісту поняття «ризик» та не приймаються до уваги.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, в апеляційних скаргах висновки суду не спростовано та не надано доказів про те, що в ході кримінального провадження змінилися підстави застосування чи обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали суду, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід. За встановленого та викладеного апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України,суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 -адвоката обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2022 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.296, ч.4 ст.296, ч.2 ст.146, ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4