Номер провадження: 11-кп/813/2086/22
Справа № 491/899/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.11.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
захисника -адвокатки ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника - адвокатки ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 17.10.2022 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого головою правління АТЗГ «РайАгроБуд», раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 1201516021000285 від 04.05.2015.
встановила:
Вказаною ухвалою клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_8 по кримінальному провадженню № 1201516021000285 від 04.05.2015 за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України залишено без задоволення.
Продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на 60 днів - до 15 години 00 хвилин 16 грудня 2022 р.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, захисник - адвокатка ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з тим, що судом відмовлено в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
Крім того, вважає, що задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний обвинуваченому.
Таким чином запобіжний захід, який був визначений особі на стадії досудового розслідування не може автоматично подовжуватися після передачі матеріалів кримінальної справи до суду загальної юрисдикції.
Просить скасувати ухвалуЛюбашівського районного суду Одеської області від 17.10.2022 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її клопотання про повернення обвинувального акту та відмовити в задоволенні клопотання прокурору щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді - доповідача, захисник - адвокатка ОСОБА_6 підтримала апеляційні вимоги та просила їх задовольнити, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, відповідно до вимог ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
А згідно приписів ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Таким чином, судова колегія зазначає, що оскарження в апеляційному порядку ухвали суду в частині залишення без задоволення клопотання про повернення обвинувального акту не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, по даному кримінальному провадженню потерпілий та свідки не допитані, матеріали не досліджені, і обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе на них впливати, а крім того може ухилитись від суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі доведеності вини, і що зазначені ризики виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до особливо тяжких злочинів за який передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Суд зазначає, що враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , за яке передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, те, що потерпілий та свідки не допитані, матеріали не досліджені, і обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе на них впливати, а крім того може ухилитись від суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі доведеності вини, що доводить існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, а тому твердження захисника - адвокатки ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , які були зазначені нею у апеляційній скарзі, є непереконливими.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, судом не було встановлено.
Суд апеляційного інстанції враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 376 ч.2 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника - адвокатки ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 17.10.2022 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9