Номер провадження: 11-кп/813/2032/22
Справа № 947/24139/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.11.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю: обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених у об'єднаному кримінальному провадженні №12019161480001468 від 29.06.2019р., №12020160480001620 від 08.06.2020р. в редакції обвинувального акту від 05.08.2022р., №12019161480001979 від 26.06.2020р., №12022163480000389 від 08.05.2022р. в редакції обвинувального акту від 04.08.2022р., №12022162470000554 від 01.05.2022р., за обвинуваченням:
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,
З матеріалів провадження, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження №12019161480001468 від 29.06.2019р., 12020160480001620 від 08.06.2020р. в редакції обвинувального акту від 05.08.2022р., № 12019161480001979 від 26.06.2020р., №12022163480000389 від 08.05.2022р. в редакції обвинувального акту від 04.08.2022р., №12022162470000554 від 01.05.2022р., за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2022р. продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 на 60 днів, до 05.12.2022р., з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 57630 грн. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів, до 05.12.2022р., з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 99240 грн. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2022р. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який (домашні арешт чи особисте зобов'язання). При цьому зазначила, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, судом не надана оцінка особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме те, що він раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має реєстрацію та постійне місце проживання, тривалий час працював приватним підприємцем та займався приватним візництвом, має стійкі соціальні зв'язки, на його утриманні знаходяться хвора на хронічні захворювання похилого віку мати та троє малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того визнає свою вину за епізодом крадіжки від 08.06.2020р., відсутність по справі майнової шкоди та цивільного позову, всі ці обставини у сукупності дають підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_6 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом. Крім того, через те, що родина обвинуваченого знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі, відсутня можливість внесення обвинуваченим застави у визначеному судом розмірі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи в апеляційному суді був повідомлений належним чином. Надіслав заяву про розгляд справи без його участі, одночасно зазначив, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 обранно законно та обгрунтовано та підстав для скасування немає.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу з мотивів наведених в ній, та змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт чи особисте зобов'язання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подана апеляційна скарга на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2022р. в частині продовження відносно ОСОБА_6 строку тримання під вартою з визначенням розміру застави, а тому предметом апеляційного перегляду є вказана ухвала саме в цій частині. В решті ухвала суду не оскаржена, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів, крім норм Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінального процессуального законодавства керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень Глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України, підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів провадження, які надійшли до суду апеляційної інстанції, Київським районним судом м. Одеси здійснюється судовий розгляд об'єднаного кримінального провадження №12019161480001468 від 29.06.2019р., 12020160480001620 від 08.06.2020р. в редакції обвинувального акту від 05.08.2022р., № 12019161480001979 від 26.06.2020р., №12022163480000389 від 08.05.2022р. в редакції обвинувального акту від 04.08.2022р., №12022162470000554 від 01.05.2022р., за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції, у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178, 183 КПК України, врахував доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, як дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кількох умисних кримінальних правопорушень, оспорює обвинувачення, раніше порушував умови більш м'якого запобіжного заходу і був затриманий за підозрою у вчиненні нового умисного кримінального правопорушення. З огляду на висунуте ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні умисних злочинів проти власності, та тяжкість покарання у виді позбавлення волі, яке йому загрожує, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також судом першої інстанції, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , було враховано обставини злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, суспільний інтерес кримінальних правопорушень, який з огляду на презумпцію невинуватості, переважає над особистою волею обвинуваченого, данні про особу обвинуваченого, доведення ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та на думку колегії суддів дійшов обґрунтованого висновку, що скасування або зміна запобіжного заходу на більш м'який, крім застави, не зможе забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.15. ч.3 ст.185 КК України, а саме незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк до шести років.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Харченко протии України" від 10 лютого 2011 року (п.79) продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".
Також в рішенні ЄСПЛ у справі "Єчюс проти Литви" (п.219) зазначено, що продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» (п.80) Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, данні про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що останній не працює, не має постійного джерела прибутку, стійких соціальних зв'язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кількох умисних кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому з огляду на тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання його винним, дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спроби в подальшому переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обрання обвинуваченому ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, з одночасним застосуванням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, не зможе запобігти наведеним вище ризикам та виконання обвинуваченим покладеним на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
На даному етапі судового розгляду апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати йому запобіжний захід не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції стороною захисту не спростовані висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави, оскільки обрання більш м'якого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальним законодавством обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обсяг обвинувачення ОСОБА_6 , у сукупності із тяжкістю можливого покарання, дані про його особу, наявність ознак справжнього суспільного інтересу, а також те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави вважати, що застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, є обґрунтованим. Обставин, які б свідчили про зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Будь яких інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, або могли бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, матеріали провадження, які надійшли до апеляційного суду, не містять.
Надані стороною захисту в суді апеляційної інстанції відомості про наявність у обвинуваченого хронічного захворювання гепатиту С, що потребує інтенсивного лікування, яке не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятора, а також інші характеризуючи данні обвинуваченого, колегією суддів досліджені, прийняті до уваги, проте на думку суду не містять застережень, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та могли бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи вище зазначене, судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень положень КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення стосовно ОСОБА_6 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме 57 630 грн.
Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання у виді позбавлення волі, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчинені цих злочинів, відсутність стійких соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави, згідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Отже висновок суду про наявність достатніх підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою з визначенням розміру застави, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст.177, 178, 183, 199,404, 405, 407,422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із закінченням строку дії ухвали 05.12.2022р., з визначенням розміру застави у розмірі 57630 гривень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 21 листопада 2022р.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4