Номер провадження: 11-кп/813/2148/22
Справа № 521/15976/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у кримінальному провадженні №12022163470000042 від 17.01.2022 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого одну малолітню дитину, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
В Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся із клопотанням про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи його тяжкістю можливого призначеного покарання та наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на не обґрунтованість прокурором ризиків.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 року, обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто 26.12.2022 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції, врахувавши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його обвинувачення у вчиненні декількох епізодів тяжкого злочину, існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі захисник посилається на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали суду першої інстанції, стверджує про недоведеність ризиків, які обумовлюють необхідність тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та не врахування судом особи обвинуваченого.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , який не звертався із клопотанням про розгляд апеляційної скарги за його участі, захисник ОСОБА_7 також не наполягав на обов'язковій участі обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судової справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу; та незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно.
За змістом ч.3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Під час підготовчого судового засідання сторона обвинувачення має право звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про обрання запобіжного заходу, мотивуючи його при цьому та надавши суду докази, які унеможливлюють застосування до особи більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 315 КПК та прийняв законне та обґрунтоване рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, обравши запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою, суд на законних підставах визначив розмір застави, як альтернативу запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів.
Суд правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, особу обвинуваченого, та відповідно до ст.182 КПК вірно визначив обвинуваченому як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК.
На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, визначений судом розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованого злочину, а також можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 злочину, дані про особу обвинуваченого, який є офіційно не працюючим, колегія суддів також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інші кримінальні правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а оскільки свідки ще не були допитані судом, не можна виключати можливість впливу обвинуваченого на вказаних осіб.
Доводи захисника про відсутність підтвердження існування ризиків апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає непереконливими доводи захисника про відсутність ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, виправдовують обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд наголошує, що колегія суддів, на даній стадії, не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Доводи сторони захисту стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_8 є раніше не судимим, обвинувачується у скоєнні ненасильницького злочину, має місце проживання, одружений, має малолітню дитину, має вищу освіту, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки ці обставини не можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, ініціюючи доводи сторони захисту стосовно можливості обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів звертає увагу, що стороною захисту не надано суду підтверджуючих документів про місце проживання обвинуваченого та можливості його перебування під домашнім арештом за певною адресою.
Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що безпосередньо може вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК, та існування реальної потреби проведення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнього від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
Оскільки доводи сторони захисту про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування оскарженої ухвали.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12022163470000042 від 17.01.2022 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4