21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/33936/21
адміністративне провадження № К/990/30147/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив стягнути з відповідача на його корить 2 344167,98 грн компенсацію за невикористані відпустки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 160058,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.
31 жовтня 2022 року Офіс Генерального прокурора повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є стягнення компенсації за невикористані дні відпустки.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В обґрунтування касаційної скарги заявник, зокрема, указав про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 розділу II постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки питання щодо застосування застосування положень пункту 2 розділу II Порядку №100 неодноразово вирішувалося Верховним Судом за подібних обставин. Зокрема, у справі №818/1551/17, я у якій Верховний Суд зазеначив, що спосіб обчислення розміру оплачуваної відпустки та грошової допомоги визначено Порядком №100, з аналізу пункту 2 якого випливає, що оплата щорічної основної відпустки відбувається шляхом множення кількості днів відпустки на частку виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (чи компенсації за неї) та кількості календарних днів року (за виключенням святкових і неробочих). Якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Це спростовує доводи Офісу Генерального прокурора про його відсутність.
Крім того, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу було виплачено позивачу у червні 2021 року, а відпустка була надана позивачу у червні 2021 року, то для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, необхідно врахувати виплати за період червень 2020 року - травень 2021 року.
Натомість Офіс Генерального прокурора вважає, що при обчисленні суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 необхідно обирати інший період. Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, мотивів щодо неправильного обрання періоду роботи прокурора для розрахунку виплат. Заявник також указує про неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, однак фактично не погоджується з оцінкою доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко