21 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/1283/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
про вжиття заходів забезпечення позову
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"
до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
про зміну умов договору оренди.
Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - ТОВ "Алонза", позивач) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про зміну умов договору оренди від 28.04.2020 шляхом доповнення його пунктом 5.9 в такій редакції: "У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану нарахування орендної плати та інших платежів по договору з 24.02.2022 зупиняється до закінчення воєнного стану в Україні".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із введенням на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації на адресу банку позивачем було направлено лист від 04.03.2022 № 04-03/2022-1, в якому ТОВ "Алонза" повідомив про наявність форс-мажорних обставин та просив, зокрема, зупинити нарахування орендної плати та інших платежів по договору оренди частини цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру "Приозерний" від 28.04.2020 у зв'язку із припиненням роботи ТРЦ "Приозерний" з 24.02.2022 внаслідок введення воєнного стану і масового вивозу орендарями їх майна. На думку позивача, вказаний лист є його пропозицією щодо зміни умов договору щодо нарахування орендної плати. У відповідь на таку пропозицію від АТ КБ "Приватбанк" надійшла претензія від 06.05.2022 № Е.93.0.0.0/0-220506/2968, в якій банк зазначив про відсутність у орендаря права вимоги зупинення нарахування орендної плати та інших платежів за договором, а також вимагав сплати 10 225 022,68 грн заборгованості з орендної плати та пені, пропонував достроково розірвати договір, підписавши відповідну додаткову угоду. Таким чином, за твердженням позивача, між сторонами не досягнуто домовленостей щодо внесення змін до договору оренди від 28.04.2020 в частині зупинення нарахування орендної плати та інших платежів у зв'язку з припиненням роботи ТРЦ "Приозерний" з 24.02.2022 внаслідок введення воєнного стану і масового вивозу орендарями їх майна.
31.05.2022 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ "Приватбанк", а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) договору оренди від 28.04.2020, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Алонза" щодо оренди частини цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру "Приозерний", що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м; а також в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. А4, ґанки літ. А6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. А9; вхід на 1 поверх літ. А11-1; навіс літ. Б, а також вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування ТОВ "Алонза" вказаними приміщеннями у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаних приміщень, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення), наявних у вказаних приміщеннях.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ "Алонза" стверджує, що АТ КБ "Приватбанк" має наміри розірвати договір оренди від 28.04.2020 в односторонньому порядку на підставі пункту 7.2 договору, про що ним зазначено в претензії від 06.05.2022 № Е.93.0.0.0/0-220506/2968 та що в подальшому істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки матиме наслідком дострокове розірвання й договорів суборенди, які були укладені безпосередньо позивачем.
Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 (суддя Ніколенко М.О.) заяву ТОВ "Алонза" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Заборонено АТ КБ "Приватбанк", а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) Договору оренди від 28.04.2020, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "Алонза" щодо оренди частини цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру "Приозерний", що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м.; а також в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. А4, ґанки літ. А6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. А9; вхід на 1 поверх літ. А11-1; навіс літ. Б, а також вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування ТОВ "Алонза" вказаними приміщеннями у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаних приміщень, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаних приміщеннях.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (колегія суддів у складі: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М., Чус О.В.) апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 за результатами розгляду заяви ТОВ "Алонза" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 за результатами розгляду заяви ТОВ "Алонза" про вжиття заходів забезпечення позову скасовано.
У задоволенні заяви ТОВ "Алонза" від 31.05.2022 про забезпечення позову відмовлено.
В решті вимог апеляційної скарги відмовлено.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
ТОВ "Алонза" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 в частині задоволення вимог апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду попередньої інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначена касаційна скарга подана на підставі пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2022 доводів скаржника про перегляд постанови апеляційного господарського суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та на підставі пунктів 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України (фактично підпадає під ознаки пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України) відхилено, зважаючи на вимоги змісту абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Касаційне провадження
У зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Як встановлено судами, предметом спору у справі, яка розглядається, є немайнова вимога про зміну умов договору оренди.
За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Оскільки у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №910/4192/22.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
- у випадку задоволення судом позовних вимог про внесення змін до договору оренди від 28.04.2020 шляхом доповнення його пунктом 5.9 в редакції: "У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, нарахування орендної плати та інших платежів по договору з 24.02.2022 зупиняється до закінчення воєнного стану в Україні" у орендодавця буде відсутнє право на відмову від договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати у період дії воєнного стану в Україні;
- у випадку використання орендодавцем такого права до винесення рішення суду за результатами розгляду цього спору (у випадку задоволення позовних вимог), фактично не буде досягнуто мети цього позову та захисту інтересів позивача, оскільки дії відповідача з односторонньої відмови від спірного договору призведуть до фактичної неможливості використання орендарем торгівельного приміщення та виникнення численних нових судових спорів про повернення сторін до стану, який існував на момент подання цього позову;
- незастосування відповідного виду забезпечення позову може в подальшому спричинити труднощі з відновлення порушеного права позивача у випадку задоволення позовних вимог;
- вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем, узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності та не призводить до невідновлюваного порушення будь-яких прав та інтересів орендодавця.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив про те, що до заяви про забезпечення позову від 31.05.2022 позивачем жодних доказів на її обґрунтування не надано, підставою для заявленого забезпечення позову позивач вважає претензію відповідача від 06.05.2022 № Е.93.0.0.0/0-220506/2968, яка, за його доводами, свідчить про наміри АТ БК "Приватбанк" розірвати договір оренди від 28.04.2020 в односторонньому порядку на підставі пункту 7.2 договору, що в подальшому істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки матиме наслідком дострокове розірвання й договорів суборенди, які були укладені безпосередньо позивачем.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що в судовому засіданні від 27.09.2022 представник відповідача підтвердив факт існування заборгованості по орендним платежам на момент пред'явлення позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову до суду за період до 24.02.2022. Отже, прийняті судом першої інстанції заходи забезпечення у вигляді заборони АТ КБ "Приватбанк", а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) договору оренди від 28.04.2020, є прямим порушенням передбаченого законом та договором, укладеним між сторонами, права орендодавця на відмову від договору або його розірвання.
Апеляційний господарський суд також вказав про те, що доказів існування намірів у АТ КБ "Приватбанк" щодо одностороннього припинення договору оренди від 28.04.2020, та, як наслідок, існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, матеріали справи не містять.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду та обставинами, які суди встановили в рамках розгляду поданої заяви.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій (в оскаржуваній частині) - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.
Судові витрати
Понесені ТОВ "Алонза" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Алонза", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 904/1283/22 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко