08 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/1194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2022 року (головуючий - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року (суддя Пукшин Л.Г.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Бовдрича Олександра Миколайовича
до Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)
про припинення договору.
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. У січні 2021 року Фізична особа-підприємець Бовдрич Олександр Миколайович (далі «Позивач», ФОП Бовдрич О.М.) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (далі «Відповідач», «Укрсоюзсервіс») у якому просив з 28.11.2018 припинити шляхом розірвання, укладений між сторонами договір оренди приміщення цегляно-металевого навісу від 11.02.2016.
2. В обґрунтування позовних вимог ФОП Бовдрич О.М. зазначав, що приміщення цегляно-металевого навісу, яке було предметом оренди за укладеним з Укрсоюзсервісом договором оренди, у листопаді 2018 року знищено невідомими особами. Позивач пояснював, що 28.11.2018 ним на адресу Відповідача направлявся лист про припинення дії договору оренди у зв'язку з фактичним знищенням об'єкта оренди та неможливістю користування ним, однак останній відповіді на надісланий лист не надав, підписаного акта прийому-передачі майна не повернув та більше того вимагав сплату орендної плати зі штрафними санкціями за період коли орендованого майна вже не існувало.
3. За таких обставин та задля захисту своїх прав, зокрема, від неправомірних вимог Відповідача щодо сплати орендних платежів та штрафних санкцій, ФОП Бовдрич О.М. і вирішив звернутися до господарського суду з позовом у цій справі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.
5. Рішення суду мотивоване такими аргументами і обставинами.
1) 11.02.2016 між ФОП Бовдричем О.М. (орендар) та Укрсоюзсервісом (орендодавець) був укладений договір оренди приміщення цегляно-металевого навісу (далі - Договір).
2) Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування в належному технічному стані, приміщення цегляно-металевого навісу, загальною площею 142 кв.м. (одне приміщення 105 кв.м. з окремим входом і трьома кімнатами всередині приміщення та друге приміщення 37 кв.м. з окремим входом) далі - об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А. Об'єкт є власністю орендодавця. Об'єкт надається орендарю для організації робіт з ремонту та технічного обслуговування автомобілів та інших транспортних засобів.
3) Сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема, в разі загибелі об'єкту оренди (пункт 8.3.2. Договору).
4) Об'єкт вважається фактично поверненим орендодавцеві з моменту підписання акта прийому-передачі. У момент підписання цього акта орендар передає орендодавцю ключі від об'єкту (пункт 8.8. Договору).
5) Відповідно до пункту 8.9 Договору в разі дострокового припинення договору оренди з ініціативи орендаря, орендар письмово повідомляє про це орендодавця за два місяці до дати повернення об'єкта і сплачує орендодавцю орендну плату, а також всі платежі, передбачені цим договором, в повному обсязі.
6) Додатковими угодами від 15.02.2017 та від 14.02.2018 були внесені зміни до пункту 4.1. Договору, зокрема, термін надання об'єкту в оренду був продовжений до 15.02.2018 та до 15.02.2019 відповідно.
7) Звертаючись до суду з позовом у цій справі ФОП Бовдрич О.М. стверджує, що листом від 28.11.2018 він повідомляв орендодавця про неможливість користування орендованим приміщенням у зв'язку з його знищенням та просив останнього розглянути питання щодо припинення Договору на підставі пункту 8.3.2.
8) Водночас, в підтвердження факту направлення Позивачем листа-повідомлення від 28.11.2018 на адресу Відповідача, ФОП Бовдричем О.М. було надано лише фіскальний чек від 28.11.2018, який (у звязку із відсутністю опису вкладення до рекомендованого листа) можливості встановити факт направлення орендодавцеві саме зазначеного документа не надає. Копія ж поштового листа від 06.03.2020 із штрихкодовим індикатором № 0421216974552, за яким Позивач нібито повторно направляв орендодавцю листа-повідомлення про припинення Договору, до уваги судом прийнята бути не може, адже останній містить неправильну адресу одержувача.
9) На підтвердження факту знищення орендованого нерухомого майна в листопаді 2018 року Позивач також посилається на те, що за заявами директора Відповідача Голосіївським управлінням поліції Головного Управління Національної поліції України було порушено два кримінальних провадження № 12018100010010423 від 14.11.2018 та № 12019100010002027 від 12.03.2019 за фактом знищення майна на вул. Ямській, 72-А у м. Києві.
10) Проте, з наявної у витязі з ЄРДР кримінального провадження №12018100010010423 від 14.11.2018 інформації не вбачається за можливе встановити, яке саме майно було пошкоджено та знищено саме 14.11.2018. З протоколу ж місця огляду події від 14.11.2018 вбачається, що об'єктом огляду було одноповерхове офісне приміщення Укрсоюзсервісу, при огляді якого було встановлено, що в одній з кімнат офісу виявлено відчинене розбите вікно, на підлозі уламки скла, порушена обстановка в приміщенні.
11) В свою чергу з витягу ЄРДР кримінального провадження № 12019100010002027 від 12.03.2019 слідує, що останнє було порушене за фактом надходження заяви директора Відповідача про те, що 07.03.2019 близько 11:00 нею за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, було виявлено зруйноване одноповерхове приміщення, площею 65,2 кв.м., тоді як за умовами Договору Відповідач орендує приміщення цегляно-металевого навісу, загальною площею 142 кв.м: одне приміщення - 105 кв.м (з окремим входом і трьома кімнатами всередині приміщення), друге приміщення - 37 кв.м (з окремим входом).
12) Наявний у матеріалах справи лист від 14.06.2021 № ВХ10625/125/47-2021 Старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві також не містить конкретизації того, коли (дата) саме та яке майно Відповідача було знищено.
13) Не дають відповіді на це питання і долучені до матеріалів справи заяви свідків і більше того, вони не відповідають приписам статті 88 ГПК України.
14) Разом із тим, відповідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
15) Судом установлено, що рішеннями судів у справах № 910/3945/20 та № 910/17168/20, які набрали законної сили та є чинними на час розгляду даної справи, встановлено, що об'єкт загальною площею 165,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, частина якого є предметом спору у справі № 910/1194/21, станом на 26.04.2019 знищений.
16) Так, із вказаних рішень слідує, що згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 165161434 від 26.04.2019 було закрито розділ на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1525335180000 - нежитлова будівля, загальною площею 165,4 кв.м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, складовими частинами якого значаться: нежитлова будівля, Б; нежитлова будівля, Д; нежитлова будівля, Г; огорожа, 1; ворота, 2, у зв'язку з його знищенням.
17) Як вбачається з вказаного витягу, реєстраційні дії щодо закриття розділу на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 1525335180000, у зв'язку з його знищенням, були вчинені державним реєстратором КП "Центр правової допомоги та реєстрації" Скляренком О.М. на підставі рішення № 46672390, прийнятого ним 26.04.2019 року. Підставою для внесення вищевказаних даних став Звіт про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна, виданий ФОП Каменських С.Л. № 19.2019 від 19.04.2019.
18) Так, у Звіті містився висновок про те, що за результатами проведення обстеження об'єкта нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «Б», нежитлова будівля літ. «Д», нежитлова будівля літ. «Г», ворота 2, огорожа) за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А відсутні об'єкти нерухомого майна.
19) Як зазначає Відповідач та підтверджується матеріалами справи, наказом Міністерства юстиції України № 3013/5 від 03.09.2020 рішення державного реєстратора було скасоване як таке, що прийняте з порушенням законодавства у сфері реєстрації прав, оскільки державний реєстратор не перевірив належним чином документи, що подавалися для державної реєстрації закриття розділу на об'єкт нерухомого майна № 1525335180000, враховуючи, що Звіт про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна, на підставі якого вчинялися реєстраційні дії, не підтверджує факту його знищення.
20) Разом з тим, суд вважає, що скасоване наказом Міністерства юстиції України № 3013/5 від 03.09.2020 рішення державного реєстратора від 26.04.2019 та поновлення реєстраційних даних відносно об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер №1525335180000, загальною площею 165,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А, не є беззаперечним доказом відновлення та/або наявності орендованого майна в натурі, з урахуванням тих обставин, що встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 910/17168/20 та доказів, що містяться у матеріалах цієї справи.
21) З огляду на вищевикладене, враховуючи розгляд неодноразових спорів, в яких досліджувались обставини щодо існування нерухомого майна, яке орендувалось в тому числі Позивачем, згідно з Договором, а також з огляду на Звіт про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019, який містить дані про відсутність об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, суд приходить до висновку, що об'єкт оренди, а саме приміщення цегляно-металевого навісу, загальною площею 142 кв.м. (одне приміщення 105 кв.м. з окремим входом і трьома кімнатами всередині приміщення та друге приміщення 37 кв.м. з окремим входом), який є частиною нерухомого майна площею 165,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72-А, вважається знищеним станом на квітень 2019 року, а відтак в силу приписів п. 8.3.2. Договору дія останнього припинилася.
22) Доводи Відповідача щодо наявності орендованого майна, в тому числі станом на момент вирішенням спору по суті, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому до уваги не беруться.
23) За таких обставин, враховуючи встановлені вище судом обставини щодо припинення дії Договору у зв'язку із знищенням об'єкту оренди станом на квітень 2019 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Бовдрича О.М. про припинення шляхом розірвання Договору з 28.11.2018.
6. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 залишено без змін.
7. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що наявності підстав для припинення Договору з 28.11.2018 Позивачем в межах провадження у даній справі доведено не було. Як неспростованими учасниками справи залишилися й обставини того, що орендоване за Договором майно було знищено станом квітень 2019 року.
Касаційна скарга
8. Частково не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить мотивувальні частини судових рішень змінити, шляхом виключення з них висновків, які узагальнено наведені у підпунктах 19 - 22 пункту 5 цієї Постанови (в тексті касаційної скарги описані детально).
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, який викладено у постанові від 10.02.2022 у справі № 904/3055/21.
10. Обґрунтовуючи вказане Відповідач пояснює, що до висновків про те, що майно Укрсоюзсервісу на вул. Ямській, 72-А у м. Києва вважається знищеним станом на квітень 2019 року суди дійшли з врахуванням Звіту про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019. Скаржник наполягає, що врахування вказаного Звіту судами в межах цієї справи було помилковим, адже у цій частині в порушення приписів частини 4 статті 75 ГПК України вони не звернули уваги на висновки судів в іншій господарській справі № 910/694/21 (рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021), де розглядалося питання законності проведеної державної реєстрації щодо закриття розділу на належний Відповідачеві об'єкт нерухомого майна, і в якій судами усіх інстанцій вже було вирішено, що Звіт про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019 належним доказом знищення майна не являється.
11. У постанові від 10.02.2022 у справі № 904/3055/21 Верховний Суд щодо застосовування частини 4 статті 75 ГПК України вказав, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
12. В порушення вказаного висновку Верховного Суду суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не зазначили, що її обставини в частині неналежності Звіту про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019 є інакшими, ніж ті, що установлені судовими рішеннями у справі № 910/694/21, а тому їх висновки з врахуванням такого доказу є безпідставними, як необґрунтованими (у зв'язку з цим) є і їх посилання на те, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доказів Позивача про знищення об'єкта оренди.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
13. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Волощук В.В. і Бовдрич О.М. особисто) і Відповідача (Косих С.І.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій правових норм, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
15. З обставин цієї справи слідує, що Позивач, який на підставі Договору орендував у Відповідача цегляно-металевий навіс звернувся до господарського суду з позовом про припинення Договору з 28.11.2018 з підстав знищення об'єкта оренди.
16. Розглядаючи спір суди попередніх інстанцій не підставі поданих сторонами доказів дійшли висновку про те, що орендарем не доведено обставин знищення цегляно-металевого навісу станом саме на 28.11.2018. Разом з тим, з урахуванням преюдиційних для цієї справи обставин, які були встановлені судовими рішеннями у справах № 910/3945/20 та № 910/17168/20 суди констатували, що усі належні Відповідачеві на праві власності об'єкти нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, частина яких перебувала в оренді Позивача, були знищені станом на 26.04.2019.
17. Саме незгода із висновками судів про те, що станом на квітень 2019 року належне Укрсоюзсервісу майно було знищеним і є головною підставою подання касаційної скарги у цій справі.
18. Скаржник доводить, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини, які установлені судами в іншій справі - № 910/694/21, у якій під час оскарження наказу Міністерства юстиції України № 3013/5 від 03.09.2020 розглядалося питання законності проведеної державної реєстрації щодо закриття розділу на належні Відповідачеві об'єкти нерухомого майна з підстав їх знищення, і у якій суди дійшли висновку про те, що поданий державному реєстратору Звіт про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019 не містить належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення об'єктів нерухомості.
19. Тобто, скаржник по суті доводить, що неналежність Звіту про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019, як доказу, що підтверджує обставини знищення належних Відповідачеві об'єктів нерухомості вже була підтверджена судами у справі № 910/694/21, а тому під час розгляду справи № 910/1194/21 суди мали виходити з факту такої неналежності, однак цього не зробили. Вказане, на думку скаржника, свідчить про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини 4 статті 75 ГПК України та йде всупереч висновкам Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаної норми процесуального права.
20. Проте, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі з вказаним твердженням Відповідача не погоджується, вважає необґрунтованим та безпідставним з огляду на таке.
21. Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
22. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 904/3055/21 (з посиланням на власні висновки із постанови від 03.07.2018 у справі № 911/2961/19) в частині застосовування наведеної норми ГПК України суд касаційної інстанції зазначив, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
23. Із наведених скаржником у касаційній скарзі пояснень слідує, що він не погоджується із врахуванням та наданою судами попередніх інстанцій оцінкою одному із доказів у справі, а саме Звіту про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019, адже в іншій справі суди цей доказ оцінили критично.
24. Однак колегія суддів констатує, що у своїх поясненнях скаржник не враховує, що частиною 2 статті 86 ГПК України чітко передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Звідси аргументи про те, що оцінка Звіту про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна № 19.2019 від 19.04.2019, яка надана йому в межах справи № 910/694/21 виключала його оцінку у справі № 910/1194/21 є безпідставними. Більше того, вказаний Звіт є не єдиним доказом у цій справі, який судами покладено в основу ухвалених рішень.
25. Касаційний господарський суд окремо відмічає, що наведені аргументи скаржника насправді взагалі не обґрунтовують наявності у діях судів попередніх інстанцій порушень частини 4 статті 75 ГПК України та неврахування ними наведених висновків Верховного Суду щодо вказаної правової норми, адже у згаданому приписі процесуального Закону мова йде саме про обставини, які установлюються судами на підставі тих чи інших доказів, в той час як про оцінку таких доказів не йдеться.
26. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18).
27. Оцінка ж доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів (див. висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.03.2021 у справі №910/15963/19) і наявності порушень таких умов скаржник не навів.
28. З матеріалів цієї справи вбачається, що оскаржувані судові рішення прийняті як результат встановлення обставин справи на підставі відповідних доказів, з урахуванням також преюдиційних обставин, які встановлені судовими рішеннями у справах № 910/3945/20 та № 910/17168/20, і таких обставин Відповідачем жодним чином не спростовано.
29. Оскільки до повноважень Верховного Суду переоцінка доказів не входить, аргументи Відповідача про те, що в своїх мотивах суди припустилися помилок суд касаційної інстанції вважає безпідставними, як необґрунтованими визнає доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.
30. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає доцільним підкреслити, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Відповідачем не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
32. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Укрсоюзсервісом касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Судові витрати
33. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 червня 2022 року і рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/1194/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Случ О.В.
Судді Волковицька Н.О.
Могил С.К.