10 серпня 2010 рокуСправа № 2а-2007/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Шергіній Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Камінь-Каширська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася в суд із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 310,54 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 310,54 грн. Правовою підставою стягнення податкових зобов'язань є норми пункт 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та підпункт 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач в клопотанні від 30 липня 2010 року просить розгляд справи проводити без участі їх представника.
В судові засідання 27 липня 2010 року та 10 серпня 2010 року відповідач не з'явився, пояснення на позовну заяву не подав, про причини неприбуття в судове засідання суду не повідомив, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання належним чином був повідомлений, про що свідчать реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції №159/1 за 14 липня 2010 року та №176 за 28 липня 2010 року.
Ігнорування вимог суду і неодноразова не явка відповідача в судове засідання без поважних причин, суд розцінює такі дії як зумисне затягування судового процесу, що в даному випадку є порушення приписів статей 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Камінь-Каширською районною державною адміністрацією 22 вересня 2009 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1.
Згідно довідки № 208 від 28 вересня 2009 року приватний підприємець ОСОБА_1 узята на облік платника податків 28 вересня 2009 року за №208.
Відповідач є платником єдиного податку передбаченого Законом України «Про систему оподаткування» (заява ОСОБА_1 від 9.12.2009 року) з визначеною сумою в розмірі 80 грн. на календарний місяць.
Зворотній бік облікових карток платника станом на 7 липня 2010 року свідчить про наявність у відповідача 310,54 грн. податкового боргу по єдиному податку.
За правилами пунктів 1, 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків припиняється їх сплатою. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав. Заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового зобов'язання, не призвели до його погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон № 2181-III) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Оскільки заборгованість відповідач у встановлені строки не сплатив та позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 310,54 грн. підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог та останні підлягають до задоволення.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 3, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 310,54 грн. (триста десять гривень п'ятдесят чотири копійки) податкового боргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А. Я. Ксензюк
Повний текст постанови виготовлений - 12 серпня 2010 року.